Ухвала

від 27.11.2012 по справі 9101/60251/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "27" листопада 2012 р.справа № 0870/1085/12 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Щербака А.А.           суддів:                     Малиш Н.І.  Дурасової Ю.В. при секретарі судового засідання:          Комар Н.В розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у  Запорізькому районі Запорізької області  на постанову  Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року  по справі за позовом приватного підприємства «Елтіз»до Державної податкової інспекції у Запорзькому районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень,-                                                   ВСТАНОВИЛА:           ПП «Елтіз»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень.           Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року позов задоволено.           Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області від 19 січня 2011 року №0000032311. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області від 19 січня 2011 року №0000022311. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав. Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що наявні у позивача документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «Лінгва Плюс»та ТОВ «Торговий будинок «Мінресурс»не є первинними документами, так як операції не мали характеру фактично здійснених операцій. Відсутність  реальності  придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Елтіз»у  ТОВ «Лінгва Плюс»та ТОВ «Торговий будинок «Мінресурс»і призвело  до порушень  Законів України «Про  оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»в результаті чого було занижено податок на прибуток та  завищено  суму, що підлягає бюджетному  відшкодуванню за перевіряє мий період. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, про помилковість висновків суду першої інстанції  про те, що доводи відповідача про відсутність  доказів транспортування товарів у спірних правовідносин з підстав неподання до перевірки товарно-транспортних накладних, та відсутність у них  певних реквізитів, не  являються доказом нереальності здійснених операцій. В судовому засіданні представник  відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі. Представник позивача не з'явився, про дату, час, місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 15.12.2011 №080337 та №080336 та відповідно до наказу керівника Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області від 15.12.2011 №596, спеціалістами Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області проведено перевірку Приватного підприємства «Елтіз», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Елтіз», код за ЄДРПОУ 31624085, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «Лінгва Плюс»(ЄДРПОУ 37129084) за період з 01.06.2010 по 31.05.2011 та з ТОВ «Торговий будинок «Мінресурс»(код за ЄДРПОУ 36247162) за період з 01.12.2008 по 31.01.2010»від 28.12.2011 №63/2311/31624085 (далі іменується –Акт перевірки) (а.с. 15, том 1). Актом перевірки встановлено порушення Приватним підприємством «Елтіз»п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму в розмірі 89337 грн. 00 коп., в тому числі за I квартал 2009 року на суму в розмірі 12780 грн. 00 коп., за II квартал 2009 року на суму в розмірі 4229 грн. 00 коп., за III квартал 2009 року на суму в розмірі 13088 грн. 00 коп., за IV квартал 2009 року на суму в розмірі 32370 грн. 00 коп., за III квартал 2010 на суму в розмірі 26870 грн. 00 коп.; п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму, що підлягає сплаті бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму в розмірі 71469 грн. 00 коп., в тому числі за травень 2010 року на суму в розмірі 49973 грн. 00 коп., за жовтень 2010 року на суму в розмірі 21496 грн. 00 коп. На підставі Акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 19.01.2011 №0000032311, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 111671 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 89337 грн. 00 коп., за штрафними санкціями на суму в розмірі 22334 грн. 25 коп.; та від 19.01.2011 №0000022311, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 49973 грн. 00 коп. та визначено на цю суму грошове зобов'язання (а.с. 51, 53, том 1). За усними договорами, укладеними між Приватним підприємством «Елтіз»та ТОВ «Лінгва Плюс», ТОВ «Торговий будинок «Мінресурс», позивачу поставлено товар, а саме: листи зі сталі, прутки, круги, мідні листи. На підтвердження виконання умов укладених правочинів, позивачем надано видаткові накладні: від 01.09.2010 №010901 на суму в розмірі 64600 грн. 00 коп., від 20.09.2010 №200901 на суму в розмірі 43474 грн. 99 коп., від 27.09.2010 №270901 на суму в розмірі 20900 грн. 00 коп., від 26.08.2009 №260/1 на суму в розмірі 8170 грн. 00 коп., від 28.12.2009 №2812/2 на суму в розмірі 18582 грн. 00 коп., від 16.12.2009 №1612/1 на суму в розмірі 25460 грн. 00 коп., від 03.12.2009 №0312/2 на суму в розмірі 1520 грн. 00 коп., від 16.11.2009 №1611/1 на суму в розмірі 41690 грн. 00 коп., від 06.11.2009 №0611/3 на суму в розмірі 19228 грн. 00 коп., від 27.10.2009 №2110/1 на суму в розмірі 30525 грн. 00 коп., від 07.10.2009 №0710/1 на суму в розмірі 18369 грн. 00 коп., від 03.09.2009 №0309/1 на суму в розмірі 24320 грн. 00 коп., від 05.08.2009 №0408/1 на суму в розмірі 23685 грн. 00 коп., від 29.07.2009 №2707/2 на суму в розмірі 6650 грн. 00 коп., від 10.06.2009 №1006/1 на суму в розмірі 9485 грн. 00 коп., від 03.06.2009 №0306/1 на суму в розмірі 4340 грн. 00 коп., від 08.04.2009 №0804/1 на суму в розмірі 6475 грн. 00 коп., від 06.03.2009 №0603/1 на суму в розмірі 61342 грн. 00 коп. (а.с. 55-72, том 1). В підтвердження факту транспортування придбаного у контрагентів товару позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних: від 06.03.2009, від 08.04.2009, від 03.06.2009, від 10.07.2009, від 29.07.2009, від 05.08.2009, від 26.08.2009, від 03.09.2009, від 07.10.2009, від 27.10.2009, від 06.11.2009, від 16.11.2009, від 03.12.2009, від 16.12.2009, від 28.12.2009, від 01.09.2010, від 20.09.2010, від 27.09.2010 (а.с. 73-90, том 1). Крім того, позивачем надано суду копії оборонто-сальдових відомостей по рахунку за 2009-2010 роки, копії актів списання товару зі складу за 2009-2010 роки та копії карток рахунків –місця зберігання –склад, які знаходяться в матеріалах справи та підтверджують факт реальності руху активів –товару від постачальника до покупця та його подальшого використання у власній господарській діяльності. Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, оскільки усна форма укладення договорів не протирічить приписам ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України. Висновки суду першої інстанції про те, що надані  позивачем документи підтверджують реальність вчинення господарських операцій колегія суддів вважає вірними, оскільки перелічені первинні бухгалтерські  документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які  судом першої інстанції досліджені. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин,  валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Керуючись   ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, - Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин,  податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності. Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: –або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; –або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Як зазначено у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ «Лінгва Плюс»та ТОВ «Торговий будинок «Мінресурс»порушено податкове законодавство,  що доведено відповідними актами перевірок, колегія суддів зазначає, що порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно  сформовані яв  валові витрати так і податковий кредит за перевіряємий період, є вірними. Колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального  та процесуального права не допущено. УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у  Запорізькому районі Запорізької області  залишити без задоволення. Постанову  Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року  по справі за позовом приватного підприємства «Елтіз»до Державної податкової інспекції у Запорзькому районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін. Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України  та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України. В повному обсязі ухвала виготовлена 19 грудня 2012 року. Головуючий:                                                            А.А. Щербак           Суддя:                                                            Н.І. Малиш           Суддя:                                                            Ю.В. Дурасова