Рішення

від 06.02.2013 по справі 5017/3564/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5017/3564/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ляшенко О.В. за довіреністю № 60/1 від 01.05.2012р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Протос" до комунального підприємства „Харчування" про стягнення 7 596,87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство „Протос" (далі по тексту - ТОВ „Протос") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства „Харчування" (далі по тексту - КП „Харчування") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 7 596,87 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7 200 грн., інфляційних збитків в сумі 7 308,67 грн. та трьох відсотків річних в сумі 288,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

На адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і яка була визначена ТОВ „Протос" у поданій ним позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 5017/3564/2012. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу КП „Харчування", були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу КП „Харчування" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ПП „Харчування" про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення КП „Харчування" про час та місце розгляду даної справи. Однак, незважаючи на це, відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.01.2011р. між ТОВ „Протос" (Постачальник) та КП „Харчування" (Покупець) було укладено договір на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34, у відповідності до п.п. якого Постачальник зобов'язується своєчасно поставити та передати у власність Покупця наступний товар: борошно в асортименті (кількість та вартість якого зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною договору) згідно попередньої заявки в усній або письмовій формі, а Покупець зобов'язується належним чином прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах даного договору. Загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлений протягом строку дії даного договору, але загальна сума договору не повинна перевищувати дев'яносто дев'яти тисяч гривень.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 2.1, 2.4, 2.7, 2.8 договору на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. Постачальник зобов'язаний своєчасно поставити товар за місцем знаходження складу Покупця. Якість та кількість товару перевіряються в момент приймання, що оформляється накладною. Передача товару Покупцю здійснюється на підставі накладних та довіреностей. Покупець може письмово сповістити Постачальника про зразки печатки (штампа), якими матеріально-відповідальна особа, яка приймає товар, буде засвідчувати свій підпис на супровідних документах. Право власності на товар, що постачається, переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. позивачем було передано у власність КП „Харчування" товар на суму 7 200 грн. з урахуванням ПДВ, а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковою накладною № 080604 від 08.06.2011р., підписаною представниками сторін та скріпленою печаткою позивача та штампом КП „Харчування", зразок якого наведений у додатку № 1 до договору поставки.

Згідно п.п. 3.2, 3.3, 4.1 договору на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. Покупець сплачує наданий Постачальником товар за ціною, зазначеною у накладній. Ціна одиниці товару, з урахуванням ПДВ, узгоджується сторонами та зазначається у накладних. Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 календарних дів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати вартості товару, який є предметом укладеної між сторонами по справі угоди, протягом 14 днів з моменту його прийняття, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про порушення з боку КП „Харчування" прийнятих на себе зобов'язань за договором на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у КП „Харчування" утворилась заборгованість перед ТОВ „Протос" за вищезазначеним договором в сумі 7 200 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Протос" в частині стягнення з КП „Харчування" заборгованості за придбаний товар в сумі 7 200 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. продукції, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 288,20 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд зазначає, що позивачем було допущено помилку при його здійсненні, яка укладається у наступному.

Так, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, зокрема протягом якого триває допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за договором на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р., складає 366 календарних днів, а не 365 днів, як це визначено у розрахунку. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в сумі 287,72 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору на поставку продовольчих товарів № 04/01/11/34 від 04.01.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 108,67 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції, викладений по тексту позовної заяви, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу ТОВ „Протос" на наступне.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було правомірно визначено період, протягом якого розраховуються даного роду витрати кредитора. Однак ТОВ „Протос" не було взято до уваги значення індексу інфляції, меншого ніж 100%, який мав місце за даними офіційно опублікованої статистичної інформації протягом періоду нарахування збитків від інфляції.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

У випадку, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Вказану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України, при визначення розміру збитків від інфляції необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду розрахунку даних витрат. За даними офіційно оприлюдненої статистичної інформації, зведений індекс інфляції протягом періоду з червня 2011р. по жовтень 2012р., отриманий шляхом перемноження щомісячних індексів, складає 98,79445054%. Таким чином, оскільки зведений індекс інфляції спірного періоду є меншим, ніж 100%, тобто за цей період мала місце дефляція, а не інфляція, то позивач як кредитор позбавляється права на стягнення збитків від інфляції через їх відсутність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 108,67 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості КП „Харчування" перед ТОВ „Протос" в загальному розмірі 7 487,72 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7 200 грн. та трьох відсотків річних в сумі 287,72 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності частково задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з КП „Харчування" на користь ТОВ „Протос" суми основного боргу в розмірі 7 200 грн. та трьох відсотків річних в сумі 287,72 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Харчування" /65026, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, код ЄДРПОУ 05480364/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства „Протос" /67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1-А, код ЄДРПОУ 24772983, п/р 2600582677 в ОД „РайффайзенБанк Аваль" м. Одеса, МФО 328351/ суму основного боргу в розмірі 7 200 грн. 00 коп. /сім тисяч двісті грн. 00 коп./, три відсотки річних в сумі 287 грн. 72 коп. /двісті вісімдесят сім грн. 72 коп./, судовий збір в сумі 1 586 грн. 38 коп. /одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість грн. 38 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 11.02.2013р.

Суддя С.П. Желєзна