Рішення

від 15.01.2013 по справі 2602/3506/12

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/3506/12

провадження № 2/753/1495/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"15" січня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого -судді Трусової Т.О.,

при секретарі Маляр Н.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Сіріус»про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування наказу № 10-К від 8 жовтня 2012 р. про його звільнення з посади охоронника групи швидкого реагування в приватному підприємстві «Сіріус», поновлення його на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 11670 грн., середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3360 грн. та відшкодування завданої порушенням його трудових прав моральної шкоди в розмірі 12600 грн.

Позов обґрунтований наступним. З червня 2009 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду охоронника. 8 жовтня 2012 року його було звільнено з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України на підставі рішення загальних зборів від цього ж числа, на яких він присутній не був, і про проведення яких не знав. Послався на те, що це звільнення, яке відбулося воно через особисту неприязнь до нього директора підприємства, є незаконним, так як правопорушень за час роботи він не вчиняв, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не був відсутній на роботі без поважних причин, і крім того звільнення відбулося під час перебування його на лікарняному. 8 жовтня 2012 р. йому видали трудову книжку, проте не провели розрахунку по заробітній платі, яку він не отримував з липня 2012 р. За його даними, які базуються на відомостях по заробітній платі, що надавалися для ознайомлення особовому складу, заборгованість становить 3360 грн. Враховуючи, що його звільнили незаконно, до стягнення підлягає також середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вимоги про відшкодування моральної шкоди обгрунтував тим, що невиплатою заробітної плати, яка є єдиним джерелом його доходів, при тому, що він єдиним годувальником в сім*ї, і на опікуванні у нього знаходиться стара мати - інвалід 3 групи, незаконним звільненням без пояснення причин, що призвело до втрати нормальних життєвих зв*язків, та внесенням до трудової книжки компрометуючого запису про порушення трудової дисципліни йому завдано моральних страждань. Розмір моральної шкоди він оцінює його трьома середніми заробітними платами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Як пояснив позивач, він

в повному обсязі виконував покладені на нього обов*язки і працював по плаваючому графіку. Так як у вересні його перевели до іншої групи, він мав 9 днів вихідних, а отже не повинен був виходити на роботу в ті дні, які йому зарахували як прогул. В цей час йому ніхто не телефонував і на роботу не викликав. 7 жовтня 2012 р. під час перебування на зміні він відчув, що захворів, а тому наступного дня, у свій вихідний, звернувся до лікаря. Так як він мав вийти на зміну 9 жовтня, він повідомив начальника охорони Рябоконя про своє перебування на лікарняному. 12 жовтня його викликали на роботу і ознайомили з наказом про звільнення, який він вважає незаконним.

Представники відповідача позов не визнали. Директор ПП «Сіріус»ОСОБА_4 пояснив, що 13 вересня 2012 р. було звільнено начальника охорони Кухтика, який завжди «прикривав»свого товариша ОСОБА_2 Після звільнення Кухтика позивач став вести себе зухвало, відмовлявся виконувати доручення операторів пульта, порушував субординацію, у зв*язку з чим на нього надійшло дві колективні скарги. Позивачу була винесена догана, однак він принципово відмовився ознайомлюватися з відповідним наказом. З 16 по 26 вересня позивач був відсутній на роботі без поважних причин, а його напарник вимушений був працювати один. В цей період йому телефонували, але позивач вийти на роботу відмовився. Таким чином позивач був звільнений за прогул, за невиконання покладених на нього обов*язків і за відмову дати пояснення. Виходячи з наведеного, вважає звільнення позивача з роботи законним, а його вимоги безпідставними.

В останні два судові засідання представники відповідача не з*явилися, у зв*язку з чим суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_2 прийнятий на роботу в ПП «Сіріус»на посаду охоронця групи швидкого реагування з 10 червня 2009 року. Наказом від 8 жовтня 2012 р. № 10-К позивач звільнений з посади на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10, 51).

На підтвердження доводів про законність звільнення позивача з роботи відповідачем надано доповідну записку групи працівників від 04.10.2012 р. про виявлення позивачем зневаги до керівництва та офісного персоналу (а.с. 36), наказ від 4 жовтня 2012 р. № 1 про оголошення ОСОБА_2 догани за зневагу до керівництва та офісного персоналу і відмову від виконання службових обов*язків (а.с. 35), заяву начальника пульту ОСОБА_5 від 5 жовтня 2012 р. про зухвалу (нахабну) поведінку ОСОБА_2 відносно операторів пульту, налаштування колективу охорони проти керівництва та його відсутність на роботі в період з 16 по 26 вересня 2012 р. (а.с. 33), наказ від 5 жовтня 2012 р. № 1 про оголошення ОСОБА_2 догани за відмову від виконання розпоряджень працівників пульту охорони та керівництва (а.с. 32), акти про відмову позивача від одержання копій вказаних наказів (а.с. 34, 31) та протокол загальних зборів трудового колективу від 8 жовтня 2012 р., на яких прийняте рішення про звільнення позивача з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 50).

Пункти 3, 4 ст. 40 КЗпП України передбачають можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов*язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Аналізуючи вказані положення закону в сукупності зі змістом інших норм трудового законодавства, зокрема ст. 147 КЗпП України, суд приходить до висновку, що звільнення працівника з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 цього Кодексу є дисциплінарним стягненням.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з вищенаведених доказів, заяви працівників про зухвалу поведінку ОСОБА_2, його зневагу до керівництва і офісного персоналу стали підставою для застосування до

позивача двох стягнень у виді доган, винесених одна за одною на протязі двох днів.

Зі змісту наказу про звільнення відповідача з роботи та протоколу загальних зборів трудового колективу від 8 жовтня 2012 р. не вбачається, невиконання яких саме обов*язків чи правил стало наслідком його звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Доказів, які б вказували на допущення ОСОБА_2 інших порушень трудової дисципліни, окрім тих, які стали підставою для застосування до нього дисциплінарних стягнень у виді доган, як і доказів, які свідчать про покладення на охоронця групи швидкого реагування певних службових обов*язків та встановлені на підприємстві правила внутрішнього трудового розпорядку, які позивач порушив, відповідачем не надано.

Обгрунтовуючи законність звільнення позивача за прогул, відповідач посилається на те, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин в період з 16 по 26 вересня 2012 р. Проте позивач вказану обставину заперечує вказуючи, згідно з графіком вказані дні були його вихідними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, зокрема затверджений у встановленому порядку і доведений до позивача графік роботи, відповідач не надав. За таких обставин суд вважає недоведеним факт прогулу позивача в період з 16 по 26 вересня 2012 р.

Також відповідачем не надано і доказів, які б свідчили про прийняття заходів про витребування від позивача письмових пояснень з приводу порушень трудової дисципліни, що дає підстави суду вважати, що такі пояснення не витребовувались.

Окрім того відповідачем при звільненні позивача не були дотримані вимоги ч. 3 ст. 40 КзпП України, відповідно до яких не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Так з наданого позивачем листка непрацездатності (а.с. 24) вбачається, що з 8 по 16 жовтня 2012 року він був непрацездатний, а отже в цей період він не міг бути звільнений з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи встановлені судом обставини, звільнення позивача не можна вважати законним та проведеним з дотриманням встановленого порядку, а отже ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді, з якої він був незаконно звільнений.

У зв*язку з поновленням позивача на роботі на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час його вимушеного прогулу.

Оскільки графік роботи позивача та довідку про середній заробіток, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2005 року № 100, відповідач не надав, середній заробіток ОСОБА_2 обчислюється судом виходячи з загальної кількості робочих днів в останніх двох повних місяцях його роботи перед звільненням.

Середньоденний заробіток позивача розраховується шляхом ділення його заробітної плати згідно довідки відповідача за останні два повні місяці роботи перед звільненням (серпень та вересень 2012 р.) - 2048,86 грн. (а.с. 37), на кількість робочих днів у вказаному періоді (42 робочі дні), і становить 48,78 грн.

Всього кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_2 складає 69 днів, а отже розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 3365,82 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Як встановлено в суді, ПП «Сіріус»не виплатило ОСОБА_2 при звільненні всі належні йому суми, і заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 1273,53 грн. (а.с. 38).

Вказаними діями відповідач порушив право позивача на отримання винагороди за виконану ним роботу та своєчасне отримання розрахунку при звільненні з роботи, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача вказаної суми.

Доводи позивача про те, що фактично йому виплачувалася заробітна плата більша, ніж зазначена у довідках ПП «Сіріус», суд вважає необґрунтованими, так як згідно з наданими відповідачем платіжними відомостями, позивач розписувався за ті суми, які збігаються із сумами, зазначеними у довідці про його заробітну плату (а.с. 39-48).

При вирішенні вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд виходить з загальних положень про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб*єктивних

цивільних справ, встановлених ст.ст. 23, 1167 ЦК України, та ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до вимог якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає доведеним, що неправомірне звільнення ОСОБА_2 з роботи завдало йому моральних страждань та переживань, оскільки відповідач без законних підстав позбавив його можливості працювати і отримувати винагороду за працю, а звільнення з негативним формулюванням перешкоджало його працевлаштуванню, чим позивач був поставлений в скрутне матеріальне становище та змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя і відстоювання своїх прав в суді.

Усі ці обставини та численні порушення вимог трудового законодавства з боку відповідача дають підстави суду заподіяну позивачу моральну шкоду визначити в розмірі 5000 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України присудженню з відповідача в дохід держави підлягають судові витрати, від сплати яких позивач згідно закону звільнений, а саме: судовий збір за вимогою про поновлення на роботі розмірі 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, судовий збір за вимогою про відшкодування моральної шкоди в такому ж розмірі та судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2% розміру мінімальної заробітної плати, за вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі та заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора приватного підприємства «Сіріус»ОСОБА_4 від 8 жовтня 2012 року № 10-к про звільнення охоронця групи швидкого реагування ОСОБА_2 з 8 жовтня 2012 року на підставі п.п. 3, 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді охоронця приватного підприємства «Сіріус»(м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 8, код за ЄДРПОУ 32344175).

Стягнути з приватного підприємства «Сіріус»(м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 8, код за ЄДРПОУ 32344175) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1273,53 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 9 жовтня 2012 року по 15 січня 2013 року в розмірі 3365,82 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 9639 (дев*ять тисяч шістсот тридцять дев*ять) гривень 35 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді охоронця приватного підприємства «Сіріус».

Стягнути з приватного підприємства «Сіріус»в дохід держави судовий збір в розмірі 688,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: