Постанова

від 07.02.2013 по справі 24/5005/11246/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.02.2013 року                                    Справа №  24/5005/11246/2012 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:        головуючий – суддя Науменка І.М. (доповідач), судді – Павловського П.П., Швеця В.В. секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.   Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. У зв'язку з цим технічна фіксація судового процесу не здійснювалась. розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 р. у справі                  № 24/5005/11246/2012 за заявою Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест”,                   м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року у справі № 24/5005/11246/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) припинено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест” (а.с.17-18). Ухвала господарського суду мотивована, відповідно до вимог ст.ст. 34, 80, 86 ГПК України, ст.ст. 52 ЗУ ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відсутністю підстав для порушення провадження по даній справі про визнання банкрутом. Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - ухвалу господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права; - заява про порушення провадження у справі про банкрутство боржника базувалась на безспірних вимогах кредитора. Представник Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання та, з огляду на достатність наявних у справі матеріалів для повного та об'єктивного вирішення спору, справу розглянуто за наявними матеріалами, згідно ст.75 ГПК України. Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест” за заявою Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 1). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року припинено провадження у даній справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест” (а.с. 17-18). Розглядаючи питання про обґрунтованість ухвали господарського суду від 08.01.2013 року, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду враховує наступне. Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі -Закон). Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Як вбачається з матеріалів справи, Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулось до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест” (а.с. 2-3). Відсутність боржника заявник підтверджував тим, що державною виконавчою службою були повернуті без виконання виконавчі листи в зв'язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням, і що дані обставини є достатніми ознаками, що підтверджують неплатоспроможність боржника      (а.с. 8). Відповідно до вимог статей 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правову форму; місцезнаходження юридичної особи; дату та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номер записів про внесення змін до нього; серію та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дату видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них тощо. Згідно вимог частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Довідка № 16072 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, щодо товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест”,             м. Дніпропетровськ станом на 26.11.2007 року не містить в собі записів про відсутність боржника за його місцезнаходженням (а.с. 13) Наведене свідчить, що звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника ініціюючим кредитором не надано доказів, які свідчили б про відсутність боржника за його місцезнаходженням та наявності обставин необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 52 Закону. Відповідно до вимог статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів фінансової звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності  боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Також в своїй заяві заявник посилався на те, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест” по фінансовим санкціям в сумі 170 грн., є безспірною, згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2010 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів, у відповідності до вимог статті 52 Закону, які б свідчили про припинення підприємницької діяльності товариством з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест”. В обґрунтування відсутності підприємницької діяльності боржника ініціюючий кредитор посилався на факт ненадання протягом більше року товариством з обмеженою відповідальністю “Самара Інвест” податкової звітності до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби, згідно довідки від 14.11.2012 року №25909/10/182 (а.с. 13). Пунктом 20.1.4 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено, що позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, в тому числі, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пункт 78.1.2 Податкового Кодексу України). Позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення зазначених обставин за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом. З урахуванням  наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби, які з вказаних підстав, можуть ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника. За таких обставин, довідка ДПІ, на яку посилається ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на приписи частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України не може бути визнана судом належним доказом для визначення підстав для порушення справи про банкрутство за заявою органів Пенсійного фонду України. Разом з тим, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону, регулюються загальними нормами даного Закону. Відповідно до вимог статті 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі (пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство"). За таких обставин, наявність у боржника заборгованості по сплаті фінансових санкцій не є основним грошовим зобов'язанням боржника, і таким чином, відповідно до вимог Закону не може бути підставою для порушення і здійснення провадження у справі про банкрутство боржника. Фінансові санкції не відносяться до обов'язкових платежів і не можуть бути враховані при порушенні провадження у справі про банкрутство. Отже, заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство боржника за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” подано до господарського суду без належних правових підстав, регламентованих законом. Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 “Про судову практику у справах про банкрутство” у випадку виявлення безпідставності вимог ініціюючого кредитора судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п.7 ч.1 ст.40 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні повними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи викладене, апеляційна скарга Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року має бути залишена без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2013 року у справі № 24/5005/11246/2012 залишити без змін. Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів. Головуючий суддя                                                             І.М. Науменко Суддя                                                                                П.П. Павловський Суддя                                                                                В.В. Швец