Рішення

від 06.02.2013 по справі 5020-1416/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року справа № 5020-1416/2012

За позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі Ленінської районної в місті Севастополі ради (99011, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

до приватного підприємства "Истар - 7"

(99002, м. Севастополь, вул. Громова, 31)

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача - Орлова Л.Є., довіреність № 1-16/7 від 08.01.2013

представника відповідача - Сікорського І.В., заступник директора, наказ № 1-К від 02.01.2013

прокурор - не з'явився

Суть спору:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Ленінської районної в місті Севастополі ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Истар - 7" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.12.2005 та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,0013 га, вартістю 16272,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.12.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 09.01.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 06.02.2013.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі, просить вважати опискою зазначений в договорі строк на який укладено договір - до 31.12.2005. Зазначив, що договір, який був укладений Ленінською у місті Севастополі Радою та ПП «Истар-7» діяв до 30.12.2007.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки підтримав, вимог про розірвання договору оренди вимоги не підтримує.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що відповідачем вживаються всі заходи для продовження строку дії спірного договору або укладення нового договору оренди.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ленінської районної в місті Севастополі Ради № 627 від 27.07.2005 «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності» (далі - Рішення № 627) вирішено передати, суб'єктам підприємницької діяльності згідно додатку до Рішення № 627 в оренду земельні ділянки, зокрема, приватному підприємству «Истар - 7» передано земельну ділянку в районі театру ім. Луначарського, набережна Корнилова, загальною площею 13 кв.м., строком оренди на два роки. Функціональне призначення земельної ділянки - санітарно - гігієнічний павільйон. (туалет).

Відповідно до п. 3.2. Рішення № 627 зобов'язано суб'єктів підприємницької діяльності протягом чотирьох місяців з дня прийняття рішення укласти договір оренди з Ленінською районної Радою та передати його до Севастопольської міської державної адміністрації для державної реєстрації у встановленому порядку.

Пунктом 4 Рішення № 627 зобов'язано Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів здійснити державну реєстрацію договору оренди, у встановленому порядку.

Рішенням Ленінської районної у місті Севастополі Ради № 706 від 18.11.2005 «Про внесення змін до рішення Ленінської районної Ради від 27.07.2005 № 627 «Про передачу в оренду земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності» (далі - Рішення № 706) вирішено внести зміни до пункту 5 Додатку до Рішення № 627, замінив «Строк оренди 2 роки» на «до 31 грудня 2005 року».

30.12.2005 між Ленінською районною в м. Севастополі Радою, яка діє від Севастопольської міської Ради (орендодавець) і приватним підприємством «Истар - 7» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка віднесена до земель житлової та суспільної забудови на підставі рішень Ленінської районної в м. Севастополі Ради від 27.07.2005 № 627 і від 18.11.2005 № 706, розташовану в м. Севастополі, в районі театру ім. Луначарського наб. Корнилова.

У розділі 2 Договору сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка площею 13 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - об'єкт малої архітектурної форми - санітарно - гігієнічний павільйон (туалет) площею 13 кв.м.

Договір вступає в силу після його підписання сторонами та державної реєстрації (п. 47 Договору).

Договір укладений до 31.12.2005 року. За закінченням строку договору оренди орендар, який виполонив належним чином зобов'язання у відповідності з умовами договору, має при інших рівних умовах переважне право поновлення його на новий строк (п. 7 Договору).

Відповідно до пункту 33 Договору, дія договору серед іншого, припиняється у разі закінчення строку, на який він був укладений.

30.12.2005 відбулася передача земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від орендодавця орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 21).

Враховуючи, що строк дії договору, на думку прокурора, закінчився 30.12.2007, прокурор вважає за необхідне розірвати договір оренди земельної ділянки та зобов'язати позивача повернути земельну ділянку Ленінській районній в місті Севастополі Раді.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з відповідними позовами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави також закріплено статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, у пункті 2 резолютивної частини цього рішення вказано, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з положеннями статті 148 Господарського кодексу України, статті 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (стаття 116 Земельного кодексу України).

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", входить до системи органів місцевого самоврядування України.

Виходячи зі змісту статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади м. Севастополя належить до повноважень Севастопольської міської Ради.

Відповідно до статті 11 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Рішенням сесії Севастопольської міської Ради «Про об'єми та межі повноважень районних в місті Севастополі Рад" від 13.02.2007 № 1475 (станом на час виникнення спірних правовідносин), районні у м. Севастополі ради були наділені повноваженням, щодо надання в оренду земельних ділянок загальною площею до 19 кв.м.

Отже, прокурор вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі, тобто є земельними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм Цивільного кодексу України, так і спеціальних норм Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі".

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті першої Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною четвертою статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно статті 14 згаданого Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Умовами договору сторони визначили, що договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до части третьої статті 640 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який у силу статті 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельним ресурсам покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір оренди земельної ділянки від 30.05.2005 у встановленому законом порядку зареєстрований не був, що не спростовувалось представниками сторін у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що спірний договорі є неукладеним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 30.12.2005 є неукладеним, суд вважає позовні вимоги прокурора про розірвання цього договору безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

В той же час судом встановлено, що 30.12.2005 на підставі договору оренди за актом приймання передачі відбулась передача позивачем земельної ділянки площею 0,0013 га, розташованої в районі театру ім. Луначарського наб Корнілова відповідачу (а.с. 21).

У разі, якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України).

Частина 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України на господарський суд покладає обов'язок, зокрема, визначити законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення, а в статті 82 Господарського процесуального кодексу України вказується на те, що суди при прийнятті рішення мають обрати правову норму, що підлягає застосуванню до даних правовідносин і прийняти рішення за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Згідно з положеннями частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що між сторонами не існує договірних відносин щодо земельної ділянки площею 13 кв.м. (0,0013 га), розташованої в м. Севастополі в районі театру ім. Луначарського набережна Корнилова та на даний час зазначена ділянка перебуває в користуванні відповідача без достатніх правових підстав, суд вважає за необхідне зобов'язати приватне підприємство "Истар - 7» повернути цю ділянку Ленінській районній в місті Севастополі Раді шляхом складання акту приймання - передачі протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати приватне підприємство «Истар - 7» (99002, м. Севастополь, вул. Громова, 31, ідентифікаційний код 25623893) повернути Ленінській районній в місті Севастополі Раді (99011, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний код 24876464) земельну ділянку площею 0,0013 га, вартістю 16272,00 грн, розташовану в місті Севастополі в районі театру ім. Луначарського набережна Корнилова шляхом складання акту приймання - передачі протягом десяти днів з часу набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Истар - 7» (99002, м. Севастополь, вул. Громова, 31, ідентифікаційний код 25623893, р/р 26004255213001 в СФ КБ «ПриватБанк» в м. Севастополі, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку) в доход державного бюджету міста Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 1073,00 грн (одна тисяча сімдесят три гривні).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва