Постанова

від 11.02.2013 по справі 809/371/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 809/371/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дубінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

до відповідача: Громадського іншого об'єднання осіб бюро з прав людини

про стягнення податкового боргу у сумі 5 440 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Громадського іншого об'єднання осіб бюро з прав людини (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 5 440 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою штрафних санкцій, нарахованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2009 року, І півріччя 2009 року, ІІІ квартал 2009 року, 2009 рік; за І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, ІІІ квартал 2010 року, 2010 рік; за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року у загальній сумі 5 440,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду відповідач був належним чином повідомлений, тобто у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2001 року Громадське інше об'єднання осіб бюро з прав людини зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.5) та перебуває на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську.

З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення.

Законом України "Про систему оподаткування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Згідно пункту 2 частини 1 статті 9 цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок та строки подання податкових декларацій встановлено підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно абзацу 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Аналогічно підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням податків і зборів.

Згідно пункту 2 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом ІІІ (Податок на прибуток підприємств) цього Кодексу (розділ ІІІ цього Кодексу набрав чинності з 01.04.2011 року) платники податку на прибуток підприємства складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали, та другий-четвертий квартали 2011 року.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2010 року, 12.05.2011 року та 29.02.2012 року позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток платника податку на прибуток - Громадського іншого об'єднання осіб бюро з прав людини, за результатами яких складено акти № 6497/15-1/25989740 від 30.03.2010 року, № 2901/15-1/25989740 від 12.05.2011 року та № 2296/15-1/25989740 відповідно. В даних актах зафіксовано факти неподання відповідачем податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2009 року, І півріччя 2009 року, ІІІ квартал 2009 року, 2009 рік; за І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, ІІІ квартал 2010 року, 2010 рік, а також за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року, чим порушено вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пунктів 49.1, 49.1, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті Податкового кодексу України (а.с.7, 9, 11).

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що позивачем на підставі вищевказаних актів перевірки за № 6497/15-1/25989740 від 30.03.2010 року, за № 2901/15-1/25989740 від 12.05.2011 року та за № 2296/15-1/25989740 та відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, винесено податкові повідомлення-рішення за № 0008441501/0 від 31.03.2010 року, за № 0002921501/0 від 13.05.2011 року та за № 0003441501 від 01.03.2012 року відповідно, згідно яких до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680,00 грн., 680,00 грн. та у розмірі 4 080,00 грн. (а.с.8, 10, 12).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону (у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію - підпункт «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4) вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження.

Аналогічно підпунктом 56.15.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки, відповідачем не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень № 0008441501/0 від 31.03.2010 року, за № 0002921501/0 від 13.05.2011 року та за № 0003441501 від 01.03.2012 року, то суми грошових зобов'язань у розмірі 680,00 грн., 680,00 грн. та 4 080,00 грн. у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 56.15.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими

У відповідності до вимог абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно пункту 113.1 статті 13 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, сума грошового зобов'язання, визначена відповідачу згідно податкових повідомлень-рішень № 0008441501/0 від 31.03.2010 року, за № 0002921501/0 від 13.05.2011 року та за № 0003441501 від 01.03.2012 року, підлягала сплаті Громадським іншим об'єднанням юридичних осіб бюро з прав людини у строк, встановлений абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 даного Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу першу та другу податкові вимоги, які останнім отримані, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштового відправлення, однак залишені без реагування (а.с.13, 14).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, нарахованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2009 року, І півріччя 2009 року, ІІІ квартал 2009 року, 2009 рік; за І квартал 2010 року, І півріччя 2010 року, ІІІ квартал 2010 року, 2010 рік; за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року у загальній сумі 5 440,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Наявність податкового боргу підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 25.12.2012 року № 366 про борг за платежами Громадського об'єднання бюро з прав людини, обліковою карткою даного платника податків та іншими матеріалами справи (а.с.6, 15-17).

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, податковий борг у сумі 5 440,00 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь Державного бюджету України з рахунків у банках, що обслуговують Громадське інше об'єднання юридичних осіб бюро з прав людини (код 25989740) та за рахунок готівки, що йому належить податковий борг в загальному розмірі 5 440 (п"ять тисяч чотириста сорок) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.02.2013 року.