Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-8999/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11:37

21.01.2013 р. Справа № 2а-8999/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області ДПС, провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.11.2011 року № 0000612301, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (далі - ТОВ «Альянс», позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області (далі - ДПІ, відповідач) від 03.11.2011 року № 0000612301.

Ухвалою від 10.04.2012 року відповідача Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію в Миколаївській області замінено її правонаступником Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією в Миколаївській області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки актом перевірки не доведено неправомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Строй технологія». Також відсутні прямі докази, якими встановлено порушення позивачем норм ст.198.3 Податкового кодексу України.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що укладені угоди між позивачем та його контрагентами носять формальний характер та ознаки нікчемності, а також, що зазначені операції не направлені на реальне настання правових наслідків. Відповідно, позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми коштів від укладених договорів з контрагентом ТОВ «Стройтехнологія», в зв'язку з чим, відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В період з 11.10.2011 року по 12.10.2011 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Альянс» з питань достовірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Строй-Технологія» за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2011 року № 86/23-01/32741433 (т. 1, а. с. 12-30).

03 листопада 2011 року, з урахуванням розглянутих заперечень, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000612301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 148392 грн. та штрафної санкції в сумі 1 грн. (т. 1, а. с. 31).

Актом перевірки, на який посилається відповідач та проти висновків якого заперечує позивач, окрім іншого зазначено, що правочини, здійснені ТОВ «Строй Технологія» з контрагентами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України) та згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як наслідок, правочини, що були здійснені ТОВ «Стройтехнологія» з контрагентами-покупцями також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Таким чином, як йдеться у висновках акту перевірки, позивачем були порушені норми ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків при придбанні товарів/послуг, та порушено норми п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року в сумі 148391,96 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Альянс» та ТОВ «Строй Технологія» було укладено наступні договори:

- субпідряду від 07.03.2011 року № 17/2011, предметом якого є надання «Замовнику» ТОВ «Альянс» послуг «підрядником» ТОВ «Строй Технологія» з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - стадіон в м.Львів по вул.Стрійській;

- підряду від 01.04.2011 року № 18/2011 про надання послуг з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - комплекс по виробництву сірчаної кислоти в м.Армянську АРК;

- поставки від 19.05.2011 року № 21/2011 про поставку товару.

За даними договорами позивач отримував роботи та матеріали, про що зазначено у акті перевірки та підтверджується наявними у справі матеріалами: актами виконаних робіт, підсумкової відомості ресурсів, податкові та видаткові накладні, форми КБ-2, КБ-3 тощо. До суду надано всі необхідні документи, що підтверджують використання придбаних матеріалів та отриманих послуг безперечно тільки у господарській діяльності.

В силу норм п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем не надано суду доказів неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Стойтехнологія».

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду копії договорів, копії первинних бухгалтерських документів, акти виконаних робіт, податкові накладні .

Посилання відповідача у акті перевірки на те, що укладені угоди носять формальний характер та ознаки нікчемності, а також що зазначені операції не направлені на реальне настання правових наслідків, в результаті чого позивач порушив ст.198.3 Податкового кодексу України судом спростовуються, виходячи з наступного.

Аналізуючи норми ЦК України, суд вважає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок. є нікчемним.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ЦК України. Проте, відобразивши в акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були належним чином досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій.

До того ж, як зазначено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З наведених вище норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більше визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетентності судів, а не податкових органів.

З огляду ж на принцип персональної відповідальності платника власне наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності контрагентів позивача, не тягне за собою негативних наслідків для позивача у справі. Відповідачем, в свою чергу, в акті перевірки не доведено факту обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його постачальників (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності), а також не подано доказів щодо нікчемності господарських операцій, за результатами виконання яких було сформовано саме спірний податковий кредит та віднесено до складу валових витрат вартість робіт.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі №К-25104/10 від 08.11.2010 року.

Відповідно до пункту 3 розділу І та пунктів 2, 3 розділу ІV Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідач актом перевірки визначає встановлені порушення, при цьому не обгрунтовуючиї їх жодними доказами. Описова частина акту перевірки загалом містить інформацію про результати проведеної іншим податковим органом перевірки ТОВ «Строй Технологія», де зазначається, що ТОВ «Строй Технологія» мала взаємовідносини з недобросовісними контрагентами - постачальниками, внаслідок чого ці правочини є нікчемними, та податковий кредит також є нікчемним.

Відповідачем не доведено у суді причинного зв'язку між податковим кредитом з ПДВ ТОВ «Строй Технологія» та сумами податкового кредиту позивача. Також відповідачем не відображено та не доведено обсягу операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників ТОВ «Стройтехнологія» до контрагента-покупця ТОВ «Альянс».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стройтехнологія» у додатку 5 декларації з ПДВ відображає суму податку у розмірі 148391,96 грн. та контрагента-покупця ТОВ «Альянс».

Позивачем, у свою чергу, відображено в податковому кредиті обсяг операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Строй Технологія» на суму ПДВ 148391,96 грн.

Згідно ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Згідно ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Адміністративні суди при розгляді справ щодо оскарження дій чи бездіяльності цих суб'єктів перевіряють чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно; також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по правовідносинам з контрагентом ТОВ «Стройтехнологія» за період травень 2011 року..

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 року № 0000612301.

3. Відшкодувати судові витати в сумі 1483,92 гривень, сплачені згідно квитанції від 18.11.2011 року № 124 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області ДПС (код ЄДРПОУ 34597091 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"" (код ЄДРПОУ 32741433).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 25.01.2013 року.