Рішення

від 06.02.2013 по справі 5023/5960/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5023/5960/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м.Харків до Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації, смт.Печеніги, Харківська область про стягнення 11354,13 гривень, за участю представників:

позивача - Алісултанової І.Б. (довіреність №01-62юр/7135 від 17 вересня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації (Відповідача) 11354,13 гривень збитків, нарахованих відповідно до "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державної програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції та пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, проводить свої розрахунки витрат від надання пільг та виключає з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання, чим порушуються норми прямої дії, що призвело до порушення прав Позивача на компенсацію за надані пільги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 грудня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 лютого 2013 року.

22 січня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №2326) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

24 квітня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заперечення (вх. №3295), в яких останній посилається на ч.4 ст.22 Закону України "Про міліцію", на ч.6 ст.22 Закону України "Про пожежну безпеку України", на Постанову Кабінету Міністрів України №879 від 01 серпня 1996 року зі змінами. Відповідач просив суд не приймати до уваги Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008, оскільки дане рішення не припинило дію Постанови Кабінету Міністрів України №879 від 01 серпня 1996 року зі змінами, та лист Департаменту з питань електроенергетики Міністерства палива та енергетики №32-01/6-2125 від 12 серпня 2008 року, оскільки вказаний лист, на думку Відповідача, не містить ознак нормативно-правового акту і не може бути врахований при обчисленні пільг даним категоріям населення. Отже, у наданих запереченнях Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на Позивача, та розглянути справу без участі свого представника.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 06 лютого 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 06 лютого 2013 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 08 січня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

На підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію", а саме: ч.4 ст.22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Окрім того, ч.6 ст.22 Закону України "Про пожежну безпеку України" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Статтю 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" доповнено положенням: "пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65, розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 рік, №№5-8, ст.78), та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67, розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67, розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Тобто, положення зазначених законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, положення вищевказаних законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає Закону України "Про державний бюджет" вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Відповідно до пункту 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року (надалі - Порядок), головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (надалі - головні розпорядники коштів).

Згідно з п.5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами, які надають відповідні послуги.

Також, відповідно до п.6. Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Також відповідно до п. 3 "Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою КМ України від 29.01.2003 р. № 117, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, організують збирання, систематизацію і зберігання інформації щодо пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

З урахуванням вищевикладеного, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку України", "Про державну кримінально-виконавчу службу України", Відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які готують уточнені реєстри. Але Відповідач не виконав вимоги пункту 6 Порядку, чим порушив права Позивача.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах: від 10 листопада 2011 року по справі №5023/676/11, від 22 грудня 2011 року по справі №5023/3796/11, від 11 січня 2012 року по справі №5023/3592/11, від 12 липня 2012 року по справі №5023/8996/11 (5023/1850/11).

Посилання Відповідача у запереченнях (вх.№3295 від 29.01.13р.) на те, що не зважаючи на визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконституційними положень пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", Постанова Кабінету Міністрів України №879 від 01 серпня 1996 року має застосовуватись, суд вважає хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 147 Конституції України, Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно зі статтею 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, і не можуть бути оскаржені.

Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року), у разі виникнення додаткових зобов'язань, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

А тому, при застосуванні норм прямої дії, до якої відноситься рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про державну кримінально-виконавчу службу України", Відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Відповідачем вказані вимоги не були виконані у встановленому порядку.

Посилання Відповідача на лист Департаменту з питань електроенергетики Міністерства палива та енергетики №32-01/6-2125 від 12 серпня 2008 року, який, на його думку, не містить ознак нормативно-правового акту і не може бути врахований при обчисленні пільг даним категоріям населення, суд вважає хибним та довільним тлумаченням норм права, виходячи з наступного.

Зазначений документ є нормативно - правовим актом роз'яснювального характеру. Але, після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконституційними положень пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", обсяг пільгового споживання електроенергії для працівників міліції та пенсіонерів МВС не обмежується середніми нормами споживання (крім випадку пільгового споживання електричної енергії на освітлення). До того ж, в будь-якому випадку, положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку" та "Про державну кримінально-виконавчу службу України" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Позивач підтверджує свої позовні вимоги двосторонніми актами звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС та іншим пільгам за соціальною ознакою, між Печенізьким РВЕ та головним розпорядником коштів державного бюджету, УПЗСН Печенізької районної державної адміністрації, по формі №3-пільга, затвердженою наказом Мінпраці України від 28 березня 2003 року №83, за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Відповідні акти звіряння розрахунків за спірний період наявні у матеріалах справи (а.с.16-29).

Проте, отримавши розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, працівникам пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання, Відповідачем було здійснено свої розрахунки витрат від надання пільг, та виключено з суми нарахованих витрат ті розрахунки, що перевищують середні норми споживання. За даними актів звіряння, різниця в сумі складає 11354,13 гривень, яка не визнана Відповідачем з вищевикладених підстав, та є предметом позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про електроенергетику", збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів, відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Таким чином, Відповідач повинен був компенсувати Позивачу надані відповідним категоріям громадян пільги без обмеження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми збитків у розмірі 11354,13 гривень за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року, є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.ст.147, 150 Конституції України, керуючись ст.ст.1, 12, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації (62801, Харківська область, смт.Печеніги, вул.1 Травня, б.1, р/р №31422602700406 в ГУДКУ у Харківській області, ОКПО 22628963, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149 код 00131954, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 11354,13 гривень збитків та 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

Справа №5023/5960/12