Постанова

від 06.02.2013 по справі 02-03/1017/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа№ 02-03/1017/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: Ситенок О.Д. дов. № 30 від 05.02.2013 року, Москалюк В.В. - голова

правління, згідно виписки з постанови правління від 06.03.2009 року

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Білоцерківського районного споживчого товариства

на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року

у справі № 02-03/1017/8 (суддя - Скутельник П.Ф.)

за позовом Білоцерківського районного споживчого товариства

до Шкарівської сільської ради

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Білоцерківського районного споживчого товариства до Шкарівської сільської ради про визнання недійсним рішення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 р. позивачу було відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Вищезазначена ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що з огляду на оскарження позивачем рішення органу місцевого самоврядування наведений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Білоцерківське районне споживче товариство, не погоджуючись із прийнятою ухвалою, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 26.11.2012 р. скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Київської області прийнята з порушенням норм процесуального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 02-03/1017/8 від 24.01.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 02-03/1017/8 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 02-03/1017/8 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 06.02.2013 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2012 р. у справі № 02-03/1017/8 скасувати.

Представник відповідача в судове засідання 06.02.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали з направленням справи для подальшого розгляду до господарського суду Київської області з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011 р. № 10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємств та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п. 2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011 р. № 10).

В даній справі позивачем та відповідачем є юридична особи (підприємства, установи та організації), а отже склад учасників даного спору відповідає приписам статті 1 ГПК.

Згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено у п. 17 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 24.10.2011 р. № 10, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

В даному спорі прийняття відповідачем спірного рішення не пов'язано із здійсненням ним владних управлінських функцій на основі законодавства тощо.

Як зазначено в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 спір, що стосується права власності на майно, не пов'язаний з публічно-правовими відносинами та не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору являється оскарження рішення Шкарівської сільської ради від 11.04.2008 року № 11-348 «Про скасування рішень виконавчого комітету», за змістом якого вирішено вважати такими, що втратили чинність: 1. рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 07.11.2007 року № 147 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 10.07.2001 року № 70 (77)» «Про впорядкування нежитлових будинків належних Білоцерківському РайСТ»; 2. рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 07.11.2007 р № 146 «Про надання фактичної адреси об'єктам нерухомого майна»; 3. рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 07.11.2007 р. № 146 «Про присвоєння назви вулиці»; 4. підпункту 3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 10.07.2001 року № 77 «Про впорядкування нежитлових будівель належних Білоцерківському РайСТ»; 5. підпункт 3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 10.07.2001 року № 70 «Про впорядкування нежитлових будівель належних Білоцерківському РайСТ».

Позивач звертаючись до суду із даним позовом вказав, що вказаним рішенням відповідача було порушено право власності Білоцерківського районного споживчого товариства на спірне нежитлове приміщення.

Насамперед на підставі підпункту 3 пункту 1 рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 10.07.2001 року № 77 «Про впорядкування нежитлових будівель належних Білоцерківському РайСТ» Білоцерківському районному споживчому товариству було видано Свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська обл. Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул.. Ставищанська, 130 та зареєстровано право власності у Білоцерківському бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, приймаючи рішення від 11.04.2008 р. № 11-348 «Про скасування рішень виконавчого комітету» Шкарівська сільська рада фактично нівелювала право власності позивача на вказане нерухоме майно.

Відмовляючи позивачу у прийнятті позовної заяви до провадження, місцевий господарський суд виходив виключно з формально-правових підстав та не врахував, що між сторонами виник спір, пов'язаний з реалізацією права на придбання, володіння та користування спірним майном - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська обл. Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул.. Ставищанська, 130, місцевим господарським судом не визначено фактичних правовідносин, що склались між сторонами спору, в т.ч. щодо господарської компетенції сторін, які б свідчили про непідвідомчість даного спору господарському суду.

За висновком колегії суддів, спір між позивачем та відповідачем підвідомчий господарському суду, оскільки відповідає вимогам щодо суб'єктного складу його учасників, між сторонами склались господарські відносини, врегульовані актами господарського і цивільного законодавства, даний спір пов'язаний з реалізацією прав і виникає з відповідних відносин, а у законодавстві відсутні норми, що прямо передбачали б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що Господарським судом Київської області без достатніх правових підстав було застосовано п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву з доданими до неї документами позивачу без розгляду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга Білоцерківського районного споживчого товариства підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року у справі № 02-03/1017/8 - скасуванню, з направленням позовних матеріалів №02-03/1017/8 на розгляд до Господарського суду Київської області.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білоцерківського районного споживчого товариства задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2012 року у справі № 02-03/1017/8 скасувати.

Позовні матеріали № 02-03/1017/8 передати на розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.