Ухвала

від 05.02.2013 по справі 5019/1912/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5019/1912/12

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКМ"

про стягнення в сумі 20861 грн. 92 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: представник Варжевський С.О. (довіреність №1908 від 15.12.2012 року)

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКМ" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 20861 грн. 92 коп., з яких: 20062 грн. 35 коп. основного боргу, 666 грн. 00 коп. пені та 133 грн. 57 коп. 3% річних. Представник позивача у судовому засідання підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Поштове повідомлення, надіслане за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, а саме: 33028, м.Рівне, вул.Старицького, буд.32, з ухвалою про відкладення розгляду справи повернулось до господарського суду Рівненської області з довідкою відділення підприємства зв'язку: "за закінченням терміну зберігання", конверт №3301304555816.

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДКМ" (далі - покупець) укладено Договір поставки №41011 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується постачити та передавати у власність Покупця продукцію в асортименті, надалі іменовану Продукція, а Покупець зобов'язується приймати Продукцію та оплачувати її на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору асортимент, кількість Продукції, яка передасться Покупцю, визначається сторонами у накладних на відпуск Продукції які є невід'ємними частинами даного договору, та виписуються Постачальником.

Відповідно до п.1.3 Ціни на Продукцію встановлюється на основі прайс-листів Продавця на момент замовлення товару та за узгодженням з Покупцем.

Відповідно до п.1.4. Продукція передається Постачальником частинами - товарними партіями. Розмір товарної партії Продукції визначається у накладній на відпуск продукції, виписаною постачальником на підставі замовлення поданого Покупцем.

Відповідно до п.3.11. Договору постачальник зобов'язується поставити Продукцію згідно наданого Покупцем Замовлення.

Відповідно до п.3.3.3. Договору покупець зобов'язується належним чином та в терміни, вказані в даному Договорі, розраховуватись за отриману Продукцію з Постачальником.

Відповідно до п.4.1. Договору постачальник постачає продукцію, згідно наданого покупцем замовлення, що являється невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов договору за період з 01.10.2011 року по 30.11.2012 року постачальником поставлено покупцю товар на загальну суму 314925 грн. 03 коп.. Відповідачем поставлений товар оплачено частково в розмірі 224691 грн. 46 коп.. Крім того, відповідачем здійснено повернення товару на суму 70171 грн. 14 коп.. Заборгованість відповідача за поставлений товар на момент розгляду справи становить 20062 грн. 35 коп., що стверджується також актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до п.5.2. Договору розрахунки здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки товарної партії.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України ).

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно вимог ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку недотримання покупцем строків, передбачених п.5.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, за кожний день прострочення платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму заборгованості за період з 08.07.2012 року по 26.09.2012 року нараховано 3% річних в розмірі 133 грн. 57 коп. та пеню в сумі 666 грн. 00 коп. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20062 грн. 35 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 133 грн. 57 коп. та пені в сумі 666 грн. 00 коп. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

За подання позовної заяви позивачем сплачено лише 220 грн. 20 коп., що стверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №959 від 09.10.2012 року, проте необхідна у встановленому порядку та розмірі сума складає 1609 грн. 50 коп..

Згідно Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», несплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку достягнути з позивача в доход державного бюджету недоплачену суму судового збору в розмірі 1389 грн. 30 коп..

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДКМ" (33024, м.Рівне, вул.Старицького, 32 п/р №260067702 в РОД "Райффайзенбанк Аваль" МФО 356011, код ЄДРПОУ 34638221) на користь ОСОБА_1 (58032, АДРЕСА_1, р/р№НОМЕР_2 в ЧФ КБ "Приватбанк", МФО 356282, ідентф. код НОМЕР_1) 20062 грн. 35 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 133 грн. 57 коп., пеню в сумі 666 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп..

3. Стягнути з ОСОБА_1 (58032,АДРЕСА_1, р/р №НОМЕР_2 в ЧФ КБ "Приватбанк", МФО 356282, ідентиф. код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 1389 грн. 30 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний " 11" лютого 2013 року