Рішення

від 07.02.2013 по справі 3/75/5022-1004/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2013 р.Справа № 3/75/5022-1004/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (код ЄДРПОУ 20322326) пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк

до відповідача Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134" (код ЄДРПОУ 21156700) пр. Злуки, 41, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Кравець Г.М. - представник за довіреністю б/н від 02.01.2013р.

від відповідача: Іванина Р.М. - керівник підприємства , паспорт серії МС № 216190 від 16.10.97р. .

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134" про стягнення 86 272,56 грн. заборгованості, з яких: 80100,88 грн. - основного боргу, 1028,60 грн. - 3% річних, 5143,08 грн. - пені , у відповідності до договору №70 /ІФ від 23 жовтня 2009 року.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

07 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра -М" , згідно статті 22 ГПК України , надало суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134" - 77 705 грн. 14 коп. основного боргу, 1028 грн. 60 коп. - 3% річних, 5063 грн. 63 коп. пені , у зв"язку із частковою оплатою відповідачем основного боргу у розмірі 1300 грн. 00 коп. та 1095 грн. 74 коп. , що підтверджується платіжними дорученнями відповідно №847 від 05.12.2012р. та № 848 від 04.12.2012р.

В силу статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача, як така, що подана у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та долучає до матеріалів справи №3/75/5022-1004/2012.

Таким чином, предметом позову є: стягнення 77 705 грн. 14 коп. основного боргу, 1028 грн. 60 коп. - 3% річних, 5063 грн. 63 коп. пені.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався. Явку у призначені судові засідання свого представника забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, в усній формі проти позову не заперечує, надав суду часткове погашення боргу у розмірі 1300 грн. 00 коп. та 1095 грн. 74 коп. , що підтверджується платіжними дорученнями відповідно №847 від 05.12.2012р. та № 848 від 04.12.2012р.

У судовому засіданні - 13 грудня 2012 року судом оголошено про початок розгляду справи №3/75/5022-1004/2012 по суті , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 13 грудня 2012 року.

В порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи №3/75/5022-1004/2012 відкладався на 10 січня 2013 року на 10:00 год. та на 24.01.2013р. на 11:10 год. , що підтверджується ухвалами суду відповідно від 13.12.2012р. та від 10.01.2013р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.02.2013р. до 10:40 год.. та до 11:50 год., про що свідчать формуляри (протоколи) судових засідань відповідно від 24.01.2013р. та від 07.02.2013р.

Строк розгляду справи №3/75/5022-1004/2012, в порядку частини 3 статті 69 ГПК України, було продовжено до 12 лютого 2013 року, про що винесено відповідну ухвалу від 24 січня 2013 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, згідно статтей 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, у відповідності до статті 81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

23 жовтня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" , як Постачальник та Комунальна організація "Тернопільська обласна аптека №134", як Покупець уклали між собою договір поставки товару №70/ІФ .

Пунктами 1.1., 1.2. Договору , передбачено , що Постачальник зобов"язується систематично постачати та передавати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення , засоби особистої гігієни та ін.. ( товар) , а Покупець зобов"язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного Договору. Загальна кількість товарів , що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент , номенклатура) , ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних (що є специфікаціями в розумінні статті 266 ГК України ), які є невід"ємною частиною даного договору.

Згідно п.3.1., п.3.2., п.3.3. Договору , сума кожної поставки , строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних , які є невід"ємною частиною даного Договору. Розрахунки за кожну партію товару здійснюється в безготівковому порядку , у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством. Суми оплати за товар , які Постачальник отримує від Покупця зараховуються Постачальником самостійно в рахунок оплати по товарно- транспортним накладним, які не сплачені та строк оплати яких настав.

Відповідно до п.6.4 Договору , сторони домовились , що даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31 грудня 2009 року . Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного Договору жодна з сторін не виявила бажання його розірвати , то він вважається пролонгованим на невизначений термін.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару , а відповідач, в свою чергу прийняв товар на підставі довіреності від 03.01.2012р. , про що свідчать товарно-транспортні накладні № 106918/2 від 12.06.2012р. на суму 1412,64 грн. ; №109224/2 від 15.06.2012р. на суму 865,56 грн.; №110210/2 від 19.06.2012р. на суму 1157,76 грн.; №121933/2 від 13.07.2012 на суму 1917,68 грн.; №125314/2 від 20.07.2012р. на суму 1782,61 грн. ; № 126489/2 від 24.07.2012р. на суму 5233,28 грн. ; № 130043/2 від 31.07.2012р. на суму 1696,52 грн.; № 137595/2 від 14.08.2012р. на суму 816,56 грн. ; № 136383/2 від 10.08.2012р. на суму 528,68 грн. ; № 133825/2 від 07.08.2012р. на суму 646,90 грн. ; № 132362/2 від 03.08.2012р. на суму 1488,13 грн. ; №74686/2 від 05.04.2012р. на суму 3229,56 грн.; №75715/2 від 06.04.2012р. на суму 137,22 грн. ; № 75307/2 від 06.04.2012р. на суму 3395,74 грн. № 76831/2 від 10.04.2012р. на суму 5027,64 грн.; № 78563/2 від 12.04.2012р. на суму 2472,71 грн., № 79128/2 від 13.04.2012р. на суму 2832,15 грн., № 79397/2 від 13.04.2012р. на суму 303,82 грн. ; № 80490/2 від 18.04.2012р. на суму 3944,00 грн.; № 80545/2 від 18.04.2012р. на суму 4238,37 грн. ; № 81288/2 від 19.04.2012р. на суму 3447,92 грн. ; №82235/2 від 20.04.2012р. на суму 110,97 грн. ; № 82223/2 від 20.04.2012р. на суму 1153,58 грн. № 83497/2 від 24.04.2012р. на суму 6648,21 грн.; № 86087/2 від 27.04.2012р. на суму 3128,24 грн. ; № 87935/2 від 04.05.2012р. на суму 6359,58 грн. № 89883/2 від 08.05.2012р. на суму 2274,17 грн. ; №91580/2 від 11.05.2012р. на суму 1646,11 грн.; № 92393/2 від 15.05.2012р. на суму 177,46 грн.; № 93167/2 від 15.05.2012р. на суму 2033,73 грн. ; №96805/2 від 22.05.2012р. на суму 419,18 грн. ; № 97159/2 від 22.05.2012р. на суму 3103,29 грн.; № 98221/2 від 25.05.2012р. на суму 1768,45 грн. ; № 100759/2 від 29.05.2012р. на суму 2570,79 грн.; № 102697/2 від 01.06.2012р. на суму 1786,85 грн.; № 104329/2 від 06.06.2012р. на суму 187,90 грн. ; № 103968/2 від 06.06.2012р. на суму 4740,96 грн. , які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи , зокрема платіжних доручень №847 від 05.12.2012р. та № 848 від 04.12.2012р. відповідач погасив частково суму основного боргу у розмірі 1300 грн. 00 коп. та 1095 грн. 74 коп.

В порушення умов договору, відповідачем повністю не виконано своїх зобов'язань та не проведено повного розрахунку у строки та в порядку, визначеному умовами договору, внаслідок чого виникла заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 77 705 грн. 14 коп. , яка станом на дату розгляду справи в суді не погашена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 77705 грн. 14 коп., документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2. Договору поставки товару передбачено , що Покупець за даним Договором , за несплату вартості товару у встановлені строки , сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2% , але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення . Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

За несвоєчасну оплату за надані послуги , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5063 грн. 63 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена .

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтями 230, 231, 232 ГК України, передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5063 грн. 63 коп. , документально обґрунтовані та підлягають до задоволення .

Крім того, в результаті несвоєчасної оплати за отриманий товар , в порядку статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1 028 грн. 60 коп., які на день розгляду спору позивачу не сплачені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1028 грн. 60 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір, згідно статті 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", покладається на відповідача.

Крім того, оскільки позивачем, при звернені до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення 86272,56 грн. , згідно платіжного доручення № 7710100 від 14.11.2012р., сплатив судовий збір у розмірі 1745 грн. 00 коп. , замість належних 1725 грн. 45 коп. , відповідно зайво сплачений судовий збір в розмірі 19 грн. 55 коп. підлягає поверненню, на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 82, 84, 85 ГПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 230, 231, 232 ГК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунальної організації "Тернопільська обласна аптека №134" (код ЄДРПОУ 21156700) пр. Злуки, 41, м. Тернопіль в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (код ЄДРПОУ 20322326) пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк - 77705 грн. 14 коп. заборгованості, 1028 грн. 60 коп. 3% річних, 5063 грн. 63 коп. пені , 1609 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (код ЄДРПОУ 20322326) пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, м. Донецьк з Державного бюджету України судовий збір в сумі 19 грн. 55 коп., сплачений згідно платіжного доручення №7710100 від 14.11.2012р., як зайво сплачений.

Оригінал платіжного доручення №7710100 від 14.11.2012р. знаходиться в матеріалах справи №3/75/5022-1015/2012.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "11" лютого 2013 року, через місцевий господарський суд.

6. Рішення направити сторонам у справі .

Суддя І.М. Турецький