Ухвала

від 06.02.2013 по справі 2-а/1570/3204/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р.Справа № 2-а/1570/3204/11

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (раніше Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрпрофпроект» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

26 квітня 2011 року ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року №0000011701/0 про нарахування ТОВ «Інститут «Укрпрофпроект» податку з доходу фізичних осіб у сумі 8095,5 грн. та штрафних санкцій у розмірі 16191 грн. (а.с. 4-6).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що ДПІ у Малиновському районі проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.08.2008 року по 22.12.2010 року, за результатом якої було складено акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем п. 2.1. ст. 2, пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, пп. 4.2.6. п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 16.1. ст. 16, з урахуванням вимог п. 1.6. ст. 1, п. 22.3. ст. 22, пп.17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 8095,50 грн. На підставі зазначеного акту складено відповідне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає це податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Зниження суми податку, на думку відповідача, виникло під час здійснення господарської операції щодо внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Укрпрофпроект» під час заснування та державної реєстрації підприємства. Водночас позивач вважає, що придбання інвестиційного активу у вигляді внеску до статутного капіталу товариства не є доходом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 06.01.2011 року № 0000011701/0 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрпрофпроект» податку з доходу фізичних осіб у сумі 8095 (вісім тисяч дев'яносто п'ять) гривень 05 копійок та штрафних санкцій у розмірі 16191 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто одна) гривня (а.с. 100-106).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» у задоволенні позову.

В зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

З 09.12.2010 року по 22.12.2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інститут Укпрофпроект» (код ЄДРПОУ 36109408) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.08.2008 року по 22.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.08.2008 року по 22.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.12.2010 року № 209/23-214/136109408 (а.с. 65-79).

В акті перевірки було встановлено порушення ТОВ «Інститут Укрпрофепроект» п. 2.1. ст. 2, пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, пп. 4.2.6. п.4.2. ст. 4, пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8, п.12.1. ст. 12, п.16.1.ст.16, з урахуванням вимог п. 1.6. ст. 1, п.22.3. ст. 22, абзацу «а» пп. 17,2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 8095,5 грн.

29.12.2010 року позивачем були надані заперечення на акт перевірки від 27.12.2010 року № 209/23-214/136109408 (а.с. 18), на які була надана відповідь від 31.12.2010 року № 58799/17-01, в яких позивача повідомлено про залишення заперечень на акт перевірки без задоволення, а висновок перевірки без змін (а.с. 19-22).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року № 0000011701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» у сумі 24286,50 грн., в тому числі за основним платежем 8095,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16191,0 грн. (а.с. 23)

За результатами розгляду скарги позивача від 21.01.2011 року ДПА в Одеській області прийняла рішення від 09.02.2011 року № 4271/10/25-0007, якою скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 06.01.2011 року №0000011701/0 - без змін.

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Інститут Укпрофпроект» від 19.08.2008 року № 1 було вирішено створити ТОВ «Інститут Укрпрофпроект», затвердити статут підприємства та статутний капітал у розмірі 53970,00 грн. В якості уставного капіталу учасниками внесено майно у формі матеріальних активів - оргтехніку та офісні меблі, які оцінені у 53970,00 грн. Учасники товариства володіють наступними розмірами частки у статутному капіталі: ОСОБА_1 - 26985,00 грн., що складає 50% статутного капіталу та ОСОБА_2 - 26985,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу (а.с. 26).

20.10.2010 року загальними зборами учасників ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» було вирішено припинити підприємство шляхом ликвидації, про що свідчить протокол загальних зборів від 20.10.2010 року № 2 (а.с. 27).

Згідно з протоколом загальних зборів позивача від 15.11.2010 року № 3 було вирішено повернути майно учасників ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» у розмірі 53970,00 грн. пропорційно їх часткам у статутному капіталі згідно з актом прийому-передачі та затвердити ліквідаційний баланс (а.с. 28).

Згідно з актом приймання-передачі майна від 15.11.2010 року майно загальною вартістю 53970,00 грн. було прийнято учасниками товариства (а.с. 29).

Як вбачається з акту перевірки, виявлені порушення з боку позивача полягають в отриманні засновниками товариства корпоративних прав в обмін на внесене до статутного фонду майно без утримання податку з доходів фізичних осіб. При цьому, виходячи з визначення терміну «інвестиція», викладеному у Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач розглядає операцію з придбання корпоративних прав шляхом внесення майна до уставного капіталу підприємства як договір міни об'єктів рухомого майна.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний на момент внесення засновниками ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» внесків до статутного капіталу, платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

При цьому пунктом 1.2. ст. 1 Закону передбачено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

е) доходів від надання в оренду (лізинг):

нерухомості, розташованої на території України;

рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Підпунктом 4.2.6. п. 4.2. ст. 4 Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу відноситься, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Відповідно до п. 12.4. ст. 12 Закону якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін.

Згідно з пп. 9.6.2. п. 9.6. ст. 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 цього Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. При цьому під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до положень п. 1.28. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент формування статутного капіталу підприємства, інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Статтею 140 ЦК України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Статтею 12 згаданого Закону, а також ст. 85 ГК України визначено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Крім того, відповідно до п. 12.5. ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, виходячи з вимог чинного на момент внесення вкладів до статутного капіталу ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» законодавства, підприємство не є власником такого виду майна як корпоративні права, які придбаваються його учасниками шляхом внесення вкладів до статутного капіталу, у зв'язку з чим не може виступати продавцем цього майна за договором міни. Натомість господарська операція з придбання корпоративних прав не може вважатися договором міни, а має самостійну правову природу, яка за своєю суттю передбачає внесення вкладу засновників товариства до статутного капіталу відповідного товариства.

Внесення фізичною особою майна до статутного фонду господарського товариства в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права за правовою природою є придбанням фізичною особою інвестиційного активу, а не договором міни та не договором купівлі-продажу.

Більш того, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», виступає нотаріус, який посвідчує відповідний договір. Правова форма внесення внесків до статутного капіталу не передбачає укладання договору міни, який повинен посвідчуватись нотаріусом, що також спростовує позицію відповідача щодо правової природи господарської операції з формування статутного капіталу товариства.

Учасник товариства має корпоративне право на отримання прибутку (доходу) в майбутньому, а не прибуток (дохід), як такий, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи-резидента з придбанням такою фізичною особою права на частку у статутному фонді такої юридичної особи, є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, прямою фінансовою інвестицією і не є доходом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні цього Закону.

Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-IV "Про оподаткування прибутку підприємств" Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями)).

Отже, при відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Враховуючи вищезазначене та те, що учасникам ТОВ «Інститут Укрпрофпроект» було повернуто майно у тому ж, що і вносилося до статутного фонду розмірі 53970,00 грн., колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутній об'єкт оподаткування.

Керуючись викладеним колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності позиції відповідача щодо спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов