Постанова

від 12.02.2013 по справі 805/547/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р. Справа №805/547/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:42

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі судового засідання Небраті Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (представник Романіка А.О., довіреність від 24.07.12) до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарський трикотаж» (представник до судового засідання не з'явився) про стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 52'708,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція, позивач) звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарський трикотаж» (далі - Товариство, відповідач) про стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 52'708,39 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що станом на 17.01.2013 року у відповідача існує податкова заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 52'708,39 грн. При цьому зауважив, що за неподання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість за період з липня по вересень 2012 року відповідно до п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, Інспекцією на підставі ст.120 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення №0001211542/378 від 27.07.2012 року на суму 170,00 грн., №0001331542/429 від 17.08.2012 року на суму 1'020,00 грн., №0001481542/557 від 20.09.2012 року на суму 1'020,00 грн., №0001651542/665 від 19.10.2012 року на суму 1'020,00 грн., а також за порушення Товариством п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, абз.1 п.121.1 ст.121, п.184.7 ст.184, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001711542/776 від 07.11.2012 року на суму 49'006,00 грн. Означені податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачу засобами поштового зв'язку та останнім на час звернення до суду не оскаржені.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, заявлені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В силу частини 2 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 12.02.13 року з 10:31 до 10:42 години.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Інспекції підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно Положення про Державну податкову службу в Україні, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року №584/2011 (далі - Положення), до системи органів Державної податкової служби України належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Держана податкова служба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері (абз.3 п.1 Положення).

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Таким чином, Інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України та Положенням про Державну податкову службу в Україні.

В свою чергу, відповідач (вул. Леніна, 2, м. Шахтарськ, Донецька область, 86211, ідентифікаційний код - 30721043) є юридичною особою (а.с.а.с.4-5), знаходиться на податковому обліку Інспекції з 10.07.2000 року (а.с.6) та відповідно до законодавства є платником податку на додану вартість (а.с.87).

При цьому судом встановлено, що за результатом проведених позивачем перевірок було виявлено порушення відповідачем граничних термінів надання податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року та серпень 2012 року, а також заниження суми податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 39'205,00 грн., внаслідок чого Інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення за якими загальна заборгованість Товариства за основним платежем та штрафними санкціями складає 52'708,39 грн.

Заборгованість із сплати суми основного платежу та штрафних санкцій, щодо яких заявлено позовні вимоги, окрім копій актів перевірок про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень, також підтверджується розрахунками сум податкового боргу з фінансових санкцій за травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року (а.с.а.с.12, 22, 34, 48), розрахунком суми фінансових санкцій по податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року (а.с.58), розрахунком пені, обчисленої на виявленні податковим органом суми занижень податкових зобов'язань (а.с.а.с.65, 66) та зворотним боком облікової картки станом на 11.02.2013 рік (а.с.83-85).

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Стаття 203 Податкового кодексу України встановлює, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. (ст.121 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В світлі п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення уявляє собою, письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими органами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Поряд з тим, суд зазначає, що доказів на спростування фактів порушення податкового законодавства, як і доказів погашення нарахованих контролюючим органом фінансових санкцій Товариством не надано.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, сума податкових зобов'язань у розмірі 52'708,39 грн. є податковою заборгованістю відповідача.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду із позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, реалізація повноважень, наданих податковому органу Податковим кодексом України, щодо захисту інтересів держави, можлива, шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

В світлі п.59.1 та п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З врахуванням наведених положень, судом також було вставлено, що позивачем на адресу відповідача надсилалась податкова вимога на суму 1'020,00 грн., яка не була вручена адресату у зв'язку з відсутністю останнього за його місцезнаходженням, про що, зокрема, свідчить копія корінця цієї податкової вимоги та копія поштового конверту, який повернувся з відповідною відміткою відділення поштового зв'язку (а.с.а.с.7).

В світлі пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абз.3 п.58.3. ст.58 ПК України).

Таким чином, оскільки позивачем податкова вимога була надіслана за вірно вказаною на поштовому конверті адресою місця знаходження відповідача, в силу пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України вона вважається врученою останньому 27.09.2012 року (а.с.7).

Між тим за приписами п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність задоволення позовної заяви Інспекції до відповідача про стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 52'708,39 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарський трикотаж» про стягнення частини податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 52'708,39 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарський трикотаж» в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 52'708,39 грн. з розрахункових рахунків у банківських установах обслуговуючих платника податків та зарахувати до Державного бюджету України (код платежу 14010100 на р/р №31112029700093 в УДК в Донецькій області ВДК в м. Шахтарськ та Шахтарському районі, МФО 834016 ЄДРПОУ 37885550).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 12 лютого 2013 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 12 лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мєзєнцев Є.І.