Ухвала

від 06.02.2013 по справі 922/205/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" лютого 2013 р. Справа № 922/205/13-г

вх. № 205/13

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Ягнюк О.В.

За участю:

представника боржника - Шевцова Г.І.

Розглянувши справу

за заявою Приватного підприємства "Гермес НВ-3000", м. Первомайський

до Приватного підприємства "Гермес НВ-3000", м. Первомайський

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Боржник - Приватне підприємство "Гермес НВ-3000" звернулося до господарського суду з заявою про порушення відносно нього справи про банкрутство у порядку ст.ст. 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 року прийнято заяву Приватного підприємства "Гермес НВ-3000" для розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення засідання суду на 06 лютого 2013 року о 12:10, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Представник боржника у судовому засіданні підтримує дану заяву про порушення справи про банкрутство, надав супровідним листом (вх. №4774) довідку з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області №208/03-21 від 15.01.2013р., лист Державної інспекції сільського господарства в Харківській області №91 від 09.01.2013р., довідку ПАТ "УкрСиббанк" №10 від 05.01.2013р. та довідку про рух коштів по рахунку боржника.

Суд долучає надані представником боржника документи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника боржника, встановив наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи копій свідоцтва про державну реєстрацію та статуту боржника, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та ЄДРПОУ Приватне підприємство "Гермес НВ-3000" зареєстровано 30.03.2007 р. як юридична особа, місцезнаходження: 64100, Харківська область, місто Первомайський, промзона.

Приватне підприємство "Гермес НВ-3000" обгрунтовує свою заяву про порушення справи про банкрутство тим, що сума безспірних вимог кредиторів складає 353 017,94 грн., що більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та дана сума боргу не сплачена протягом трьох місяців з дня відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

На підтвердження наявності безспірних вимог кредиторів в сумі 353 017,94 грн. боржник надав копії постанов Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2011р. по справі №2-а-1360/11/2070 та від 30.09.2011р. по справі №2а-10355/11/2070, виконавчих листів по адміністративній справі №2а-1360/11/2070 від 10.03.2011р. та №2а-10355/11/2070 від 30.09.2011р., постанов про відкриття виконавчого провадження від 09.09.2011р. по ВП №28561948 та від 25.11.2011р. по ВП №30030604, постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.12.2012р.

За даними боржника та наданими до суду документами вбачається, що кредитором боржника є лише - Лозівська об`єднана державна податкова інспекція у Харківській області.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI було внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42 - 43, ст. 378 із наступними змінами), шляхом його викладення в новій редакції.

П. 6 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 32 - 33, ст. 413) розділі X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п. 1-1, відповідно до якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно, господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності вказаним Законом, застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до набрання чинності змінами згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.12.2012 р. № 01-06/1941/2012 про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" зазначено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI набирає чинності 19.01.2013 р.

Оскільки провадження по даній справі було порушено до вказаної дати, а саме 18.01.2013 р., то під час її розгляду повинні застосовуватися положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до набрання чинності змінами згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI.

Ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також передбачено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

З заявою про порушення справи про банкрутство звернувся сам боржник.

У відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також за наявності підстав, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, згідно ч.5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) передбачено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами частини 3 статі 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен в будь-якому випадку надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство). Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Неплатоспроможність, це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності (абз. 2 ст. 1 Закону).

У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред`явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з положень вказаного Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що наявність загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, може мати місце лише у випадку конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні. Отже, про загрозу неплатоспроможності боржника, яка є підставою для ініціювання справи про банкрутство, свідчить неможливість задоволення вимог кредиторів виключно у виконавчому провадженні.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01 лютого 2012 року у справі № Б-24/24-10, від 27 березня 2012 р. у справі № Б-50/208-10.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заявлених вимог боржника та виносить ухвалу, якою визначає подальший хід процедури банкрутства або припиняє провадження у справі у випадку встановлення підстав необґрунтованості порушення такого провадження.

Відповідно до абз. 2 частини 7 ст. 11 Закону у разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку - при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

У даному випадку боржником не надано доказів, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, які визначені обов`язковими відповідно до ст. 7 Закону, зокрема боржником не додано жодних інвентаризаційних відомостей боржника, що складаються згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (із наступними змінами і доповненнями); не надано на вимогу суду аналіз фінансово-господарського стану підприємства, проведений згідно з "Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. №14; не представлені докази наявності або відсутності зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, а саме довідки відповідних установ, що здійснюють таку реєстрацію, а також не надано доказів наявності інших кредиторів, крім Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, та відповідно наявності конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для порушення справи про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Норми ст.40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але на думку суду такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст.4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, ПП "Гермес НВ-3000" можуть також застосовуватися норми ст.80 ГПК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 5 - 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 922/205/13-г про визнання банкрутом Приватне підприємство "Гермес НВ-3000" (ідентифікаційний код 34971002).

Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 18 січня 2013 р.

Дану ухвалу направити: державному реєстратору, відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області, ВДВС головного управління юстиції в Харківській області, відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції, Лозівській ОДПІ Харківської області ДПС.

Суддя Чистякова І.О.