Рішення

від 28.01.2013 по справі 5011-49/16324-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-49/16324-2012 28.01.13 За позовом Державного підприємства «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛЮСБУД»

Про стягнення 94 049,99 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача: Галицький О.А. - за дов. №82 від 05.03.2012р.

Від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛЮСБУД» про стягнення 94 049,99 грн. заборгованості за зберігання тимчасової двоповерхової металевої будівлі та надання додаткових послуг за договорами зберігання №61/2011 від 24.05.2011р. та №32/2011 від 01.10.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати згідно умов Договору зберігання №61/2011 від 24.05.2011р. та Договору зберігання №32/2011 від 01.10.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 було порушено провадження у справі №5011-49/16324-2012 та призначено розгляд справи на 12.12.2012.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 12.12.2012 та 14.01.2013 розгляд справи відкладався, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

14.01.2013 представник позивача, через канцелярію Господарського суду м. Києва, подав заяву про збільшення позовних вимог №11 від 11.01.2013р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами зберігання №61/2011 від 24.05.2011р. та №32/2011 від 01.10.2011р. у розмірі 104 049,99 грн. та 1881,00 грн. - судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2013 було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

22.01.2013 представник позивача, через канцелярію Господарського суду м. Києва, подав заяву про збільшення позовних вимог №13 від 14.01.2013р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами зберігання №61/2011 від 24.05.2011р. та №32/2011 від 01.10.2011р. у розмірі 104 049,99 грн. та 1881,00 грн. - судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2013 року надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання 1212.2012 та 14.01.2013 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 29.11.2012 про порушення провадження у справі №5011-49/16324-2012 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-49/16324-2012.

В судовому засіданні 28.01.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2011 року між Державним підприємством «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (далі - Зберігач) та Товариством щз обмеженою відповідальністю «Укрплюсбуд» (далі - Поклажодавець) було укладено договір зберігання №61/2011 (далі - Договір-1).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності майно, яке буде передане Поклажодавцем Зберігачу по відповідним накладним. Вказане майно буде знаходитись на території Зберігача за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьоза, 17 на території технічного майданчика, площею 550.0 кв.м.

Поклажодавець передає майно зазначене в даному Договорі на протязі п'яти діб моменту підписання даного Договору (п.2.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору , сторони погодили, що початок зберігання - 24.05.2011р. , закінчення зберігання - 31.12.2011р.

Вартість за зберігання за місяць складає 5 940,00 грн. разом з ПДВ (п. 3.1 Договору).

Так п. 3.4 Договору, на підставі отриманих до 27 числа попереднього місяця Поклажодавцем від Зберігача рахунків за послуги визначені в п. 3.1 даного Договору та до 01 числа місяця наступного за звітним рахунки по додатковим послугам.

Поклажодавець зобов'язаний до 01 числа місяця внести на поточний рахунок Зберігача оплату за послуги, які будуть надані в даному місяці, вартість яких визначена в п. 3.1. даного Договору. Крім того, додаткові послуги, які будуть надані Зберігачем Поклажодавцю сплачуються до 05 числа місяця наступного за звітнім (п. 3.2 Договору).

Зважаючи на п. 6.2 Договору, 30.09.2011р. укладено Угоду про дострокове розірвання Договору зберігання №61/2011 від 24.05.2011р., згідно з якою з 30.09.2011р. достроково розірвано Договір зберігання №61/2011 від 24.05.2011р.

Після закінчення строку зберігання Відповідач зобов'язаний забрати майно (п. 4.2.2 Договору-1).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що Відповідач порушує умови Договору-1, та з липня 2011 року не проводить оплати за зберігання майна та надані додаткові послуги пов'язані із збереженням майна та станом на дату винесення рішення не забрав майно.

01 жовтня 2011 року між Державним підприємством «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (далі - Зберігач) та Товариством щз обмеженою відповідальністю «Укрплюсбуд» (далі - Поклажодавець) було укладено договір зберігання №32/2011 (далі - Договір-1).

Відповідно до умов Договору (п.п.1.1,1.2), Зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності майно, яке буде передано Поклажодавцем Зберігачу по відповідним накладним або актам прийому-передачі. Вказане майно буде знаходитись на території Зберігача за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17 на території технічного майданчика, площею 550,0 м 2 .

Поклажодавець передає майно зазначене в даному Договорі на протязі п'яти діб моменту підписання даного Договору (п.2.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору , сторони погодили, що початок зберігання - 01.10.2011р , закінчення зберігання - 31.12.2011р.

Вартість за зберігання за місяць складає 5 000,00 грн. разом з ПДВ (п. 3.1 Договору).

Так п. 3.3 Договору, на підставі отриманих до 25 числа попереднього місяця Поклажодавцем від Зберігача рахунків за послуги визначені в п. 3.1 даного Договору та до 01 числа місяця наступного за звітним рахунки по додатковим послугам, за які здійснюється оплата на підставі рахунків та тарифів Зберігача до 27 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.3 Договору, Поклажодавець зобов'язаний до 25 числа поточного місяця в бухгалтерії Зберігача отримувати рахунки за послуги визначені в п. 3.1. даного Договору.

У разі надання Зберігачем Поклажодавцю додаткових послуг пов'язаних із збереженням майна останній до 27 числа поточного місяця здійснює оплату за такі послуги на підставі рахунків по тарифах Зберігач (п. 3.3 Договору). До 03 числа місяця Поклажодавець зобов'язаний внести на поточний рахунок Зберігача 100% оплати в безготівковій формі за послуги, які будуть надані в поточному місяці, вартість яких визначена в п. 3.1 даного Договору (п. 3.2 Договору).

Договір набуває чинності з 01.10.2011р. і діє до 31.12.2011р., але у будь - якому випадку до повного виконання обов'язків Сторін за Договором (п. 6.1 Договору).

У зв'язку з тим, що Відповідач не звернувся з проханням продовжити строк дії договору до Позивача за п'ятнадцять діб до закінчення строку дії Договору зберігання №32/2011, враховуючи п. 6.2 Договору, дію договору припинено.

Після закінчення строку зберігання Відповідач зобов'язаний забрати майно (п.4.1.6 Договору-2)

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що Відповідач порушує умови Договору-2, та з липня 2011 року не проводить оплату за зберігання майна та надані додаткові послуги пов'язані із збереженням майна та станом на дату винесення рішення не забрав майно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Позивач 23.12.2011р. направляв на адресу Відповідача лист №464 з проханням оплатити заборгованість за Договорами у розмірі 46724,98 гривень і передачі технічного майданчика площею 550 кв.м.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.12.2011р. у Відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем за надані послуги, у розмірі 44 396,37 грн., а станом на 31.03.2012р. загальна сума заборгованості становить 60 549,99 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами звірки взаєморозрахунків (копії містяться в матеріалах справи).

Крім того, 22.05.2012 на адресу Відповідача Позивач направив претензію №150 від 21.05.2012 з проханням оплатити заборгованість до якої додано акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2012 на загальну суму 64 049,99 грн. Однак, зазначена претензія була залишена Відповідачем без належної відповіді та реагування.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦК України (ст. ст. 936, 937 Цивільного кодексу України).

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

У відповідності з ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, станом на 31.10.2012р. у період з липня 2011 року по жовтень 2012 року відповідач не розрахувався повністю з позивачем за надані послуги стосовно зберігання та додаткові послуги у розмірі 94 049,99 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті отриманих від позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 94 049,99 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Стосовно заяв про збільшення позовних вимог , відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 104 049,99 грн. заборгованості за договорами зберігання №61/2011 від 24.05.2011р. та №32/2011 від 01.10.2011р. слід зазначити наступне.

Ч. 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою .

Однак, у доданій до заяви документах відсутні докази того, що позивачем було оплачено недоплачену суму судового збору, а відтак заявлені вимоги до розгляду не приймаються.

12.12.2012 представник позивача, через канцелярію Господарського суду м. Києва, на адресу Господарського суду, подав заяву № 403 від 11.12.12 про забезпечення позову.

Так, відповідно до Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діє з 01.12.2012р. по 04.01.2013р.) передбачена ставка судового збору за подання заяви про забезпечення доказів або позову - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати .

Вимога позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог ст. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛЮСБУД» (04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4Б Код ЄДРПОУ 37080778, п/р 26004011373001 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві МФО 300346), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємствао «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, 17, код ЄДРПОУ 22996218, п/р 26000001118801 в ПАТ «Агропромбанк» м. Києва, МФО 322302) заборгованості за договором зберігання №61/2011 від 24.05.2011р. та договором зберігання №32/2011 від 01.10.2011р. у розмірі 94 049,99 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПЛЮСБУД» (04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4Б Код ЄДРПОУ 37080778, п/р 26004011373001 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Києві МФО 300346), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємствао «Київський деревообробний завод» Міністерства оборони України (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, 17, код ЄДРПОУ 22996218, п/р 26000001118801 в ПАТ «Агропромбанк» м. Києва, МФО 322302) 1881,00 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складення повного рішення 01.02.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна