Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16557/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі
Головуючий суддя: Буряк І.В.
при секретарі: Могілевському А.А.
за участю представників сторін:
позивача: Жукової В.І. (дов.)
Величка М.С. (дов.)
відповідача: Кузнецової Г.В. (дов.)
Братченка Т.А. (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія
«Антарес»
до Державної податкової служби у Будьонівському районі
м.Донецька Донецької області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія «Антарес» (надалі - позивач, ТОВ «ЧК «Антарес») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2011р.:
- №0001312302, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток становить 3 304 093,00 грн., у тому числі за основним платежем 2 202 729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 101 364,00 грн.;
- №0001322302, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 1 850 994,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 483 839,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 367 155,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 18.08.2011р. №969/23-211/33256846, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.
Ухвалою суду від 14.11.2012р. було замінено в порядку правонаступництва неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м.Донецька, на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька).
В судовому засіданні від 14.01.2013р. представники позивача позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька надала до суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.
В судовому засіданні від 14.01.2013р. представники відповідача позов не підтримали та просили в його задоволенні відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія «АНТАРЕС» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 33256846, місце знаходження: 83092, м.Донецьк, вул.Нижньокурганська, буд.21, кв.112).
ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія «АНТАРЕС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р., по закінченню якої було складено відповідний акт перевірки від 18.08.2011р. №969/23-211/33256846.
Згідно висновків зазначеного акту перевіркою встановлено порушення:
1. пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, в результаті чого:
- завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду зарахованого у зменшення уми податкового боргу у сумі 15 217,00 грн., у тому числі по періодах:
за квітень 2009р. - 13 322,00 грн.;
за липень 2009р. - 1 895,00 грн.;
- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 1 468 622,00 грн., в тому числі по періодах:
за травень 2009р. - 84 103,00 грн.;
за червень 2009р. - 176 151,00 грн.;
за липень 2009р. - 126 817,00 грн.;
за серпень 2009р. - 3 115,00 грн.;
за вересень 2009р. - 69 333,00 грн.;
за жовтень 2009р. - 190 803,00 грн.;
за листопад 2009р. - 155 766,00 грн.;
за грудень 2009р. - 133 637,00 грн.;
за січень 2010р. - 118 978,00 грн.;
за лютий 2010р. - 111 696,00 грн.;
за березень 2010р. - 208 800,00 грн.;
за квітень 2010р. - 89 423,00 грн.;
- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 63 753,00 грн., у тому числі по періодах:
за березень 2011р. - 63 753,00 грн.;
2. пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.4 п.5.4, п.5.10 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого:
- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 348 324,00 грн., у тому числі по періодам:
2009р. - 1 301 232,00 грн.;
2010р. - 1 047 092,00 грн.;
2 квартал 2009р. - 396 468,00 грн.;
3 квартал 2009р. - 318 701,00 грн.;
4 квартал 2009р. - 586 063,00 грн.;
1 квартал 2010р. - 677 815,00 грн.;
2 квартал 2010р. - 222 263,00 грн.;
3 квартал 2010р. - 141 395,00 грн.;
4 квартал 2010р. - 5 619,00 грн.;
- завищення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 49 616,00 грн.;
3. п.1.2 т.1, п.1.3 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 та п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - підприємством проведено виплати фізичних особам без утримання податку з доходів фізичних осіб - донараховано 723,60 грн. податку з доходів фізичних осіб;
4. ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».
Згідно з відповіддю податкового органу від 02.09.2011р. №9045/10/23-213 на зауваження від 26.08.2011р. до акту перевірки, за результатами розгляду вказаного зауваження були внесені зміни в розділ «Висновок» Акту перевірки від 18.08.2011р., а саме п.2 викладено в наступній редакції: порушено пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.4 п.5.4, п.5.10 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено об'єкт оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2011р. у сумі 49 616 грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 252 345 грн., у тому числі по періодам:
- 2009р. - 1 243 907 грн.;
- 2010р. - 1 008 438 грн.;
- 2 квартал 2009р. - 354 007 грн.;
- 3 квартал 2009р. - 303 837 грн.;
- 4 квартал 2009р. - 586 063 грн.;
- 1 квартал 2010р. - 677 815 грн.;
- 2 квартал 2010р. - 222 263 грн.;
- 3 квартал 2010р. - 102 741 грн.;
- 4 квартал 2010р. - 5 619 грн.
На підставі акту перевірки від 18.08.2011р. №969/23-211/33256846 були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 07.09.2011р.:
- №0001312302, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток становить 3 304 093,00 грн., у тому числі за основним платежем 2 202 729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 101 364,00 грн.;
- №0001322302, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 1 850 994,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 483 839,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 367 155,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.81 Кодексу адміністративного судочинства, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Ухвалою суду від 01.11.2011р. у справі була призначена судова економічна експертиза. На вирішення експертизи поставлені наступні питання: чи підтверджуються документально заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток, з податку на додану вартість ТОВ «ЧК «АНТАРЕС», викладених в Акті перевірки ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька від 18.08.2011 року № 969/23-211/33256846 в частині порушень, а саме:
- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.4 п. 5.4, п. 5.10 ст. 5, пп. 8.1.2, п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим, за даними ДПІ, збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» за платежем податку на прибуток за основним платежем 2 202,729 гривень;
- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з чим, за даними ДПІ, збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податку на додану вартість за основним платежем 1 483 839,00 гривень.
В матеріалах справи є Висновок №16557/1 судової економічної експертизи по адміністративній справі № 2а/0570/16557/2011 від 01.10.2012р.
На порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1.ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
1. занижено показники у рядку 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг» у сумі 156 005 гривень, у т.ч. по періодам:
- 2 квартал 2009 року - 23 700 гривень;
- 4 квартал 2009 року - 41 999 гривень;
- 1 квартал 2010 року - 16 527 гривень;
- 2 квартал 2010 року - 31 308 гривень;
- 3 квартал 2010 року - 114 867 гривень;
- 4 квартал 2010 року - 2 338 гривень.
2. показники завищено:
- 3 квартал 2009 року - (-7 401 гривень);
- 1 квартал 2011 року - (-67 333 гривень).
Усього на загальну суму 156 005 гривень.
Згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не має в своєму складі вимог до заповнення рядків декларації, за перенесенням зобов'язань у інший рядок не наступає донарахування податку на прибуток.
У відповідності до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Також, згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У висновках Акту перевірки ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011 року встановлено порушення: заниження валового доходу на суму 156 005 гривень за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року.
Експерт зазначає, що під час проведення аналізу нормативно-правових актів чинного законодавства, арифметичного підрахунку та співставлення валового доходу за даними Акту перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011 року з даними експертного дослідження, експертом встановлено, що скоригований валовий дохід у Деклараціях з податку на прибуток підприємств ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» занижений у т.ч. по періодам:
- 2 квартал 2009 року - на 30 851 гривень;
- 4 квартал 2009 року - на 36 376 гривень;
- 1 квартал 2010 року - на 736 гривень;
- 3 квартал 2010 року - на 14 866 гривень;
- 4 квартал 2010 року - на 316 гривень.
Скоригований валовий дохід у деклараціях ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» завищений:
- 3 квартал 2009 року - на -41 463 гривень;
- 2 квартал 2010 року - на -15 043 гривень;
- 1 квартал 2011 року - на -70 999 гривень.
У результаті проведеного дослідження матеріалів справи та нормативних актів експертом документально не підтверджується у повному обсязі заниження валових витрат ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року у сумі 156 005 гривень.
Суд погоджується з висновками експерта, та вважає за потрібне вказати, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень необґрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.
На порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно здійснено зменшення суми отриманого доходу від продажу товарів, на суму вартості товарів, які згідно даних журналу-ордеру та відомостей по рахунках 361 та 70 були повернені покупцями.
При дослідженні матеріалів справи експертом встановлено, що у Акті перевірки значиться порушення п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження показників у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій з податку на прибуток підприємства у сумі 1 204 807 гривень, у т.ч. по періодам:
- 2 квартал 2009 року - на 170 085 гривень;
- 3 квартал 2009 року - на 141 381 гривень;
- 1 квартал 2010 року - на 473 173 гривень;
- 2 квартал 2010 року - на 53 762 гривень;
- 3 квартал 2010 року - на 366 406 гривень.
Усього на загальну суму 1 204 807 гривень.
Дане порушення встановлене при проведенні перевірки ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька, з причини відсутності підтверджуючих відповідних первинних документів - видаткових накладних на повернення товару.
З урахуванням розгляду ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька зауважень на Акт від ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та її відповіддю висновки Акту щодо заниження валового доходу на суму повернення товарів від наведених нижче покупців були враховані при прийнятті податкового повідомлення-рішення у відповідному розмірі та при визначенні розміру заниження податку на прибуток:
- ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» за серпень 2009 року на суму без ПДВ 59 457 гривень, за серпень 2010 року на суму без ПДВ 12 5540 гривень;
- ТОВ «Адвентіс» за вересень 2010 року на суму без ПДВ 4 595 гривень;
- ТОВ «Квіза-трейд» за квітень 2009 року на суму без ПДВ 169 845 гривень;
- СПД ФОП ОСОБА_7 за серпень 2010 року на суму без ПДВ 24 482 гривень.
Усього на загальну суму 383 919 гривень.
З огляду на вищевикладене, експертом встановлено: заниження показників у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Декларацій у сумі 820 888 гривень, у т.ч. по періодам:
- 2 квартал 2009 року - на 240 гривень (170 085 гривень - 169 845 гривень);
- 3 квартал 2009 року - на 81 924 гривень (141 381 гривень - 59 457 гривень);
- 1 квартал 2010 року - на 473 173 гривень;
- 2 квартал 2010 року - на 53 762 гривень;
- 3 квартал 2010 року - на 211 789 гривень (366 406 гривень - 125 540 гривень - 4 595 гривень - 24 482 гривень).
Усього на загальну суму 820 888 гривень.
Підставою порушення вважається відсутність підтверджуючих первинних документів - видаткових накладних на повернення товару від постачальників.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Для проведення дослідження експерту були додатково надані (копії зазначених нижче документів знаходяться в матеріалах справи) первинні документи на повернення товару за періодами по:
1. 1 квартал 2010 року:
- ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» накладна на повернення товару № І-ПБ001464 від 27.01.2010 року на 206 491, 32 гривень;
- ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» накладна на повернення товару № І-ПБ001476 від 27.01.2010 року на 150 392, 13 гривень;
- ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» накладна на повернення товару № І-ПБ004116 від 04.03.2010 року на 6 388, 47 гривень;
- ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія» накладна на повернення товару № І-ПБ004227 від 15.03.2010 року на 109 601, 27 гривень;
2. 2 квартал 2010 року:
- СПД ФОП ОСОБА_8 накладна на повернення товару № СПД-000012 від 25.05.2010 року на суму 34 336, 39 гривень;
- СПД ФОП ОСОБА_8 накладна на повернення товару № СПД-000093 від 17.06.2010 року на суму 19 422, 46 гривень;
3. 3 квартал 2010 року:
- ТОВ «Фарус» накладна на повернення товару № ВП-000055 від 06.07.2010 року на суму 18 816, 88 гривень;
- ТОВ «Фарус» накладна на повернення товару № ВП-000054 від 06.07.2010 року на суму 12 659, 15 гривень;
- ТОВ «Адвентіс» накладна на повернення товару № 44857 від 24.09.2010 року на суму 19 391, 25 гривень;
- ТОВ «Адвентіс» накладна на повернення товару № 44891 від 24.09.2010 року на суму 11 205, 90 гривень;
- ТОВ «Адвентіс» накладна на повернення товару № 44880 від 24.09.2010 року на суму 51 202, 02 гривень.
У результаті проведеного дослідження матеріалів справи (первинних документів), нормативних актів, та арифметичного підрахунку експертом підтверджуються суми вартості повернених товарів врахованих у Деклараціях з податку на прибуток підприємств у сумі 639 907 гривень.
Також експертом зроблено висновок, що у результаті проведеного дослідження матеріалів справи та нормативних актів підтверджується зазначене в Актi ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011 року з урахуванням відповіді ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька на зауваження № 9045/10/23-213 від 02.09.2011 заниження суми отриманого доходу від продажу товарів на суму вартості повернених товарів у сумі 180 981 гривень.
Суд не погоджується з висновками експерта, в частині заниження позивачем суми отриманого доходу від продажу товарів на суму вартості повернених товарів у сумі 180 981 грн.
Як вбачається із пояснень позивача, які не спростовуються відповідачем, документи, що свідчать про повернення товарів були вилучені під час несанкціонованого обшуку підприємства, про що складено протокол обшуку від 15.11.2011р.
Відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 зазначеного Закону якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Абзацем 2 пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
У відповідності до пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 вказаного Закону України рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Тобто, відповідач повинен був діяти згідно викладених вище нормативних приписів законодаства України, однак, у ході судового розгляду справи, дотримання таких, при встановленнні висновків податкового органу у даній частині спірного акту перевірки, встановлено не було, з огляду на що, суд вважає їх нормативно необгрунтованими.
У період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Вейлосс» на загальну суму 6 024 568,41 грн., у тому числі ПДВ - 1 004 094,73 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2009р. №010409.
Згідно пп.А п.3.1.2 Акту перевірки встановлено заниження об'єкту оподаткування внаслідок порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на вартість чайної продукції, отриманої від ТОВ «Вейлосс» за нікчемною угодою на загальну суму 5 020 474 гривень, у тому числі по періодам:
- 2 квартал 2009 року - 1 284 911 гривень;
- 3 квартал 2009 року - 1 029 948 гривень;
- 4 квартал 2009 року - 2 110 726 гривень;
- 1 квартал 2010 року - 594 889 гривень.
Відповідно до пп.1 п.3.2.2 Акту перевірки на порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ«ЧК «АНТАРЕС» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які отримані від ТОВ «Вейлосс» за нікчемними угодами в сумі 1 004 095 гривень, у тому числі по періодам:
- квітень 2009 року - 22 795,76 гривень;
- травень 2009 року - 74 633,26 гривень;
- червень 2009 року - 159 553,11 гривень;
- липень 2009 року - 129 372,15 гривень;
- серпень 2009 року - 40 529,80 гривень;
- вересень 2009 року - 36 087,66 гривень;
- жовтень 2009 року - 171 124,93 гривень;
- листопад 2009 року - 136 252,47 гривень;
- грудень 2009 року - 114 767,77 гривень;
- січень 2010 року - 118 977,82 гривень.
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що підтвердженням факту використання придбаного товару в фінансово-господарській діяльності ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» є продаж цього товару, а прибуток від продажу включено в Декларацію з податку на прибуток підприємства та Декларацію з податку на додану вартість, що подані до податкового органу у встановлені строки, та підкреслив, що Договір купівлі-продажу №010409 від 01.04.2009 року з постачальником ТОВ «Вейлосс» було укладено у рамках майнових відносин, що регулюються цивільним законодавством.
Висновків щодо вказаних порушень податковий орган дійшов на підставі того, що вважає угоду ТОВ «ЧК «Антарес» з контрагентом нікчемною.
За наведеною в Акті перевірки інформацією, висновок щодо нікчемності угоди з ТОВ «Вейлосс» здійснено на підставі таких доводів:
- не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тощо;
- відсутність у ТОВ «Вейлосс» складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, невідповідність даних первинних документів, невиконання умов договорів та безпідставність їх укладання, наявність фактів, що підтверджують безтоварність вказаних операцій, тому що ці операції не є господарської діяльністю підприємства в розумінні п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- в ході перевірки встановлено укладання вказаного договору без мети настання реальних наслідків. Спірна сума, віднесена підприємством до валових витрат, не є компенсацією вартості товару, витратами у підприємницькій діяльності підприємства та не містить ознак отримання прибутку від укладання такої угоди. Зазначені операції не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу робіт. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний результат внаслідок підприємницької або іншої економічної діяльності.
Згідно з п. 3.4 Договору купівлі-продажу № 010409 від 01.04.2009 року, товар вважається переданим по факту виписки товарної накладної або підписання акту приймання-передачі товару. Інших документів у підтвердження передачі права власності на товар Договором не передбачено.
Як зазначає експерт, первинні документи, на відсутність яких здійснено посилання у пп.А п. 3.1.2 Акту перевірки: подорожні листи, ТТН, акти приймання-передачі товару, довіреності та інші бухгалтерські документи з метою підтвердження факту отримання ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» даної чайної продукції, експертом не вимагались тому, що за вимогами діючого законодавства не є необхідними за умов поставки за Договором купівлі-продажу № 010409 від 01.04.2009 року. Це випливає з норм діючого законодавства щодо порядку застосування вказаних документів, на яке здійснено посилання у акті перевірки, а саме:
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568:
- подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 207 від 25.02.2009 року, а саме для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:
- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства, подорожній лист є первинним документом для підприємств, що мають власні транспортні засоби або орендують їх, для цілей обліку роботи автомобільного транспортного засобу; ТТН визначена як обов'язковий документ для учасників транспортного процесу та необхідна для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Договір на перевезення між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «Вейлосс» не укладався.
У разі отримання товарів за Договором купівлі-продажу № 010409 від 01.04.2009 року ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» не виступає учасником транспортного процесу. Відповідно п. 3.2 та 3.3 Договору № 010409 від 01.04.2009 року вид транспорту, транспортні витрати та базис поставки - за рахунок Продавця. Відповідальність за збереження товару під час перевозки несе Продавець.
Таким чином, ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» приймає поставлений товар на підставі товарної накладної, передбаченої п. 3.4 договору. Здійснення перевезення товару до складу ТОВ «ЧК «АНТАРЕС», облік роботи транспорту по його доставці, відповідальність у ході процесу транспортування та витрати по транспортуванню є частиною господарської діяльності постачальника - ТОВ «Вейлосс».
Згідно з п. 3.4 Договору товар вважається переданим по факту виписки товарної накладної або підписання акту приймання-передачі товару. Таким чином, наявність накладних виключає необхідність його складання.
Відповідно до п.13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 293/1318 від 12 червня 1996 року за, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей, тому довіреності на отримання чайної продукції від «ТОВ «Вейлосс» не могли бути надані покупцем - ТОВ «ЧК «АНТАРЕС».
У матеріалах справи містяться копії Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з квітня 2009 року по січень 2010 року та завірені копії податкових накладних на кожну з поставок товару, що виписані ТОВ «Вейлосс» на адресу ТОВ «ЧК «АНТАРЕС», а саме податкові накладні: від 01.04.2009р. №310, ВІД 05.05.2009Р. №311, ВІД 01.06.2009р. №312, від 01.07.2009р. №313, від 03.08.2009р. №314, від 01.09.2009р. №311, від 01.1.0.2009р. №313, від 03.11.2009р. № 313, від 01.12.2009р. №313, від 04.01.2010р. №314.
В результаті проведеного дослідження податкових накладних, експертом зроблено висновок, що:
- податкові накладні вважаються складеними у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами і доповненнями, містять всі визначені вказаним пунктом реквізити та приймаються експертом при проведенні дослідження;
- також вищенаведені податкові накладні вважаються отриманими позивачем згідно наданих Реєстрів у періоді з квітня 2009 року по січень 2010 року.
Також в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень від 27.07.2009р. №393, від 13.08.2009р. №411, від 17.08.2009р. №426, від 20.08.2009р. №436, від 28.08.2009р. №456, від 01.09.2009р. №463, від 03.09.2009р. №476, від 04.09.2009р. №485, від 08.09.2009р. №491, від 09.09.2009р. №493, від 10.09.2009р. №495, від 11.09.2009р. №497, від 15.09.2009р. №499, від 06.10.2009р. №557, від 06.10.2009р. №560, від 07.10.2009р. №562, від 08.10.2009р. №570, від 13.10.2009р. №573, від 26.10.2009р. №606, від 27.10.2009р. №607, від 28.10.2009р. №611, від 02.11.2009р. №624, від 10.11.2009р. №634, від 11.11.2009р. №637, від 13.11.2009р. №644, від 13.11.2009р. №645, від 19.11.2009р. №666, від 23.11.2009 №669, від 01.12.2009р. №684, від 02.12.2009р. №686, від 03.12.2009р. №690, від 07.12.2009р. №692, від 08.12.2009р. №697, від 10.12.2009р. №699, від 10.12.2009р. №703, від 10.12.2009р. №704, від 15.12.2009р. №709, від 18.12.2009р. №721, від 18.12.2009р. №722, від 24.12.2009р. №731, від 25.12.2009р. №736, від 28.12.2009р. №740, від 28.09.2009р. №742, від 29.12.2009р. №746, від 30.12.2009р. №754, від 11.01.2010р. №1, від 11.01.2010р. №2, від 12.01.2010р. №3, 12.01.2010р. №7, від 13.01.2010р. №9, від 14.01.2010р. №12, від 18.01.2010р. №24, від 20.01.2010р. №30, від 21.01.2010р. №31, від 27.01.2010р. №41, від 28.01.2010р. №44, від 29.01.2010р. №45, від 01.02.2010р. №46, від 03.02.2010р. №54, від 03.02.2010р. №56, від 09.02.2010р. №68, від 12.02.2010р. №79, від 15.02.2010р. №81, від 17.02.2010р. №88, від 16.02.2010р. №83, від 16.02.2010р. №84, від 18.02.2010р. №93, від 25.02.2010р. №107, від 25.02.2010р. №110, від 26.02.2010р. №111, від 01.03.2010р. №114, від 03.03.2010р. №116, від 03.03.2010р. №117, від 11.03.2010р. №131, від 11.03.2010р. №135, від 16.03.2010р. №147, від 16.03.2010р. №161, від 17.03.2010р. №162, від 18.03.2010р. №164, від 19.03.2010р. №166, від 29.03.2010р. №184, від 29.03.2010р. №185.
На основі даних видаткових накладних, можна зробити висновок, що:
- видаткові накладні мають реквізити, що передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та приймаються експертами при проведенні дослідження;
- загальна вартість придбаної ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» у ТОВ «Вейлосс» чайної продукції становить - 6 024 568,42 гривень, у тому числі ПДВ - 1 004 094,74 гривень (вартість без ПДВ складає - 5 020 473,68 гривень);
- оприбуткування придбаної чайної продукції відображено по дебету рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», тобто обороти по рахунках бухгалтерського обліку відповідають даним первинних документів.
На клопотання експерту надані такі договори, за якими здійснювались найбільш значні поставки отриманої від ТОВ «Вейлосс» чайної продукції:
- Договір поставки № 0107/2010 від 01.07.2010 року з «ТК «Союз»;
- Договір поставки № 10 від 01.01.2009 року з ТОВ «Чайна компанія «Альянс»;
- Договір поставки № 13 від 20.05.2009 року з ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»;
- Договір поставки № 1 від 05.01.2009 року з ТОВ «Фарус»;
- Договір поставки № 18 від 26.06.2008 року з СПД ФОП ОСОБА_9;
- Дилерський договір № 101 від 01.11.2009 року з СПД ФОП ОСОБА_8;
- Договір поставки № 050105 від 05.01.2009 року з СПД ФОП ОСОБА_10;
- Договір поставки № 1563/В від 01.02.2010 року з ТОВ «Адвентіс»;
- Договір поставки № 4600020905 від 27.03.2008 року з ТОВ «Квіза-Трейд»;
- Договір поставки № П 1042 від 13.02.2008 року з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»;
- Договір поставки № 2/56-10 від 01.03.2010 року з ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика»;
- Договір поставки № 150110 від 15.01.2010 року з ТОВ «Полонез»;
- Договір поставки № 100 від 01.12.2009 року з ТОВ «Троянда-Люкс»;
- Договір поставки № 120609-03/1п від 12.06.2009 року з ТОВ «ПАККО Холдинг»;
- Договір поставки № 020209-11/1л від 02.02.2009 року з ТОВ «ПАККО Логістик»;
- Договір поставки № 28-10/09 від 28.10.2009 року з ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»;
- Договір поставки № 4 від 05.01.2009 року з ТОВ «Волиньтабак».
Згідно результатів дослідження даних, наведених у Висновку судової економічної експертизи випливає, що за період з 01.04.2009 року по січень 2010 року ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» отримало від постачальників чайну продукцію на загальну вартість 6 361 898,68 гривень, у тому числі від ТОВ «Вейлосс» за зазначеними вище накладними 5 020 473,68 гривень та від інших постачальників - 1 341 425,00 гривень
ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» відвантажено чайну продукцію покупцям за обліковими цінами (цінами придбання) на загальну суму 6 170 944,15 гривень Таким чином, експертом встановлено, що чайна продукція, яку ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» відвантажувало у період з 01.04.2009 року по 31.01.2010 року, у більшості є та продукція, яка отримана від ТОВ «Вейлосс».
ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» за період з 01.04.2009 року по 31.01.2010 року реалізована покупцям на загальну суму 14 567 160,25 гривень, у тому числі ПДВ 2 427 860,04 гривень. Сума отриманого підприємством доходу без урахування ПДВ склала 12 139 300,21 гривень.
Прибуток, отриманий ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» внаслідок реалізації одержаної від ТОВ «Вейлосс» чайної продукції, становить 5 968 356,06 гривень.
Отже, на основі даних, наведених вище первинних документів та облікових регістрів, експертом підтверджується факт подальшої реалізації ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» товару (чайної продукції), придбаної у ТОВ «Вейлосс» відповідно до умов Договору постачання № 010409 від 01.04.2009 року на загальну суму 6 024 568,42 гривень, у тому числі ПДВ 1 004 094,74 гривень та одержання прибутку від здійснення операції продажу вказаної продукції.
Використання товарно-матеріальних цінностей (далі по тексту - ТМЦ) не у господарській діяльності відповідно до вимог «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року, із змінами і доповненнями у бухгалтерському обліку повинно відображатись наступним чином:
Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», К-т 281 «Товари на складі».
Зарахування балансової вартості списаних товарів за забалансовий рахунок 07 «Списані активи» одночасно зі списанням товарів:
Д-т 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
Коригування податкового кредиту з ПДВ (методом «червоне сторно»):
Д-т 641 «Розрахунки за податками», К-т 644 «Податковий кредит»;
Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», К-т 644 «Податковий кредит».
Слід зазначити, що використання ТМЦ не у господарської діяльності також повинно бути підтверджено відповідними документами.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, що застосовувалась ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» при відображенні господарських операцій з придбання та реалізації товару (чайної продукції), отриманого від постачальника ТОВ «Вейлосс» відповідно до умов Договору постачання №010409 від 01.04.2009 року свідчить про використання отриманого товару у власній господарській діяльності. При цьому в матеріалах справи а також у документах, що надані експертам у відповідності з клопотанням відсутні будь-які документи, які б свідчили про використання придбаного товару не у господарській діяльності. Відповідно, надані регістри бухгалтерського обліку також не містять кореспонденцій рахунків, які повинні використовуватися під час обліку активів, що витрачені не у господарській діяльності підприємства: 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
Таким чином, експертом встановлено, що витрати ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» на придбання товарів (чайної продукції) у ТОВ «Вейлосс» на суму 5 020 473,68 гривень на підставі пп. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, із змінами та доповненнями, документально обґрунтовано враховані у складі валових витрат за 2-4 квартал 2009 року та 1 квартал 2010 року, які підтверджені первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції та використані у власній господарській діяльності, тобто у діяльності, яка направлена на отримання доходу.
Відповідно, суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (чайної продукції) у ТОВ «Вейлосс» у сумі 1 004 094,74 гривень на підставі пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами і доповненнями, документально обґрунтовано враховані ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» у складі податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, як підтверджені первинними документами та такі що придбавалися платником податку з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, тобто у діяльності, яка направлена на отримання доходу.
У відповідності до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.
Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач, як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.
Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.
Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.
Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.
Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.
Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Вейлосс» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.
У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.
Таким чином, ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» мало право декларувати валові витрати від операцій по придбанню товару у ТОВ «Вейлосс» у повній сумі - 6 024 568,41 грн. та формувати податковий кредит з ПДВ в розмірі 1 004 094,74 гривень.
Згідно пп.Б п.3.1.2 Акту перевірки встановлено завищення задекларованих витрат у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» на суму 2 383 920 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Ерімусс», що порушує п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат витрати на придбання товарів, які не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, у тому числі по періодам:
- 1 квартал 2010 року - 1 602 480 гривень;
- 2 квартал 2010 року - 781 440 гривень.
Відповідно до пп.1 п.3.2.2 Акту перевірки на порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які отримані від ТОВ «Ерімусс» за нікчемними угодами в сумі 476 784 гривень, у тому числі по періодам:
- лютий 2010 року - 111 696 гривень;
- березень 2010 року - 208 800 гривень;
- квітень 2010 року - 156 288 гривень.
Зазначені вище порушення ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» заперечує. Обґрунтовуючи доводи про неправомірне визначення контролюючим органом податкових зобов'язань від здійснення спірних господарських операцій за договором, укладеним з підприємством-постачальником товарів ТОВ «Ерімусс», позивач посилається на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за період з 01.02.2010 року по 30.04.2010 року первинними документами, а саме: видатковими накладними, платіжними документами, податковими накладними, які, на думку позивача, є достатньою підставою для відображення господарських операцій з придбання товарів у вищезазначеного підприємства у податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість у розумінні спеціальних податкових законів, тому як транспортування ТМЦ згідно договору здійснювалось продавцем - ТОВ «Ерімусс».
Також на обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підтвердженням факту використання придбаного товару в фінансово-господарській діяльності ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» є продаж цього товару, а прибуток від продажу включено в Декларацію з податку на прибуток і у Деклараціях з податку на додану вартість, що подані в ДПІ у встановлені строки (документи, що підтверджують реалізацію товарів, придбаних у постачальника ТОВ «Ерімусс», було надано на запит податкової разом із Супровідним листом № 145 від 06.09.2011 року) та підкреслив, що Договір купівлі-продажу № ЭР-21 від 01.02.2010 року з постачальником ТОВ «Ерімусс» було укладено у рамках майнових відносин, що регулюються цивільним законодавством. Під час здійснення купівлі-продажу продукції за вказаним договором ТОВ «Ерімусс» банкротом визнано не було.
Висновків щодо вказаних порушень податковий орган дійшов на підставі того, що вважає угоду ТОВ «ЧК «Антарес» з контрагентом нікчемною.
За наведеною у Акті ДПІ інформацією, висновок щодо нікчемності угоди здійснено на підставі таких доводів:
- не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування товарів, тощо;
- перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів;
- несплата підприємством податку на прибуток та ПДВ, які є майном держави, тобто договір, укладений між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «Ерімусс» спрямований на заволодіння майном держави;
- відсутність у ТОВ «Ерімусс» складських приміщень, виробничих потужностей;
- ТОВ «Ерімусс» визнано банкрутом;
- розбіжності між даними податкового зобовязання ТОВ «Ерімусс» та податкового кредиту ТОВ «ЧК «АНТАРЕС».
У матеріалах справи містяться завірені копії первинних документів бухгалтерського обліку (видаткові накладні) на придбання ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» у ТОВ «Ерімусс» товару (чайної продукції) відповідно до умов Договору купівлі-продажу № ЭР-21 від 01.02.2010 року.
Експерт зазначає, що частина документів за взаємовідносинами з ТОВ «Ерімусс» не надана для проведення експертизи внаслідок їх вилучення 18.08.2010 року співробітниками Державної служби боротьби з економічною злочинністю Куйбишевського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області і по теперішній час не повернені, що призвело до формування висновку експерта за наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Позивач надав пояснення, що з приводу вилучення первинних документів було подано скарги до Прокуратури м.Донецька та до Прокуратури Куйбишевського району м.Донецька.
На основі дослідження видаткових накладних експертом зроблено висновок, що:
- видаткові накладні № 1210, 1211 мають реквізити, що передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та приймаються експертами при проведенні дослідження;
- загальна вартість придбаної ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» у ТОВ «Ерімусс» чайної продукції, що підтверджена первинними документами становить - 1 922 977,37 гривень, у тому числі ПДВ - 320 496,23 гривень (вартість без ПДВ складає - 1 602 481,14 гривень);
- оприбуткування придбаної чайної продукції за видатковими накладними №1210, №1211 відображено по дебету рахунку 281 «Товари на складі» у кореспонденції з кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», тобто обороти по рахунках бухгалтерського обліку відповідають даним первинних документів.
Експерту не надані на дослідження видаткові накладні ТОВ «Ерімусс» на суму товару 781 439,85 гривень без ПДВ.
Натомість в матеріалах справи наявна копія податкової накладної від 01.04.2010р. №1212 на суму 937 727,82 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 156 287,97 грн.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568:
- подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 207 від 25.02.2009 року, а саме для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:
- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства, подорожній лист є первинним документом для підприємств, що мають власні транспортні засоби або орендують їх, для цілей обліку роботи автомобільного транспортного засобу; ТТН визначена як обов'язковий документ для учасників транспортного процесу та необхідна для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Договір на перевезення між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «Ерімусс» не укладався.
Позивач надав пояснення, відповідно до яких зазначає, що ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» не виступає учасником транспортного процесу, на підставі того, що поставка здійснювалась за рахунок ТОВ «Ерімусс».
Таким чином, ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» приймає поставлений товар на підставі товарної накладної. Здійснення перевезення товару до складу ТОВ «ЧК «АНТАРЕС», облік роботи транспорту по його доставці, відповідальність у ході процесу транспортування та витрати по транспортуванню є частиною господарської діяльності постачальника - ТОВ «Ерімусс».
Відповідно до п.13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 293/1318 від 12 червня 1996 року за, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей, тому довіреності на отримання чайної продукції від «ТОВ «Ерімусс» не могли бути надані покупцем - ТОВ «ЧК «АНТАРЕС».
В матеріалах справи містяться копії податкових накладних, що виписані ТОВ «Ерімусс» на адресу ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» на кожну з поставок товару та копії Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за період з лютого 2010 року по квітень 2010 року., а саме податкова накладна від 01.02.2010р. №1210, від 01.03.2010р. №1211, від 01.04.2010р. №1212.
Згідно результатів дослідження вказаних податкових накладних, відповідно до Висновку судової економічної експертизи:
- податкові накладні № 1210, 1211 вважаються складеними у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі визначені вказаним пунктом реквізити та приймаються експертом при проведенні дослідження;
- також вищенаведені податкові накладні значаться отриманими позивачем згідно наданих Реєстрів у періоді з січня 2010 року по березень 2010 року.
Також суд зазначає, що податкова накладна від 01.04.201р. №1212 також відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень по оплаті ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» чайної продукції, отриманої від ТОВ «Ерімусс» від 31.03.2010р. №196, від 01.04.2010р. №200, від 02.04.2010р. №201, від 02.04.2010р. №202, від 06.04.2010р. №209, від 07.04.2010р. №210, від 12.04.2010р. №212, від 13.04.2010р. №213, від 15.04.2010р. №215, від 16.04.2010р. №219, від 19.04.2010р. №231, від 22.04.2010р. №239, від 23.04.2010р. №241, від 30.04.2010р. №250, від 14.05.2010р. №261, від 17.05.2010р. №267, від 20.05.2010р. №286
Згідно даних первинних документів (копій платіжних доручень) встановлено, що сума здійсненої ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» за період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року оплати за отриману чайну продукцію на адресу ТОВ «Ерімусс» в рамках Договору купівлі-продажу № ЭР-21 від 01.02.2010 року складає 1 401 453,00 гривень.
За даними журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», перерахування грошових коштів у сумі 1 401 453,00 гривень за отриману від ТОВ «Ерімусс» чайну продукцію відображено кореспонденцією рахунків Д-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті», тобто обороти по рахунках бухгалтерського обліку відповідають даним первинних документів.
Згідно журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сальдо по взаєморозрахунках ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» з ТОВ «Ерімусс» станом на 01.06.2010 року складає 1 459 252,19 гривень (К-т).
Дані первинних документів та облікових регістрів ТОВ «ЧК «АНТАРЕС», наданих експерту, підтверджують придбання у ТОВ «Ерімусс» та оприбуткування чайної продукції у рамках Договору купівлі-продажу № ЭР-21 від 01.02.2010 року за період з лютого 2010 року по квітень 2010 року на загальну суму 1 922 977,37 гривень, у тому числі ПДВ - 320 496,23 гривень (вартість без ПДВ 1 602 481,14 гривень).
Таким чином, витрати ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» на придбання товарів (чайної продукції) у ТОВ «Ерімусс» на суму 1 922 977,37 гривень на підставі пп. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можуть бути враховані у складі валових витрат за 1 квартал 2010 року.
Відповідно, суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (чайної продукції) у ТОВ «Ерімусс» у сумі 320 496,23 гривень на підставі пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», можуть бути враховані ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» у складі податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди.
Відповідно до заявленого експертом клопотання, ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» надані журнали-ордери та відомості за рахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», оборотно-сальдові відомості за лютий, березень, квітень 2010 року. Надані відомості складені у відповідності до вимог п. 4 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, тобто відповідають ознакам облікового регістру і приймаються експертом для дослідження.
На клопотання експерта ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» надані завірені копії первинних документів бухгалтерського обліку (договори, видаткові накладні, подорожні листи) на реалізацію покупцям товару (чайної продукції), придбаної у ТОВ «Ерімусс», які мають реквізити, що передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, із змінами і доповненнями та приймаються експертом при проведенні дослідження.
На підставі даних наданих первинних документів та облікових регістрів бухгалтерського та податкового обліку експертом проводиться дослідження щодо реалізації ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» покупцям чайної продукції, придбаної у ТОВ «Ерімусс».
Експерту надані такі договори, за якими здійснювались найбільш значні поставки отриманої від ТОВ «Ерімусс» чайної продукції:
- Договір поставки № 0107/2010 від 01.07.2010 року з «ТК «Союз»;
- Договір поставки № 10 від 01.01.2009 року з ТОВ «Чайна компанія «Альянс»;
- Договір поставки № 13 від 20.05.2009 року з ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»;
- Договір поставки № 1 від 05.01.2009 року з ТОВ «Фарус»;
- Договір поставки № 050105 від 05.01.2009 року з СПД ФОП ОСОБА_10;
- Договір поставки № 1563/В від 01.02.2010 року з ТОВ «Адвентіс»;
- Договір поставки № 4600020905 від 27.03.2008 року з ТОВ «Квіза-Трейд»;
- Договір поставки № П 1042 від 13.02.2008 року з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»;
- Договір поставки № 2/56-10 від 01.03.2010 року з ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика»;
- Договір поставки № 150110 від 15.01.2010 року з ТОВ «Полонез»;
- Договір поставки № 01/07/2010 від 01.07.2010 року з ТОВ «Торговий дім «Афіна-КО»;
- Договір поставки № 100 від 01.12.2009 року з ТОВ «Троянда-Люкс»;
- Договір поставки № 120609-03/1п від 12.06.2009 року з ТОВ «ПАККО Холдинг»;
- Договір поставки № 020209-11/1л від 02.02.2009 року з ТОВ «ПАККО Логістик»;
- Договір поставки № 28-10/09 від 28.10.2009 року з ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»;
- Договір поставки № 4 від 05.01.2009 року з ТОВ «Волиньтабак»;
- Договір поставки № 01/04/2010 від 01.04.2010 року з ТОВ «УБФ».
Суд дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» отримало прибуток внаслідок реалізації одержаної від ТОВ «Ерімусс» чайної продукції.
Використання товарно-матеріальних цінностей не у господарській діяльності відповідно до вимог «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року, із змінами і доповненнями у бухгалтерському обліку повинно відображатись наступним чином:
Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», К-т 281 «Товари на складі».
Зарахування балансової вартості списаних товарів за забалансовий рахунок 07 «Списані активи» одночасно зі списанням товарів:
Д-т 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
Коригування податкового кредиту з ПДВ (методом «червоне сторно»):
Д-т 641 «Розрахунки за податками», К-т 644 «Податковий кредит»;
Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», К-т 644 «Податковий кредит».
Слід зазначити, що використання ТМЦ не у господарської діяльності також повинно бути підтверджено відповідними документами.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, що використовувались ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» при відображенні господарських операцій з придбання та реалізації товару (чайної продукції), отриманого від постачальника ТОВ «Ерімусс» свідчить про використання отриманого товару у власній господарській діяльності. При цьому в матеріалах справи а також у документах, що надані експерту у відповідності з клопотанням відсутні будь-які документи, які б свідчили про використання придбаного товару не у господарській діяльності. Відповідно, надані регістри бухгалтерського обліку також не містять кореспонденцій рахунків, які повинні використовуватися під час обліку активів, що витрачені не у господарській діяльності підприємства: 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей», 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
Таким чином, витрати ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» на придбання товарів (чайної продукції) у ТОВ «Ерімусс» на суму 2 383 920,99 гривень на підставі пп. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», документально обґрунтовано враховані у складі валових витрат за 1 квартал 2010 року та 2 квартал 2010 року, які підтверджені первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції та використані у власній господарській діяльності, тобто у діяльності, яка направлена на отримання доходу.
Відповідно, суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (чайної продукції) у ТОВ «Ерімусс» на підставі пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», документально обґрунтовано враховані ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» у складі податкового кредиту з ПДВ за відповідні податкові періоди, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, як підтверджені первинними документами та придбання платником податку з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, тобто у діяльності, яка направлена на отримання доходу.
У відповідності до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.
Щодо твердження відповідача про те, що контрагент позивача ТОВ «Ерімусс» було визнано банкрутом, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Акту ДПІ у Калінінському районі м.Донецька №1571/7/23-3/36694670 від 10.10.2011 року. значаться відомості про ТОВ «Ерімусс», а саме: «Скасовано державну реєстрацію від 11.08.2011 року».
Господарські взаємовідносини ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «Ерімусс» про які йдеться в Акті ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька здійснювалися у періодах: 1 квартал 2010 року та 2 квартал 2010 року. Державну реєстрацію ТОВ «Ерімусс» скасовано 11.08.2011 року.
Тобто, ТОВ «Ерімусс» на час здійснення поставки за спірним договором банкрутом визнано не було.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрован платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Із вказаними висновками про нікчемність укладеної угоди, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентом набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.
Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладених правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.
Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.
Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.
Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.
Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ерімусс» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.
У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.
Таким чином, ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» мало право декларувати валові витрати від операцій по придбанню товару у ТОВ «Ерімусс» у повній сумі - 2 383 920 грн. та формувати податковий кредит з ПДВ в розмірі 476 784 гривень.
За Актом ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011 року встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 ст.5, пп.5.4.4 п.5.4 ст.55 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством віднесено до складу валових витрат суми за рекламні послуги у розмірі 394 875 гривень, у т.ч. по періодам:
- 2 квартал 2009 року - 82 988 гривень;
- 3 квартал 2009 року - 82 988 гривень;
- 4 квартал 2009 року - 165 976 гривень;
- 3 квартал 2010 року - 62 923 гривень.
При проведенні експертного дослідження експертом встановлено наступне.
До складу валових витрат ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» віднесено суму витрат у розмірі 62 923 гривень, за отримані рекламні послуги від постачальника СПД ФОП ОСОБА_12 (не платник ПДВ), що призвело до завищення загальної суми Валових витрат у 3 кварталі 2010 року у сумі 62 923 гривень.
Між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та СПД ФОП ОСОБА_12 був заключений Договір про надання рекламних послуг №б/н від 01.07.2010 року.
Згідно з п.1 цього Договору видавець зобов'язується надати Споживачу рекламний матеріал та рекламний простір для розміщення, а Споживач зобов'язується сплатити надане йому Видавцем рекламний простір та передати необхідну інформацію для розміщення реклами.
Відповідно до Договору про надання рекламних послуг №б/н від 01.07.2010 року ФОП ОСОБА_12 надав послуги з:
- розміщення рекламної інформації на бортах гет з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року (тр. № 2, 2 шт.), (тр. № 9, 2 шт.) по Акту приймання-передачі від 31.07.2010 року до рахунку № 44/01 від 30.06.2010 року на суму 5 400 гривень;
- виготовлення відеоролика «Чай «Імпра» по Акту приймання-передачі від 31.08.2010 року до рахунку № 60/03 від 06.08.2010 року на суму 27 488 гривень;
- виготовлення відеоролика «Чай «Імпра» по Акту приймання-передачі від 30.09.2010 року до рахунку № 81/04 від 22.09.2010 року на суму 27 690 гривень;
- розміщення рекламної інформації на бортах гет з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року (тр. «Буено» № 2, 1 шт.), (тр. «Буено» № 9, 1 шт.) по Акту приймання-передачі від 31.08.2010 року до рахунку № 57/02 від 23.07.2010 року на суму 2 700 гривень.
Всього 63 278 гривень, у тому числі:
- витрати у бухгалтерському обліку у 3 кварталі 2010 року складають 62 923 гривень;
- податок на рекламу 355 гривень.
Експерту на дослідження у матеріалах справи наданий відеоролик «Чай «ІМПРА» та фотозвіти «Буено». При дослідженні змісту цих рекламних матеріалів експертом встановлено їх зв'язок з продукцією «Чай «ІМПРА» та «Буено».
У адміністративному позові ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» до Донецького адміністративного суду значиться, що витрати у сумі 62 923 гривень не були включені підприємством до складу валових витрат у 2010 році. Тобто, у бухгалтерському обліку дані витрати мають своє відображення для об'єктивного, повного та достовірного відображення фінансового результату діяльності підприємства, а для цілей оподаткування податком на прибуток ці витрати до складу Валових витрат підприємства у 3 кварталі 2010 році віднесені не були. Тобто, підприємство не визнає завищення загальної суми Валових витрат у 3 кварталі 2010 року у сумі 62 923 гривень з причини невключення ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» цих сум до валових витрат у Деклараціях з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, та не погоджується з ДПІ, щодо неправомірності включення до Валових витрат, та їх завищення.
У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність виключення витрат у суми 62 923,00 грн. із складу валивих витрат підприємства та не довів під час судового розгляду те, що вказанс сума витрат пов'язана з витратами підприємства на оплату послуг ФОП ОСОБА_12, які він надав відповідно до Договіру про надання рекламних послуг №б/н від 01.07.2010 року.
До складу Валових витрат віднесено суму витрат у розмірі 331 952 гривень за отримані рекламні послуги від ТОВ «Реклама-Трейд», що призвело до завищення загальної суми Валових витрат у:
- 2 кварталі 2009 року - у сумі 82 988 гривень;
- 3 кварталі 2009 року - 82 988 гривень;
- 4 кварталі 2009 року - 165 976 гривень.
Між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «Реклама-Трейд» був заключений Договір про надання рекламних послуг №14761 від 30.01.2009 року.
Згідно з предметом Договору про надання рекламних послуг № 14761 від 30.01.2009 року ТОВ «Реклама-Трейд» надав рекламні послуги ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» на суму 331 952 гривень.
Відповідно до Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання, протягом строку дії Договору, надавати Замовнику комплекс рекламних послуг в порядку та відповідно до умов Договору, далі - Послуги, а Замовник в свою чергу зобов'язується своєчасно замовляти, сплачувати та приймати надані послуги.
У п.2.1 вказаного Договору Замовник зобов'язаний здійснювати письмове замовлення на кожну Послугу, що має містити всі суттєві умови, необхідні для надання послуги, а саме: найменування (вид) послуги, період (строк) надання, адресну програму, вартість та порядок надання Послуги, а також іншу необхідну інформацію, далі - замовлення. Замовник несе відповідальність за невідповідність інформації, яка міститься у наданих замовленнях, вимогам чинного законодавства України.
За п. 2.2. Договору Виконавець надає Замовнику послуги тільки на підставі замовлень, підписаних уповноваженими представниками Замовника та погодженими з уповноваженими представниками Виконавця. Всі здійснені належним чином замовлення, є невід'ємною частиною договору.
Згідно з Договором про надання рекламних послуг № 14761 від 30.01.2009 року ТОВ «Реклама-Трейд» надало рекламні послуги на загальну суму 331 952 гривень:
- по Акту приймання-передачі № 910003058 від 31.08.2009 року на суму 100 000 гривень, в т.ч. податок на рекламу 414,94 гривень, ПДВ 16 597,51 гривень на вартість послуг у сумі 82 987,55 гривень. Номенклатура товару (послуги) вказана у Акті приймання-передачі - рекламні послуги;
- по Акту приймання-передачі № 910009205 від 30.09.2009 року на суму 100 000 гривень, в т.ч. податок на рекламу 414,94 гривень, ПДВ 16 597,51 гривень на вартість послуг у сумі 82 987,55гривень. Номенклатура товару (послуги) вказана у Акті приймання-передачі - рекламні послуги;
- по Акту приймання-передачі № 910019383 від 30.10.2009 року на суму 100 000 гривень, в т.ч. податок на рекламу 414,94 гривень, ПДВ 16 597,51 гривень на вартість послуг у сумі 82 987,55 гривень. Номенклатура товару (послуги) вказана у Акті приймання-передачі - рекламні послуги.
При дослідженні матеріалів справи експертом встановлено: у Акті ДПІ значиться порушення - заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0001312302 від 07.09.2011 року, Акта перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011, відповіді ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька на зауваження № 9045/10/23-213 від 02.09.2011 року.
За даними п.3.2.2 Акту перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011 року на порушення вимог пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Реклама-Трейд» на суму 66 391 гривень, у т.ч. по періодам:
- червень 2009року - 16 598 гривень;
- серпень 2009року - 16 598 гривень;
- вересень 2009року - 16 598 гривень;
- грудень 2009року - 16 598 гривень.
Між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «Реклама-Трейд» був заключний Договір про надання рекламних послуг №14761 від 30.01.2009 року.
Згідно з предметом Договору про надання рекламних послуг №14761 від 30.01.2009 року ТОВ «Реклама-Трейд» надав рекламні послуги ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» на суму 331 952 гривень.
Відповідно з п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання, протягом строку дії Договору, надавати Замовнику комплекс рекламних послуг в порядку та відповідно до умов Договору, далі - Послуги, а Замовник в свою чергу зобов'язується своєчасно замовляти, оплачувати та приймати надані послуги.
За п.2 цього Договору, в якому йдеться про порядок надання послуг Замовник зобов'язаний здійснювати письмове замовлення на кожну Послугу, що має містити всі суттєві умови, необхідні для надання послуги, а саме найменування (вид) послуги, період (строк) надання, адресну програму, вартість та порядок надання Послуги, а також іншу необхідну інформацію, далі - замовлення. Замовник несе відповідальність за невідповідність інформації, яка міститься у наданих замовленнях, вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до п.2.2 Договору Виконавець надає Замовнику послуги тільки на підставі замовлень, підписаних уповноваженими представниками Замовника та погодженими з уповноваженими представниками Виконавця. Всі здійснені належним чином замовлення, є невід'ємною частиною договору.
Будь-які інші підтверджуючі матеріали, які б вказували на зв'язок цих витрат на рекламу саме з господарської діяльності ТОВ «ЧК «АНТАРЕС», за цим Договором, експерту на дослідження не надані.
Згідно з нормами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За змістом п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Для проведення експертизи експерту надані на дослідження наступні первинні бухгалтерські документи:
- Акт № 910003058 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2009 року між ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «РЕКЛАМА-ТРЕЙД»;
- Акт № 910009205 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2009 року ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «РЕКЛАМА-ТРЕЙД»;
- Акт № 910019383 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2009 року ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» та ТОВ «РЕКЛАМА-ТРЕЙД».
Також, на дослідження експерту надані податкові накладні ТОВ «Реклама-Трейд»:
- № 0800000104 від 05.05.2009 року на суму ПДВ 16 597,51 гривень;
- № 0800000956 від 31.08.2009 року на суму ПДВ 16 597,51 гривень;
- № 0800000299 від 30.09.2009 року на суму 16 597,51 гривень.
Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «РЕКЛАМА-ТРЕЙД» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.
Також, в матеріалах справи є копія договору від 19.09.2008р. про передачу виключних прав на знак для товарів і послуг BUENO за свідоцтвом України №60213.
Відповідно до вказаного договору ОСОБА_13 передаються всі виключні права на знак для товарів та послуг BUENO.
ОСОБА_13, відповідно до наказу про призначення на посаду від 18.10.2004р. №1 призначений на посаду директора ТОВ «Чайна компанія «Антарес».
Тобто, договір від 19.09.2008р. свідчить про взаємозв'язок між продукцією BUENO та ТОВ «Чайна компанія «Антарес», а саме позивач є дистриб'ютором вказаної продукції.
Згідно ст.1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
У відповідності до п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого аказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. N 242, не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:
витрати на дослідження;
витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що підприємство правомірно до складу валовах витрат включило валови витрати на оплату рекламних послуг ТОВ «РЕКЛАМА-ТРЕЙД» в сумі 331 952,00 гривень.
Також, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Реклама-Трейд» на суму 66 391 гривень.
Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань згідно Акту перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 969/23-211/33256846 від 18.08.2011, встановлено їх завищення у сумі 182 916 гривень, у т.ч. по періодам (п. 3.1.3 Акту):
- 2 квартал 2009 року - 24 187 гривень;
- 3 квартал 2009 року - 27 890 гривень;
- 4 квартал 2009 року - 25 548 гривень;
- 1 квартал 2010 року - 24 192 гривень;
- 2 квартал 2010 року - 22 542 гривень;
- 3 квартал 2010 року - 20 708 гривень;
- 4 квартал 2010 року - 20 137 гривень;
- 1 квартал 2011 року - 17 712 гривень.
Усього на загальну суму 182 916 гривень.
При проведенні експертного дослідження Акту податкового органу експертом встановлено, що у Акті значиться, що вказане вище порушення встановлено по журналу-ордеру та відомості по рахунках 10, 13 з додатками до них первинних документів».
При використані нормативних актів податкового законодавства експертом встановлено: в Акті безпідставно застосовані дані бухгалтерського обліку основних засобів (по прямолінійному методу нарахування амортизації) до податкового обліку основних фондів.
Амортизація у податковому обліку нараховується згідно ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не за нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі по тексту - П(С)БО) № 7 «Основні засоби».
Згідно П(С)БО № 7 «Основні засоби»: нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. 26. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.
Нарахування амортизації згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: 8.3.1. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів). 8.3.2. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:
Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;
Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;
П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому».
Згідно з пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків».
На підставі аналізу декларацій з податку на прибуток підприємств, оборотно-сальдових відомостей, копій відомостей аналітичного обліку та журналів-ордерів до них за рахунками 10, 15, первинних документів (накладних і Актів ОЗ-1) проведений розрахунок амортизаційних відрахувань за правилами податкового обліку за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, експертом встановлено, що загальна сума амортизаційних відрахувань, відображена у рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань» Декларації з податку на прибуток ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» (сума рядків з Б1 до Б8 і рядка В стовпця 5) за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року у сумі 798 652 гривень є такою, що обрахована підприємством у відповідності до податкових норм чинного законодавства.
При проведенні арифметичного підрахунку та співставлення експертом документально не підтверджуються у повному обсязі висновки Акту перевірки податкового органу щодо порушення ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» пп.4.1.1 п.4.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення амортизаційних відрахувань у Деклараціях з податку на прибуток у сумі 182 916 гривень.
Суд погоджується з висновками експерта в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «ЧК «АНТАРЕС» обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія «АНТАРЕС» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити повністю.
Податкове повідомлення-рішення від 07.09.2011р. №0001312302, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток становить 3 304 093,00 грн., у тому числі за основним платежем 2 202 729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 101 364,00 грн. - скасувати.
Податкове повідомлення-рішення від 07.09.2011р. №0001322302, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 1 850 994,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 483 839,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 367 155,00 грн. - скасувати.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія «АНТАРЕС» (ЄДРПОУ 33256846, місцезнаходження: 83092, м.Донецьк, вул.Нижньокурганська, буд.21, кв.112) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
3. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 14 січня 2013 року, повний текст виготовлено 21 січня 2013 року.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Буряк І. В.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.01.2013 |
Оприлюднено | 14.02.2013 |
Номер документу | 29283954 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Буряк І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні