Рішення

від 31.01.2013 по справі 18/2447/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 Справа № 18/2447/12

за позовом Приватного підприємства "Бізон-тех 2006", вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005

до Приватного підприємства "Нектар плюс", вул. Промислова, 24, с. Петрівка, Машівський р-н, Полтавська обл., 39410

про стягнення 93 204,37 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача : Дяченко Г.В., довіреність № 68/12 від 20.12.2012 р.;

від відповідача : не з'явилися.

31.01.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Приватного підприємства "Бізон-тех 2006" про стягнення з Приватного підприємства "Нектар плюс" 93 204,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 15.03.2011 р. Договору поставки насіння № ПЛ-Н-30, з яких : 53 259,64 грн. основний борг, 15 977,89 грн. штрафу та 23 966,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 26.08.2012 р. по 23.11.2012 р..

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали від 12.12.2012 р. про порушення провадження у даній справі та п. 4 ухвали суду від 17.01.2013 р. про відкладення розгляду даної справи) не виконав, про причини цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

15.03.2011 р. між Приватним підприємством "Бізон-тех 2006" (постачальник) та Приватним підприємством "Нектар плюс" (покупець) було укладено Договір поставки насіння № ПЛ-Н-30 (далі - Договір, а.с. 10-12), відповідно до якого Приватне підприємство "Бізон-тех 2006" (постачальник) зобов'язувалося у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби, а Приватне підприємство "Нектар плюс" (покупець) зобов'язувалося прийняти цей товар та оплачувати його.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються у специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами (п. 2.1 Договору);

- умови поставки - розділ 4 Договору;

- покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строк та в розмірах, що визначені в Специфікаціях (п. 5.1 Договору);

- за прострочення строків виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 30 % від простроченої суми (пп. 8.1.3 Договору);

- згідно із ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694, ст.. 536 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином : СП = (СПП х 0,5 х Д):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п. 8.5 Договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений (п. 9.1 Договору).

На виконання п. 2.1 Договору сторони підписали специфікації, а саме :

- Специфікацію № 1 від 18.04.2011 р., відповідно до якої Приватне підприємство "Бізон-тех 2006" (постачальник) зобов'язувалося в термін до 20.04.2011 р. поставити насіння кукурудзи "Делітоп" у кількості 18 п.о. за ціною 905,00 грн., загальна вартість 16 290,00 грн., а Приватне підприємство "Нектар плюс" (покупець) зобов'язувалося прийняти цей товар та оплачувати його у вказані строки (першій платіж у сумі 1 629,00 грн. не пізніше 19.04.2011 р., другий платіж у сумі 6 516,00 грн. не пізніше 25.09.2011 р.., третій платіж у сумі 8 145,00 грн. не пізніше 25.10.2011 р.);

- Специфікацію № 2 від 01.05.2011 р., відповідно до якої Приватне підприємство "Бізон-тех 2006" (постачальник) зобов'язувалося в термін до 20.05.2011 р. поставити насіння соняшнику "Румбасол ОР" у кількості 75 п.о. за ціною 880,00 грн., загальна вартість 66 000,00 грн., а Приватне підприємство "Нектар плюс" (покупець) зобов'язувалося прийняти цей товар та оплачувати його у вказані строки (першій платіж у сумі 13 200,00 грн. не пізніше 20.06.2011 р., другий платіж у сумі 52 800,00 грн. не пізніше 25.10.2011 р.).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачу та факт отримання останнім товару на загальну суму 82 290,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної № ЗП4091 від 04.05.2011 р. на суму 16 290,00 грн. та видаткової накладної № ЗП6262 від 01.07.2011 р. на суму 66 000,00 грн. (а.с. 15, 16), які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін. Крім того, факт отримання товару представником відповідача (директором Гончарук Л.О.) підтверджується довіреностями на отримання товароматеріальних цінностей № 15 від 04.05.2011 р. та № 16 від 01.07.2011 р..

За даними позивача на момент подання позову до суду в порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, а саме : 18.04.2011 р. - 3 250,00 грн., 04.07.2011 р. - 15 840,00 грн., 13.12.2011 р. - 9 940,36 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 18), заборгованість останнього складає 53 259,64 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 93 204,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 15.03.2011 р. Договору поставки насіння № ПЛ-Н-30, з яких : 53 259,64 грн. основний борг, 15 977,89 грн. штрафу та 23 966,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 26.08.2012 р. по 23.11.2012 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову складала 53 259,64 грн., решта товару оплачена несвоєчасно. Дана обставина відповідачем не спростована.

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 53 259,64 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У пп. 8.1.3 Договору сторони узгодили, що за прострочення строків виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

При укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15 977,89 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню. При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011 та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.5 Договору сторони домовилися, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином : СП = (СПП х0,5хД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п. 8.5 Договору).

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 23 966,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 26.08.2012 р. по 23.11.2012 р. суд визнає їх правомірними. При цьому суд також виходить з презумпції правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 864,09 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Нектар плюс" (вул. Промислова, 24, с. Петрівка, Машівський р-н, Полтавська обл., 39410), ідентифікаційний код юридичної особи 32444025, п/р 26004184975 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Полтава, МФО 380805 на користь Приватного підприємства "Бізон-тех 2006" (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005), ідентифікаційний код юридичної особи 34216986, п/р 260010230340 в ПАТ "БМ Банк", МФО 380913 : 53 259,64 грн. основного боргу, 15 977,89 грн. штрафу, 23 966,84 процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 864,09 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складене 04.02.2013 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.