Рішення

від 04.02.2013 по справі 5011-59/17580-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/17580-2012 04.02.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Торгівельно-промислова фірма "Терра - С"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес"

Про стягнення 282 004,92 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

Від позивача Хоменко В.І. - директор (наказ №28 від 20.12.2006р.)

Філоненко О.О. - представник (дов. №б/н від 14.01.2013р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма "Терра - С" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" про стягнення заборгованості по договору № 11/11-2007 від 01.11.2007 р. та Додаткової угоди до договору від 02.06.2008 р. (далі - Договір) в розмірі 282 004,92 грн. (237 188,40 грн. - основний борг, 18 130,29 грн. - пеня, 12 808,18 грн. - індекс інфляції, 13 878,05 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаних позивачем робіт по об'єкту Реконструкція з прибудовою до школи № 193, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 237 188,40 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності до умов договору та вимог ст. 625 ЦК України, 18 130,29 грн. - пені, 12 808,18 грн. - індекс інфляції, 13 878,05 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.12.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/17580-2012 та призначено справу до розгляду на 14.01.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 04.02.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2013 р. Повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 14.01.2013р., та 04.02.2013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.02.2012р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Дослідивши в судовому засіданні 04.02.2013р. клопотання позивача про забезпечення позову, яке наведено позивачем в тексті позовної заяви, суд зазначає наступне.

В прохальній частині позовної заяви №51 від 21.11.2012р. позивач просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти суму в розмірі 287 645,03 (Двісті вісімдесят сім тисяч шістсот сорок п'ять грн. 03 коп) , які знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ «Гермес» № 26007001377001 в ПАТ «Індекс банк», МФО 300614, п/р 26003300848101 КФ КБ «Експобанк», МФО 322700 та накласти арешт на манно, що належить Відповідачеві.

Ознайомившись з заявою, суд приходить до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12. 2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. за № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, як вбачається із тексту позовної заяви, позивач не зазначає будь-яких доводів та доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість в подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 04.02.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промисловою фірмою «Терра»-С (Позивач, Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес» (Відповідач, Генпідрядник) був укладений Договір № 11/11 -2007 на виконання робіт (Договір).

Згідно п.п. 1.1 та 1.2 Договору, предметом даного договору є виконання Субпідрядником комплексу робіт по об'єкту Реконструкція з прибудовою до школи№193 за адресою м. Київ , вул. Світлицького,22 , згідно договірної ціни (Додаток до договору №2), що є невід'ємною частиною даного договору.

Субпідрядник зобов'язується виконати роботи на свій ризик, власними силами та засобами, відповідно до умов договору, завдань Генпідрядника та наданої проектно-кошторисної документації, під технічним наглядом Генпідрядника, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Генпідрядник оплачує Субпідряднику вартість виконаних робіт на підставі акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в протягом 5 днів з дня підписання акту сторонами.

Згідно п.3.4., Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.

В період з грудня 2007р. по грудень 2008р. сторонами підписано акти виконаних робіт за формою №КБ-2в на загальну суму - 1 326 999,56 (Один мільйон триста двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 56 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 221 166,59 грн.

В порушення умов Договору, відповідачем обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі не виконано. Відповідач лише частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 1 089 811,16 (Один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот одинадцять грн. 16 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 181 635,19 грн.

У зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 237188,40 грн. (1326999,56грн. - 1089811,16грн.).

05.07.2011 року на адресу Відповідача Позивачем було надіслано претензію про погашення заборгованості, проте, відповіді на претензію Позивач не отримав, заборгованість не погашена.

Таким чином, станом на день подання позову до суду, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 237188,40грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 18 130,29 грн. - пені, 12 808,18 грн. - індекс інфляції та 13 878,05 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених Позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 237188,40грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 13.3 Договору за затримку у перерахуванні платежів, передбачених Договором, Генпідрядник сплачує Субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національною банку України від суми неоплачених (недоплачених) робіт, за кожний день затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 18130,29 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 18130,29 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 13878,05 грн., сума збитків від інфляції становить 12808,18 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних збитків відповідачем суду не надано. Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 13878,05 грн. та інфляційних збитків в розмірі 12808,18 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд.15, офіс, 6; ідентифікаційний код 31517500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фірма "Терра - С" (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 3; ідентифікаційний код 21614309) основний борг у розмірі 237188 (двісті тридцять сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 40 коп., пеню у розмірі 18130 (вісімнадцять тисяч сто тридцять) грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 13878 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 05 коп., суму збитків від інфляції в розмірі 12808 (дванадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 5640 (п'ять тисяч шістсот сорок) грн. 10 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 11.02.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева