Рішення

від 05.02.2013 по справі 5023/5579/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.Справа № 5023/5579/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Володимир", м. Мерефа до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саттеліт Енд Нетворкінг", м. Харків про стягнення 3000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Лисенко А.В., за довіреністю від 25.04.2012 року;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Володимир" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саттеліт Енд Нетворкінг" заборгованість за договором перевезення в сумі 3000,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 06.12.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.01.12р. строк розгляду спору продовжено по 19.02.13р. за клопотання представника позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.13р. підтримав позовні вимоги

Представник відповідача в судове засідання 05.02.13р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 22.01.13р. року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

Між позивачем та відповідачем виникли майнові зобов'язання зв'язку з надісланням відповідачем до позивача факсової копії договору - заявки на перевезення вантажу №09/02/12 ША1 від 09.02.2012р.

Відповідно до договору (заявка №09/02/12 ША1) вартість послуги за перевезення вантажу складає 3000,00 грн.

Договір визначає порядок розрахунку, а саме протягом чотирьох - п'яти днів після відвантаження транспортного засобу, яким безпосередньо надавалася послуга.

Відвантаження мало місце 14.02.2012р., що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною серії ВЗ №0005136, однак оплати на теперішній час не відбулося.

Обов'язки позивача перед відповідачем виконані в повному обсязі. Претензій щодо наданої послуги відповідачем не пред'явлено.

Однак відповідач в порушення умов договору (заявка №09/02/12 ША1) не виконує свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість на загальну суму 3000,00 грн.

Такі дії відповідача на думку позивача є порушенням його законних прав та інтересів, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно - правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Обов'язки позивача перед відповідачем виконані в повному обсязі. Претензій щодо наданої послуги відповідачем не пред'явлено.

Однак відповідач в порушення умов договору (заявки №09/02/12 ША1) не виконує свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість на загальну суму 3000,00 грн., яку станом на момент розгляду справи відповідачем не погашено та не надано доказів її спростування.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором (заявка №09/02/12 ША1) у сумі 3000,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3000,00 грн. заборгованості за договором (заявка №09/02/12 ША1), правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаюся на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 598, 908, 909, 916 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 181, 193, 198 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволено повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саттеліт Енд Нетворкінг" (61037, м. Харків, просп. Московський, 199, оф. 403, код ЄДРПОУ 37876279) на користь Приватного підприємства "Володимир" (обл. Харківська, р-н Харківський, м. Мерефа, вул. Горького, 136, код ЄДРПОУ 32943413, п/р 2600257344, ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) заборгованість в сумі 3000,00 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.