Рішення

від 07.02.2013 по справі 7/5007/1495/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" лютого 2013 р. Справа № 7/5007/1495/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Марцоха С.В. - директор, Швець В.В. - дов. від 01.02.13р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (смт. Іршанськ, Житомирська область)

до Приватного підприємства "Кристал 77" (смт. Нова Борова, Житомирська область)

про стягнення 34024,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Приватного Підприємства "Кристал 77": 31104,66грн. основного боргу; 2433,29грн. пені; 486,65грн. 3% річних.

В засіданні суду від 07.02.13р. представники позивача подали заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, згідно якої просять стягнути з відповідача :31104,66грн. основного боргу; 2338,81грн. пені, 467,76 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абз. 4,5 пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача до розгляду.

Спір вирішується з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив. Копії ухвал господарського суду від 29.12.12р. та від 22.01.13р. , які направлені на адресу відповідача, повернулись до суду без вручення адресату з відмітною пошти:"за закінченням терміну зберігання".

Зазначені копії ухвал господарського суду Житомирської області направлялись господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, а саме: 12114, Житомирська область, смт.Нова Борова, вул. Заводська, 3.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (продавець) та Приватним підприємством "Кристал 77" (споживач) укладено договір №3 на відпуск нафтопродуктів споживачам (Договір), згідно п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт відповідача, згідно з відомостями, на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: Житомирська область, смт. Іршанськ, вул. Новоборівська,1, у межах коштів, попередньо отриманих продавцем від споживача (а.с.9).

Відповідно до п. 2.1 Договору , споживач зобов'язується проводити попередню оплату за нафтопродукти, які відпускатимуться продавцем, згідно з Договором.

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили , що відпуск товару проводиться згідно заправної відомості з поміткою в шляховому листі.

Згідно з п.2.6 Договору , у разі виникнення заборгованості за розрахунками, споживач не пізніше п'яти днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

На виконання умов вказаного договору , позивач протягом періоду з лютого місяця 2012р. по червень місяць 2012р. здійснив відпуск нафтопродуктів відповідачу на загальну суму 97069,00грн., що підтверджується заправними відомостями (а.с. 10-14).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів виконав частково на суму 60964,34грн.

27.07.12р. позивачем направлено відповідачу претензію про наявність заборгованості в сумі 36104,66грн.(а.с.15-17).

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між ТзОВ"Титан" та ПП "Кристал 77" за період лютий-липень 2012р., підписаний обома сторонами (а.с. 19), згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 36104,66грн.

05.09.12р. відповідачем сплачено на рахунок позивача 5000,00грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 31104,66грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 31104,66 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2338,81 грн. пені та 467,76 грн. 3% річних.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума пені складає 2338,81 грн. так як відповідно до п. 3.1 Договору за несвоєчасну оплату заборгованості "Споживач" сплачує пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочки.

Останній відпуск нафтопродуктів відбувся 30.06.12р., а відповідно до п.2.6 Договору , у разі виникнення заборгованості за розрахунками, споживач не пізніше п'яти днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок продавця (позивача), а отже нарахування пені починається з 06.07.12р. по 19.07.12р. на суму боргу 46104,66грн., з 20.07.12р. по 05.09.12р. на суму боргу 36104,66грн. та з 06.09.12р. по 21.12.12р. на суму боргу 31104,66грн.

Позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у якій визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, вважає дану вимогу позову обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 2338,81 грн. та 3% річних 467,76 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зменшені позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного Підприємства "Кристал 77" (12114, Житомирська область, смт. Нова Борова, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 36105089)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (12110, Житомирська область, смт. Іршанськ, вул. Новоборівська, 1, код ЄДРПОУ 30597957) 33911,23 грн. заборгованості, з яких:

- 31104,66 грн. - основний борг;

- 2338,81 грн. - пеня;

- 467,76грн. - 3% річних, а також 1604,13 грн. - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.02.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1-у спр.

2- відпов.