Рішення

від 05.02.2013 по справі 5017/3360/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р.Справа № 5017/3360/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 31755,43грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 - особисто;

В судовому засіданні 29.01.13р. по справі було оголошено перерву до 05.02.13р. о 11:30хв., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення основного боргу у розмірі 25197,52грн., індексу інфляції у розмірі 1433,91грн., 3%річних у розмірі 1300грн., пені у розмірі 3824грн. а також оплати послуг адвокату у розмірі 3000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.12р. порушено провадження у справі №5017/34360/2012.

15.01.13р. позивач подав у судовому засіданні заяву (вх.№1255/2013 від 15.01.13р.), згідно якої просить суд приєднати до матеріалів справи №5017/3360/2012: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.01.2013р. щодо ФОП ОСОБА_2; зведений меморіальний ордер про рух коштів по поточному рахунку 2600801031519 ТОВ "КП "СВІТ" - надходження коштів від ФОП ОСОБА_2 за період з 30.06.2010р. по 10.12.2010р. (60000грн. за кондитерські вироби згідно договору №50/1 від 14.10.2009р.); зведений меморіальний ордер про рух кошів по поточному рахунку 2600901321381 ТОВ "КП "СВІТ" - надходження коштів від ФОП ОСОБА_2 за період з 10.12.2010р. по 11.01.2013р. (108797,60грн. за кондитерські вироби згідно договору №50/1 від 14.10.2009р.); довідка КВ ЦФ ПАТ "Кредобанк" від 11.01.2013р. №2514/08-257/13 щодо зміни рахунків ТОВ "КП "СВІТ" з 20.12.2010р.(з 2600801031519 на 2600901321381).

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані документи.

15.01.13р. позивач подав до канцелярії господарського суду Одеської області заяву (вх.№1231/2013 від 15.01.13р.), згідно якої просить суд приєднати до матеріалів справи №5017/3360/2012: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.01.2013р. щодо ФОП ОСОБА_2; зведений меморіальний ордер про рух коштів по поточному рахунку 2600801031519 ТОВ "КП "СВІТ" - надходження коштів від ФОП ОСОБА_2 за період з 30.06.2010р. по 10.12.2010р. (60000грн. за кондитерські вироби згідно договору №50/1 від 14.10.2009р.); зведений меморіальний ордер про рух кошів по поточному рахунку 2600901321381 ТОВ "КП "СВІТ" - надходження коштів від ФОП ОСОБА_2 за період з 10.12.2010р. по 11.01.2013р. (108797,60грн. за кондитерські вироби згідно договору №50/1 від 14.10.2009р.); довідка КВ ЦФ ПАТ "Кредобанк" від 11.01.2013р. №2514/08-257/13 щодо зміни рахунків ТОВ "КП "СВІТ" з 20.12.2010р.(з 2600801031519 на 2600901321381).

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2013р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 05.02.2013р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

29.01.13р. відповідач подав клопотання (вх.№3042/2013 від 29.01.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи документи, а саме: акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.12р., копію платіжного доручення №5 від 10.01.11р., та копії банківських виписок: №БВ-0000238 за 20.10.10р., №БВ-0000239 за 21.10.10р., №БВ-0000240 за 22.10.10р., №БВ-0000247 за 27.10.10р., №БВ-0000248 за 28.10.10р., №БВ-0000004 за 10.01.11р., №БВ-0000017 за 26.01.11р., №БВ-0000179 за 29.07.11р., №БВ-0000180 за 01.08.11р., №БВ-0000182 за 02.08.11р., №БВ-0000184 за 03.08.11р., №БВ-0000186 за 04.08.11р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

05.02.13р. від представника позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшла телеграма (вх.№3929/2013 від 05.02.13р.), згідно якої у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання, просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, всі докази були надані суду, доповнень не має.

Відповідач вимоги позивача вважає незаконними та необгрунтованими з підстав, які викладені у відзиві на позов(вх.№1260/2013 від 15.01.13р.), та у зв'язку із недоведеністю позовних вимог, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає про те, що як позивач стверджує, що станом на 30.06.2010р. була наявна заборгованість перед ТОВ «Торгова компанія «Еліт-Продукт» у розмірі 11857,44грн., право на отримання якої він набув згідно Угоди від 30.06.2010р. до договору постачання №50/1 від 14.10.2009р. Проте зазначена угода містить положення щодо заміни у Договорі поставки особи постачальника, та не містить жодних положень, що стосуються заміни кредитора у зобов'язанні із правом вимоги на відповідну суму. Умови щодо суми відносно якої передається права вимоги від однієї особи до іншої є істотною умовою Договору про заміну кредитора. Згідно Угоди до нового постачальника, тобто позивача переходять всі права та обов'язки передбаченні Договором поставки №50/1 від 14.10.2009р., тобто право поставки продукції та отримання грошових коштів за таку продукцію на умовах та в порядку передбаченому Договором. Натомість позивачем не було надано первинної документації (рахунки-фактури, видаткові накладні і т.п.), а також будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що він набув право вимоги на оплату товару поставленого третьою особою. До того ж вимоги по оплаті такого товару не підлягають задоволенню у зв'язку із пропущенням строків позовної давності. У зв'язку з чим, вимоги позивача на отримання вказаної суми боргу, а відповідно і вимоги щодо нарахованих на цю суму індексу інфляції, трьох відсотків річних та штрафних санкцій є безпідставними. Також зазначає, що поставки здійснювались окремими партіями, з різним проміжком часу, у відповідний день із врахуванням якого здійснюється розрахунок штрафних санкцій за кожною окремою поставкою, що позивачем не було здійснено, а відповідно доведено своїх вимог у відповідності до вимог закону. Крім того як зазначає позивач, що у відповідності до п. 5.1. Договору та ст. 258 ЦК України на його користь підлягає стягненню пеня за період з 15.11.2011р. по 14.11.2012р. включно (за один рік). Проте відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано, а отже вимоги позивача про стягнення на його користь пені у розмірі 3824грн. також є незаконними. Також зазначає, що відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№02-5/78 від 04.03.1998р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Із врахуванням того, що позивачем безпідставно явно завищено розмір позовних вимог, послуги адвоката із врахуванням реальної ціни позову є також значно завищеними. Також позивачем не подано будь-яких доказів, які свідчили проте, що адвокат ОСОБА_3 має будь-яке відношення до Адвокатського об'єднання «Локарт» з яким позивачем було укладено договір про надання правової допомоги.

29.01.13р. позивач подав заперечення на відзив відповідача(вх.№3045/2013 від 29.01.13р.), згідно яких зазначає про те, що у відзиві відповідач визнає, що до позивача у зв'язку з укладенням Угоди від 30.06.2010р. перейшли всі права та обов'язки постачальника, передбачені Договором поставки №50/1 від 14.10.2009р. Одночасно відповідач стверджує, що до ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" не перейшло право вимоги грошових коштів за товар, поставлений первісним постачальником (ТОВ «ТК «Еліт-Продукт») та не оплачений покупцем на момент укладення Угоди від 30.06.2010р. Однак при укладенні Угоди від 30.06.2010р. вимоги ст. 513 ЦК України дотримані, оскільки відповідно до п.1 Угоди від 30.06.2010р., до ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" переходять усі права та обов'язки, що мало ТОВ «ТК «Еліт-Продукт» за Договором №50/1 від 14.10.2009р. Жодних обмежень щодо обсягу прав, які перейшли від первісного кредитора (ТОВ «ТК «Еліт-Продукт») до нового кредитора (ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ") в Угоді від 30.06.2010р. не міститься. На момент підписання Угоди від 30.06.2010р. ФОП ОСОБА_2 мала заборгованість перед ТОВ «ТК «Еліт-Продукт» за поставлений 24.06.2010р. товар у розмірі 11857,44грн., що відповідач засвідчила власним підписом та печаткою в Акті звірки розрахунків АС-0000070 від 29.06.2010р. та не заперечувала у судовому засіданні 15.01.2013р. З моменту підписання Угоди від 30.06.2010р. право на отримання грошових коштів у розмірі 11857,44грн. перейшло до ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ", як і всі інші права та обов'язки, що мало ТОВ «ТК «Еліт-Продукт» за Договором №50/1 від 14.10.2009р. Не заслуговують на увагу твердження ФОП ОСОБА_2 про пропущення строку позовної давності щодо вимог про стягнення з неї грошових коштів за товар, поставлений первісним постачальником (на суму 11857,44грн., дата поставки 24.06.2010р.). Позов, що є предметом розгляду по даній справі, заявлений 15.11.2012р. (надісланий поштою на адресу суду), тобто у будь-якому разі в межах трирічного строку з моменту виникнення права постачальника на отримання оплати за продукцію (поставленого як первісним, так і новим постачальниками). Крім того зазначає, що нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання по сплаті мало бути виконано, а триває по день фактичного розрахунку. Та оскільки відповідач не здійснила фактичного розрахунку з позивачем по теперішній час, отже період нарахування пені - не обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому правомірними є позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за період з 15.11.2011р. по 14.11.2012р. в сумі 3824грн. Щодо заперечень відповідача у відзиві проти стягнення судових витрат, зокрема витрат позивача по оплаті послуг адвоката у розмірі 3000грн. зазначає, що між ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Локарт» 25.09.2012р. укладено Договір №35 надання правової допомоги. Для виконання предмету даного Договору Виконавцем призначено адвоката ОСОБА_3, яка працює на посаді адвоката у зазначеному Адвокатському об'єднанні. При визначенні розміру оплати послуг адвоката (3000грн.) враховано ціну позову, час, витрачений адвокатом у зв'язку з наданням послуг, тощо. Повноваження ОСОБА_3 на представництво інтересів ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" посвідчені у відповідності з вимогами ч.7 ст. 28 ГПК України та наявність права на заняття адвокатською діяльністю, перевірені судом. Позивачем оплачені послуги адвоката у розмірі 3000грн., докази чого містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, позивачем правомірно, з дотриманням вимог ст.ст.48,49 ГПК України, одночасно з проханням про задоволення позову, заявлено прохання про покладення понесених судових витрат (судового збору та витрат по оплаті послуг адвоката) на відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

14.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія

«Еліт-Продукт» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір №50/1 купівлі-продажу, згідно умов якого, Продавець продає, а Покупець купує хлібобулочні та кондитерські вироби(Продукція) в асортименті, кількості та за цінами, які вказані у відповідних документах, доповненнях на умовах, зазначених в Договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору №50/1, оплата Продукції Продавцем здійснюється по відпускним цінам, що вказані в видаткових накладних Продавця, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції на певну суму однієї партії.

Згідно підпункту «а» п.5.1. Договору №50/1, встановлена відповідальність за порушення терміну сплати - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день не сплаченого рахунку до дня фактичного розрахунку.

Згідно п. 6.1. договору №50/1, строки дії договору з моменту підписання - 1 рік. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір, за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгований на наступний рік при попередніх умовах.

Дія Договору №50/1 від 14.10.2009р. у відповідності до п.6.1. неодноразово була автоматично пролонгована.

30.06.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Еліт-Продукт», та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ" було укладено Угоду до Договору постачання №50/1 від 14.10.2009р., згідно якої відповідно до Угоди від 30.06.2010р., до ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" перейшли усі права та обов'язки, належні ТОВ «ТК «Еліт-Продукт» за Договором №50/1 від 14.10.2009р.

29.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Еліт-Продукт» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було підписано акт звірки розрахунків АС-0000070, згідно якого станом на 30.06.2010р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 перед ТОВ «Торгова компанія «Еліт-Продукт» рахується заборгованість у розмірі 11857,44грн.

Відповідно до Угоди від 30.06.2010р., право на отримання вказаних грошових коштів перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ".

На виконання умов Договору та Угоди Позивач поставив відповідачу Продукцію на загальну суму 182137,68грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: №СВ-0000104 від 30.07.2010р. на суму 7982,40грн., №СВ-0000477 від 14.09.2010р. на суму 16950грн., №СВ-0000566 від 21.09.2010р. на суму 9393,60грн., №СВ-0000730 від 07.10.2010р. на суму 23734,80грн., №СВ-0000737 від 14.10.2010р. на суму 4626грн., №СВ-0001164 від 15.11.2010р. на суму 14253,36грн., №СВ-0000235 від 31.01.2011р. на суму 59404,08грн., №СВ-0000673 від 14.03.2011р. на суму 17180,64грн., №СВ-0001603 від 06.05.2011р. на суму 12400,80грн., №СВ-0002872 від 29.07.2011р. на суму 16212грн.

Однак відповідач частково здійснив оплату за поставлену Продукцію у розмірі 168797,60грн., продукція вартістю 13340,08грн., поставлена відповідачу 29.07.2011р. залишена не оплаченою.

Відповідно до п.4.1. Договору №50/1 купівлі-продажу, відповідач повинен був оплатити вартість поставленого 29.07.2011р. товару до 28.08.2011р. включно, отже з 29.08.2011р. має місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого ним 29.07.2011р. товару в сумі 13340,08грн.

Станом на 15.11.2011р. відповідач прострочив оплату за Договором №50/1 від 14.10.2009р. та Угодою від 30.06.2010р. в розмірі 25197,52грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриману продукцію, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 25197,52грн.(11857,44грн.+ 13340,08грн.), індекс інфляції у розмірі 1433,91грн. (по жовтень 2012р.), 3%річних у розмірі 1300грн.( у розмірі 383грн. за період з 01.08.2010р. по 28.08.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 11857,44грн.; та у розмірі 917грн. за період з 29.08.2011р. по 14.11.2012р. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн.) та пені у розмірі 3824грн.(у розмірі 1376,50грн. за період з 15.11.2011р. по 22.03.2012р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн. та у розмірі 2447,50грн. за період з 23.03.2012р. по 14.11.2012р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн.), а також оплату послуг адвокату у розмірі 3000грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.06.2010р. між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки розрахунків АС-0000070, відповідно до якого станом на 30.06.2010р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 перед ТОВ «Торгова компанія «Еліт-Продукт» рахується заборгованість у розмірі 11857,44грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України .

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 182137,68грн., наявність часткової оплати відповідачем за поставлену продукцію у розмірі 168797,60грн., існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 по оплаті отриманої неоплаченої продукції у розмірі 13340,08грн. та заборгованості підтвердженої актом звірки розрахунків АС-0000070 станом на 30.06.2010р. перед ТОВ «Торгова компанія «Еліт-Продукт» у розмірі 11857,44грн. а також наявність угоди від 30.06.2010р. укладеної між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Еліт-Продукт», та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ" до Договору постачання №50/1 від 14.10.2009р., згідно якої до ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" перейшли усі права та обов'язки, належні ТОВ «ТК «Еліт-Продукт» за Договором №50/1 від 14.10.2009р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленої неоплаченої продукції в сумі 25197,52грн.(11857,44грн.+ 13340,08грн.) є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 1433,91грн. (по жовтень 2012р.), та 3%річних у розмірі 1300грн.( у розмірі 383грн. за період з 01.08.2010р. по 28.08.2011р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 11857,44грн.; та у розмірі 917грн. за період з 29.08.2011р. по 14.11.2012р. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн.).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, наданий позивачем розрахунок 3%річних, на думку суду, здійснений належним чином, а тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 1300грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку індексу інфляції, на думку суду наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано індекс інфляції та визначено їх розмір, а тому індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 1233,15грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 пені в розмірі 3824грн.(у розмірі 1376,50грн. за період з 15.11.2011р. по 22.03.2012р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн. та у розмірі 2447,50грн. за період з 23.03.2012р. по 14.11.2012р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн.).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 1935,22грн. за період з 15.11.11р. по 16.05.2012р.(183 днів прострочення) обрахованої із суми заборгованості у розмірі 25197,52грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн.

З метою надання правової допомоги та представництва інтересів в господарському суді при розгляді даної справи, 25.09.2012р. між ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ"(Замовник) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Локарт»(Виконавець) було укладено Договір №35 надання правової допомоги, згідно п.1.2. якого для виконання предмету даного договору Виконавцем призначається адвокат ОСОБА_3(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 21.07.2009р.), з метою підготування, підписання та подання від імені Замовника позовної заяви про стягнення грошових коштів з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, представлення інтересів Замовника в господарському суді Одеської області та інш..., без обмежень вчиняти інші дії, пов'язані з виконанням предмету даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору від 25.09.2012р. вартість правової допомоги Виконавця відповідно до даного договору становить 3000грн., без ПДВ. Оплата здійснюється шляхом перерахування Замовником коштів на банківський рахунок Виконавця не пізніше 05 жовтня 2012р.

Як вбачається з матеріалів справи 28.09.2012р. на рахунок Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Локарт» надійшли 3000грн., з призначенням платежу: "оплата за послуги правової допомоги згідно договору №35 від 25.09.2012р.", що підтверджується банківською випискою.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Отже, витрати за отриману ТОВ "Комерційне підприємство "СВІТ" правову допомогу адвокатом ОСОБА_3(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 21.07.2009р.) у розмірі 3000грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ствердження відповідача на пропущення позивачем строків позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача є необгрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 25197,52грн., індексу інфляції у розмірі 1233,15грн., 3%річних у розмірі 1300грн. та пені у розмірі 1935,22грн.

За таких обставин, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1503,59грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 65058, АДРЕСА_1; Фактична адреса: 65000, АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "СВІТ" (Юридична адреса: 01032,м. Київ, вул. Саксаганського, 119А, кв. 17; Адреса для направлення кореспонденції: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 9, кв. 24, код ЄДРПОУ 35135510) заборгованість розмірі 25197(двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто сім)грн.52коп., індекс інфляції у розмірі 1233(одну тисячу двісті тридцять три)грн.15коп., 3%річних у розмірі 1300(одну тисячу триста)грн., пеню у розмірі 1935(одну тисячу дев'ятсот тридцять п'ять)грн.22коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1503(одну тисячу п'ятсот три)грн.59коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000(три тисячі)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.02.2013р.

Суддя Гут С.Ф.