Рішення

від 29.01.2013 по справі 25/147-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2013 р. Справа № 25/147-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС",

01033, м. Київ, Печерський район, вул. Саксаганського, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр аграрних технологій",

08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 72

про стягнення 100 587,19 грн.

за участю представників:

позивача - Храмченко Н.В. (довіреність від 13.11.2012 №130 юр - 228/2012);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр аграрних технологій" (далі - відповідач) про стягнення 100 587,19 грн., з яких: 74 000,00 грн. - основний борг, 24 475,50 грн. - пеня та 2 011,69 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про надання послуг від 10.10.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2012.

У судове засідання 20.12.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконали, розгляд справи відкладено на 15.01.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 477 від 14.01.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 88 944,71 грн., що складаються з: 74 000,00 грн. основного боргу, 12 627,80 грн. пені та 2 216,91 грн. 3% річних.

У судове засідання 15.01.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.12.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 29.01.2013.

29.01.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 1661 від 29.01.2013) позивачем подано заяву від 22.01.2013 про збільшення розміру позовних вимог та заявлено до стягнення 89 121,33 грн., з яких: 74 100,00 грн. - основний борг, 12 627,80 грн. - пеня та 2 393,53 грн. - 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 89 121,33 грн., з яких: 74 100,00 грн. - основний борг, 12 627,80 грн. - пеня та 2 393,53 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 24.01.2013 представник позивача повністю підтримав остаточні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.12.2012 №15304003 адреса місцезнаходження відповідача відповідає зазначеній в позовній заяві та тій, на яку направлялись ухвали суду.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр аграрних технологій" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг від 10.10.2011 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги зі збирання сільськогосподарських культур комбайнами виконавця на сільськогосподарських полях замовника територією України, а замовник зобов'язався прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг виконавця відповідно до умов договору (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що сторони домовились, що у врожайному сезоні 2011 року виконавець надасть послуги по збиранню сільськогосподарських культур за наведеними умовами та в наступних обсягах: найменування послуг виконавця - послуги із збирання обмолот кукурудзи, площа - 350,00 га, перелік техніки для надання послуг - КЗС-1218-2 шт.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, загальна вартість по договору складає 87 500,00 грн.

Термін оплати - протягом 3 банківських днів після підписання «Акту приймання замовником наданих послуг від виконавця» (пункт 4.4. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до повного виконання умов Договору (пункт 8.6. Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги отримав на загальну суму 74 100,00 грн., що підтверджується Актами приймання наданих послуг: від 22.12.2011 на суму 67 500,00 грн., від 22.12.2011 на суму 6 600,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені оригінали Актів приймання наданих послуг.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивачем надано в матеріали справи оригінали банківських довідок від 25.01.2013 №6027-28.1-149565 та від 25.01.2013 №05Ц/136, які підписані уповноваженими особами банківських установ та скріплені відбитками їх печаток, про те, що за період з 10.10.2011 по 23.01.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 74 100,00 грн. боргу з оплати наданих послуг.

Крім того, позивач на підставі підпункту 3.2.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,1 відсоток від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення платежу, яка за остаточним розрахунком позивача складає 12 627,80 грн.

Стосовно пені, що заявлена до стягнення, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов висновку, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 651,95 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 393,53 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за період прострочення з 28.12.2011 по 23.01.2013 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому позовні вимоги про стягнення 2 393,53 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення з відповідача 74 100,00 грн. основного боргу, 5 651,95 грн. пені та 2 393,53 грн. 3% річних позивачем обґрунтований і доведений, відповідачем не спростований, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 100 587,19 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у розмірі 2 011,74 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 19.10.2012 №ДП-0009520 та від 26.11.2012 №ДП-0010722 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 2 021,75 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Разом з тим, приписами частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зменшення позивачем розміру позовних вимог).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 26.12.2012 №ДП-0010722 у розмірі 10,01 грн. як зайво сплачений та у розмірі 229,32 грн., пов'язаний зі зменшенням позовних вимог, підлягає поверненню позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" з Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 1 782,43 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр аграрних технологій" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 72, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33018774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" (01033, м. Київ, Печерський район, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37702357) 74 100 (сімдесят чотири тисячі сто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 393 (дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 53 коп. 3% річних, 5 651 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 95 коп. пені та 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 90 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" (01033, м. Київ, Печерський район, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37702357) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 33 коп., що сплачений за платіжним дорученням від 26.12.2012 №ДП-0010722.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.02.2013.

Суддя С.О. Саванчук