Рішення

від 13.02.2013 по справі 905/642/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.13 р. Справа № 905/642/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб»,

ЄДРПОУ 31329562, м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд»,

ЄДРПОУ 20390776, м.Маріуполь

про визнання договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. недійсним

Суддя Г.В.Левшина

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб», м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд», м.Маріуполь, про визнання договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. недійсним.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №24/04 від 24.02.2010р., акт Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя від 08.06.2011р. №1313/23-2/20390776 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Азовавтобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бурбонснаб» за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р.», приписи статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 04.02.2013р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на повну відповідність оспорюваного правочину вимогам закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

24.02.2010р. між сторонами був підписаний договір поставки №24/04, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити промислову продукцію (товар), відповідно до специфікацій та додатків, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.2 вказаного договору загальна вартість договору орієнтовно складає 1500 000,00 (один мільйон пятсот тисяч грн. 00 коп.) гривень в тому числі ПДВ - 250000,00 гривень, та може змінитись відповідно до додатків даного договору.

Якість поставляємого товару повина повністю відповідати технічним умовам та технічним характеристикам, які вказані виробником товару. Гарантійній строк на товар - 6 місяців з дня поставки (п.п.3.1, 3.2 договору від 24.02.2010р.).

Розділом 5 договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. передбачено тару та упаковку товару.

Пунктом 6.1 вказаного вище договору встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться по факту поставки на протязі 30 днів.

Відповідно до п.1 розділу «Інші умови» договору, договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 04.02.2011 року.

Виходячи зі змісту позовної заяви, 08.06.2011р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя був складений акт №1313/23-2/20390776 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Азовавтобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бурбонснаб» за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р.». Вказаним актом встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бурбонснаб» здійснюється поза межами правового поля, а угоди, що укладались позивачем із контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. ТОВ «Бурбонснаб» не має необхідних умов для здійснення господарських операцій, не має основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що є підставою вважати що всі операції купівлі-продажу позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Позивач вважає, що спірний договір поставки №24/04 від 24.02.2010р. не був направлений на настання реальних наслідків, зазначених у правочині, таким чином договір має бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. недійсним.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов від 04.02.2013р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 24.02.2010р. між сторонами був підписаний договір поставки №24/04, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити промислову продукцію (товар), відповідно до специфікацій та додатків, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як встановлено судом, сторонами до договору №24/04 від 24.02.2010р. було підписано додатки №1 від 24.02.2010р., №2 від 24.02.2010р., №3 від 24.02.2010р., №8 від 03.05.2010р., №9 від 03.05.2010р., в яких позивачем та відповідачем було узгоджено найменування товару, що має постачатися за договором, його кількість та вартість.

Таким чином, наявність вказаних додатків до договору №24/04 від 24.02.2010р. підтверджує узгодження сторонами такої істостної умови цього договору як предмет договору.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору від 24.02.2010р.

Так, згідно з п.2 вказаного договору загальна вартість договору орієнтовно складає 1500 000,00 (один мільйон пятсот тисяч грн. 00 коп.) гривень в тому числі ПДВ - 250000,00 гривень, та може змінитись відповідно до додатків даного договору.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, строк дії договору: до 04.02.2011 року, що закріплено в п.1 розділу «Інші умови» договору.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

За таких обставин, за висновками суду, сторонами в договорі №24/04 від 24.02.2010р. було узгоджено такі істотні умови господарського договору як предмет, ціна та строк дії договору, внаслідок чого він є укладеним відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи накладними №83 від 08.11.2010р., №76 від 04.11.2010р., №77 від 04.11.2010р., №82 від 08.11.2010р., №72 від 01.11.2010р., №71 від 01.11.2010р., №81 від 08.11.2010р., №80 від 08.11.2010р., копії яких надані до матеріалів справи, за договором №24/04 від 24.02.2010р. позивачем здійснювалось постачання товару відповідачу. Одночасно, позивачем також надано докази, що підтверджують проведення відповідачем платежів за оспорюваним правочином (платіжні доручення).

Зазначені документи відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" є первинним документами, підставою для бухгалтерського обліку та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів по справі. Тобто, товар за оспорюваним правочином постачався позивачем відповідачу, а останнім здійснювались оплати отриманого товару.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, сторонами виконувались свої зобов'язання за укладеним договором поставки №24/04 від 24.02.2010р.

Частиною 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Таким чином, для визнання правочину фіктивним та, як наслідок, визнання його недійсним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину на ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також відсутність будь-яких дій сторін, спрямованих на виконання умов договору.

При цьому, при зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Як встановлено судом вище, на виконання зазначеного договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. сторонами здійснювалось постачання товару, що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними, а також проводились розрахунки за цим договором. Викладене підтверджує наявність у сторін під час підписання оспорюваного правочину наміру створити реальні правові наслідки.

На підставі викладеного, враховуючи надані до матеріалів справи первинні документи, за висновками суду, сторонами було вчинено дії, спрямовані на настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати спірний договір фіктивним.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів того, що спірний договір поставки вчинений без наміру створення правових наслідків, позивачем не надано та, відповідно, таких обставин судом не встановлено.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання на відсутність у позивача основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Зокрема, такі обставини не є підставою для визнання договору недійсним та у будь-якому разі не спростовують фактичного наміру сторін на виконання спірного договору.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем наявності підстав для визнання спірного договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. недійсним не доведено (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позов про визнання недійсним договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурбонснаб», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовавтобуд», м.Маріуполь про визнання договору поставки №24/04 від 24.02.2010р. недійсним.

В судовому засіданні 13.02.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.