Постанова

від 05.02.2013 по справі 1570/7503/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7503/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК ГРУП» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 року № 0000922334 та № 0002912301, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК ГРУП» (далі - ТОВ «ВІТЕК ГРУП») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 29.11.2012 р. № 0000922334, яким визначено ТОВ «ВІТЕК ГРУП» розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 178500 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 89250 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 р. № 0002912301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 223125 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 111563 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Позивач вказує, що Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу» не передбачають функцій та обов'язків органів ДПС стосовно оцінки правових відносин платників податків з іншими платниками податків.

Позивач вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на порушення ТОВ «ВІТЕК ГРУП» положень Цивільного кодексу України і відповідно визнання нікчемним правочину, укладеного між ним та ПП «Агростар Юг» не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 203, 204, 215, 228, а визнання правочинів нікчемними не входить до компетенції державної податкової служби. В акті перевірки зазначено, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, що означає, що укладені позивачем угоди з ПП «Агростар Юг» є нікчемними, адже операції з продажу товарів, надання послуг не проводились. Проте, відповідач не довів факту відсутності можливості контрагента вести господарську діяльність та не навів документів, які б містили вказані відомості.

Оскільки отримання позивачем товарів від контрагента підтверджується відповідним договором, видатковою, товарно-транспортною та податковою накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства та товари було отримано для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача і ці операції призвели до зміни реального майнового стану позивача, то, відповідно, позивач не здійснював порушень пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 99-104), в яких зазначив, що на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 01.11.2012 р. № 613-п та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ВІТЕК ГРУП» з питань правових відносин з ПП «Агростар Юг» (код ЄДРПОУ - 36502724) за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. Перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період встановлено їх завищення у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування у підприємства-постачальника позивача ПП «Агростар Юг». Так, в ході перевірки контрагента позивача встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) ПП «Агростар Юг», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Відповідач вказує, що даних про те, в якому місці відбувалась реалізація товарів, придбаних у ПП «Агростар Юг» та яким шляхом вони використовувались у власній господарській діяльності покупця надані до перевірки документи не містять. При ненаданні документів бухгалтерського обліку та інших документів, які б підтверджували фактичне використання у власній господарській діяльності вказаних послуг, розрахункові документи такі як податкова накладна не можуть бути доказом проведення господарських операцій.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 152866 ТОВ «ВІТЕК ГРУП» зареєстровано як юридична особа 22.07.2005 р. № 1 556 102 0000 009786 (а.с. 25-26).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 581996 ТОВ «ВІТЕК ГРУП» здійснює такі види діяльності за КВЕД: оптова торгівля хімічними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с. 27-28).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 20.01.2012 р. № 29-02/8693 підприємство взято на облік в органах державної податкової служби 11.08.2005 р. за № 8091 (а.с. 29), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200023623 (іпн - 336585715535) підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 08.09.2005 року (а.с. 32).

Відповідно до статуту ТОВ «ВІТЕК ГРУП» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ВІТЕК ГРУП» від 26.07.2011 р. № 7 предметом діяльності товариства є оптова торгівля хімічними продуктами; інші види оптової торгівлі (а.с. 9-24).

У період з 01.11.2012 р. по 07.11.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ВІТЕК ГРУП» (код ЄДРПОУ - 33658577) з питань правових відносин з ПП «Агростар Юг» (код ЄДРПОУ - 36502724) за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 08.11.2012 р. № 2084/22-02/3365857 (а.с. 39-53).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ВІТЕК ГРУП» п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «ВІТЕК ГРУП» занижено податок на прибуток на суму 223 125 грн., у т.ч. по періодах: 4 квартал 2009 р. на 223125 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу привело до порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «ВІТЕК ГРУП» занизило суму податку на додану вартість, в т.ч. за рахунок підвищення податкового кредиту на загальну суму 178500 грн.

Не погоджуючись із вказаним висновком перевірки позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС свої заперечення від 19.11.2012 р. № 1427 (а.с. 47). Відповідачем була надана відповідь на вказані заперечення від 26.11.2012 р. № 21831/10/22-34, в якій зазначено, що вимоги, викладені в запереченні не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 48-53).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 р. № 0000922334, яким визначено ТОВ «ВІТЕК ГРУП» розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 178500 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 89250 грн. (а.с. 54) та податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 р. № 0002912301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 223125 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 111563 грн. (а.с. 55).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Одночасно суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Суд не погоджується з висновками ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо порушень ТОВ «ВІТЕК ГРУП» за правочином, укладеним з ПП «Агростар Юг» з огляду на таке.

Дослідивши встановлені в Акті перевірки порушення, суд дійшов висновку, що ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірного правочину є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу та інш.) у ПП «Агростар Юг».

Однак, з положень ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача ПП «Агростар Юг» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано та судом не виявлено.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (ТОВ «ВІТЕК ГРУП» - покупець) та ПП «Агростар Юг» (постачальник) було укладено договір поставки № 23/12/09 від 23.12.2009 р., предметом якого є поставка запчастин в рамках строку дії договору (а.с. 56-57). Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Передача покупцю товару здійснюється одноразово. Вартість та номенклатура товару визначаються у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору складає 1 071 000,00 грн.

До даного договору є додаткова угода, в якій п. 2.2 договору викладено у наступній редакції: поставка товару здійснюється автотранспортом і за рахунок покупця. Товар повинен мати відповідне маркування і відвантажуватися в упаковці, що відповідає характеру товару (а.с. 58).

Судом досліджена також і заявка ТОВ «ВІТЕК ГРУП» до ПП «Агростар Юг» з проханням надати комерційну пропозицію на товари (а.с. 141) та комерційна пропозиція ПП «Агростар Юг» щодо наявності товару та його вартості (а.с. 142).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані видаткова накладна від 24.12.2009 р. № 1091 на загальну суму 1 071 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 178500 грн. (а.с. 59), податкова накладна від 24.12.2009 р. № 1091 на загальну суму 1 071 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 178500 грн. (а.с. 60), товарно-транспортна накладна від 24.12.2009 р., банківська виписка про рух коштів по рахунку позивача, з якої вбачається перерахування коштів з рахунку ТОВ «ВІТЕК ГРУП» на рахунок ПП «Агростар Юг» (а.с. 62-71).

Крім того, оскільки поставка товару здійснюється автотранспортом і за рахунок покупця позивачем до суду були надані накази про прийняття на роботу водіїв, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, що є підтвердженням можливості ТОВ «ВІТЕК ГРУП» здійснювати перевезення товару.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочину.

Також суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Аналіз цього нормативно-правового акту свідчить про обов'язковість оформлення товарно-транспортної документації - комплекту юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так, п. 11 цих Правил закріплений порядок оформлення документів на перевезення. Основними документами на перевезення вантажів згідно з цим пунктом Правил є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно з п. 11.4 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем виконані вимоги вищевказаних Правил і до суду надана товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів, що підтверджують транспортування товару.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такий договір укладеним відповідно до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що надані за цим договором послуги, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей. Так, ПП «Агростар Юг» було зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 33) та даних інформаційної бази ЄДР (а.с. 35-36). З цих даних вбачається, що така реєстраційна дія як державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом була внесена до ЄДР 17.11.2010 р., Також підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 365027215535 (а.с. 34).

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «ВІТЕК ГРУП» та його контрагент ПП «Агростар Юг» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Як встановлено судом, позивач придбавав товар у ПП «Агростар Юг» для подальшого продажу ВАТ «Верхньодніпровський ремонтний завод». На підтвердження зазначеної господарської операції ТОВ «ВІТЕК ГРУП» до суду надані договір поставки від 02.12.2009 р. № 49 (а.с. 89-90), видаткова накладна № 8997/1 від 30.12.2009 р. (а.с. 91), податкова накладна від 30.12.2009 р. № 8742 (а.с. 92), товарно-транспортна накладна від 30.12.2009 р. (а.с. 93), виписка по за особовим рахунком позивача (а.с. 95-96). Крім того, до суду надана довідка від ТОВ «ВІТЕК ГРУП» про те, що ВАТ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» має заборгованість перед позивачем за відвантажені автозапчастини у сумі 1 126 300,00 грн. (а.с. 97).

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від від 08.11.2012 р. № 2084/22-02/3365857. Відтак, скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 29.11.2012 року № 0000922334 та № 0002912301.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЕК ГРУП» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2012 року № 0000922334 та № 0002912301 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 29.11.2012 року № 0000922334 та № 0002912301.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 05 лютого 2013 року.

Суддя П.П. Марин