Рішення

від 05.02.2013 по справі 10/115-12/12/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р. Справа № 10/115-12/12/25

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ",

04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1

до Державного комунального виробничого підприємства "Комунальник",

09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2

про стягнення 170 944,04 грн.

за участю представників:

позивача - Жигадло І.Б. (довіреність від 14.12.2012);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) до Державного комунального виробничого підприємства "Комунальник" (далі - відповідач) про стягнення 170 944,04 грн., з яких: 150 205 грн. - основний борг, 2 670,85 грн. - інфляційні втрати, 6 797,41 грн. - 3% річних та 11 269,94 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2012 порушено провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відпустці, на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 27.12.2012 № 286 - АР проведено повторний автоматизований розподіл справ та справу № 10/115-12 передано до розгляду судді Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 справу № 10/115-12 прийнято до провадження, присвоєно №10/115-12/25 та призначено до розгляду у судовому засіданні 02.01.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.2010 № 06/10-2420ТЕ-17.

У судове засідання 22.01.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.01.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 05.02.2013.

У судовому засіданні 05.02.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.02.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Державним комунальним виробничим підприємством "Комунальник" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.2010 № 06/10-2420ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному в Договорі.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234 грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того, ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Загальна вартість договору становить 174 560,00 грн., всього з ПДВ - 209 472,00 грн.

Згідно пунктів 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.2.1. Договору встановлено, що строк поставки газу: з 1.01.2011 по 31.12.2011. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за їх відсутності у покупця - на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (далі - пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 10.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін, але не пізніше, ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу - до 31.12.2011, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

20.12.2010 між позивачем та відповідачем укладено Додаток № 1 до Договору (далі - Додаток №1), за умовами якого сторони домовились, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з транспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу (пункт 5.2. Договору).

Згідно пункту 1.3. Додатку № 1 покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'єднане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Додатку № 1 сторони встановили, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням пункту 1.5.1. Додатку. Обсяг газу, визначений згідно пункту 2.1. Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу. У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу.

28.01.2011 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода №1) за умовами якої сторони погодились з 28.01.2011 викласти пункти 3.1.1. та 10.1. Договору в наступній редакції: « 3.1.1. Загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу; 10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

04.04.2011 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої сторони погодились з 01.04.2011 викласти пункт 3.1. Договору в наступній редакції: „3.1. Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 815,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091,00 грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн.".

03.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої сторони погодили з 01.10.2011 припинити дію Договору.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору, за період з січня по квітень 2011 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 150 205,84 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими відбитками печаток обох сторін актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а саме: від 31.01.2011 на суму 44 711, 80 грн., від 28.02.2011 на суму 49 654,03 грн., від 31.03.2011 на суму 45 451,50 грн. та від 30.04.211 на суму 10 388,51 грн.

На момент розгляду справи, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 150 205,84 грн., що відповідачем не заперечене, доказів протилежного в матеріали справи не надано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 150 205,84 грн. заборгованості за поставлений природній газ є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.3.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 08.04.2012 по 08.10.2012 складає 8 623,33 грн.

У сфері господарювання згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарський кодекс України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1. Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано статтею 261 Цивільного кодексу України .

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260 , 261 Цивільного кодексу України , щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем нараховується пеня протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на пункт 9.3. Договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 9.3. Договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України .

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини 2 статті 260 Цивільного кодексу не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною 6 статті 232 Господарського суду України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу .

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, пункт 9.3. Договору суперечить вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним, на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Вищезазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 10/065-11.

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Водночас, пунктом 7.3.1. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до положень пункту 4.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зі змісту зазначеного пункту Договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо, з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України .

Таким чином, враховуючи пункт 4.1. Договору та частину 6 статті 232 Господарського кодексу України , пеня має обчислюватись з 21 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців, а не протягом шести місяців, що передують подачі позову, як помилково вважає позивач.

Отже, строки нарахування пені за прострочення строків оплати актів передачі-приймання природного газу від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 30.04.2011, відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України , зважаючи на те, що сторони не погодили збільшення визначеного в ній терміну нарахування, закінчились 21.08.2011, 21.09.2011, 21.10.2011 та 21.11.2011 відповідно.

Втім, у відповідності до наданого позивачем суду розрахунку позовних вимог, нарахування пені здійснювалось позивачем за період з 12.04.2012 по 12.10.2012.

Оскільки пункт 9.3. Договору судом визнано недійсним, доказів погодження сторонами іншого порядку/строків нарахування пені за порушення умов Договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 30.04.2011 за період з 12.04.2012 по 12.10.2012, тобто, після закінчення шестимісячного терміну від дня, коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за Договором мало бути виконано (21.02.2011, 21.03.2011, 21.04.2011, 21.05.2011), не відповідає вимогам статті 232 Господарського кодексу України , а тому задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 6 797,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 670,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за період прострочення, що зазначений позивачем з 01.03.2011 по 01.04.2012 та 3 % річних за період прострочення з 21.02.2011 по 12.10.2012 та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 2 670,85 грн. інфляційних втрат та 6 797,41 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150 205,84 грн. основної заборгованості, 6 797,41 грн. 3% річних та 2 670,85 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11 269,94 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3 419,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Визнати недійсним пункт 9.3. договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 № 06/10-2420ТЕ-17, укладений між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31301827) та Державним комунальним виробничим підприємством "Комунальник" (09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25297219).

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного комунального виробничого підприємства "Комунальник" (09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25297219) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 150 205 (сто п'ятдесят тисяч двісті п'ять) грн. 84 коп. основної заборгованості, 6 797 (шість тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 41 коп. 3% річних, 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 85 коп. інфляційних втрат та 3 193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн. 59 коп. судового збору

4. У решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.02.2013.

Суддя С.О. Саванчук