Ухвала

від 08.02.2013 по справі 2а-24/42а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 р. Справа № 9104/431/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову господарського суду Львівської області від 10 листопада 2009 року по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі СПД-ФО) звернувся в суд з позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за №0002301702/0/20707/10/17-324 від 09.07.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акту перевірки №83/17-3/1992716694/1392 від 25.06.2007 року відповідачем прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення, яким донараховано йому податкове зобов'язання з ПДВ та застосовано фінансові санкції. Позивач вважає безпідставним донарахування йому податкового зобов'язання з ПДВ та застосування фінансових санкцій, оскільки він придбав товари в інших суб'єктів підприємницької діяльності - СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч», ЗАТ «Еліта» та ТзОВ «СК ПРО», за які сплатив грошові кошти, про що свідчать первинні документи. Постачальниками товару, які зареєстровані як платники податку, були видані податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог законодавства. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено, коли покупець товару зобов'язаний встановлювати, чи правильно продавець сплатив ПДВ та чи відобразив всі зобов'язання з вказаного податку.

Постановою господарського суду Львівської області від 10 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що необґрунтованими є доводи відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», які базуються на інформації податкових органів за місцезнаходженням суб'єктів господарювання - СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч» , ЗАТ «Еліта», та ТзОВ «СК ПРО», про те, що взаєморозрахунків зі СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч» та СПД-ФО ОСОБА_1 упродовж 2006 року не встановлено та що ЗАТ «Еліта» та ТзОВ «СК ПРО» за липень 2005 року, січень-квітень і липень 2006 року подано звітність до податкового органу по ПДВ з нульовими показниками. Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено здійснення названими суб'єктами господарських операцій з продажу товару позивачеві, отримання від позивача коштів в рахунок оплати товару, в т.ч. ПДВ, та видачу позивачеві податкових накладних. Відтак, ці суб'єкти зобов'язані належним чином здійснювати бухгалтерський облік на підставі підписаних ними первинних документів та подавати достовірну податкову звітність.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що в порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168-97 ВР від 03.04.1997 року ( із змінами і доповненнями), позивачем безпідставно включно до податкового кредиту за лютий та березень 2006 року ПДВ в сумі 9 305,61 грн., за липень 2005 року та січень 2006 року ПДВ в сумі 5 953, 33 грн., за квітень та липень 2006 року ПДВ в сумі 11 648,00 грн.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами виїзної планової перевірки дотримання СПД-ФО ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року відповідачем складено акт №83/17-3/1992716694/1392 від 25.06.2007 року, згідно з яким перевіркою встановлено порушення позивачем по справі, який є платником ПДВ ( свідоцтво НОМЕР_2, і.п.н. платника ПДВ НОМЕР_1), вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168-97ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження в 2006 року податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 26 906,94 грн., в т.ч по наступних податкових періодах: січень 2006 року - податкова накладна №35 від 04.07.2005 року на суму 20 000,00 грн., ПДВ -4 000,00 грн.; лютий 2006 року - податкова накладна №61 від 14.01.2006 року на суму 9766,67 грн., ПДВ -1953,33 грн.; податкова накладна №5 від 04.01.2006 року на суму 24 520,00 грн., ПДВ 4 904,00 грн.; березень 2006 року - податкова накладна №129 від 01.02.2006 року на суму 22 008,06 грн., ПДВ - 4 401,61 грн.; квітень 2006 року - податкова накладна №113 від 18.04.2006 року на суму 26 600,00 грн., ПДВ - 5 320,00 грн.; липень 2006 року - податкова накладна №408 від 01.07.2006 року на суму 31 640,00 грн., ПДВ - 6 328,00 грн.

Як вбачається із вказаного акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» базуються на інформації податкових органів за місцезнаходженням суб'єктів господарювання - СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч» (м. Мотилів - Подільський Вінницької області), ЗАТ «Еліта» (Миколаївська область), ТзОВ «СК ПРО» (м. Київ), про те, що взаєморозрахунків СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч» (ідент. код 00492061) та СПД-ФО ОСОБА_1 упродовж 2006 року не встановлено; ЗАТ «Еліта»( і.п.н.247881414215) за липень 2005 року та січень 2006 року подано звітність до податкового органу по ПДВ, в якій загальна сума зобов'язань з ПДВ за ці місяці становить 0; ТзОВ «СК ПРО»( і.п.н. 331460226509) за квітень та липень 2006 року подано звітність до податкового органу по ПДВ, в якій загальна сума зобов'язань з ПДВ за ці місяці становить 0.

На підставі акту перевірки №83/17-3/1992716694/1392 від 25.06.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002301702/0/20707/10/17-324 від 09.07.2007 року, яким у відповідності до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 26906,94 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 13 453,47 грн.

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно із цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду ( п.1.7 ст. 1); бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8 ст. 1).

Нормами п. 7.2 ст.7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, а копія залишається у продавця; податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів, послуг.

В силу п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що згідно із п.2 ст.3 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться суб'єктом підприємницької діяльності. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій служать первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, варто погодитися із висновками суду першої інстанції, що подані позивачем накладні, рахунок - специфікація, квитанції до прибуткових касових ордерів є тими первинними документами, які підтверджують вчинення позивачем та СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч», ЗАТ «Еліта» та ТзОВ «СК ПРО» правочинів, а саме - придбання позивачем товарів у названих суб'єктів господарювання, та оплату готівкою вартості придбаних товарів, в т.ч. і сплату ПДВ в ціні товару, тому такі правочини є правомірними.

Отже, податкові накладні, які надані позивачеві названими суб'єктами господарювання у відповідності до п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону для нарахування позивачем податкового кредиту.

Тому, при визначенні суми ПДВ за січень, лютий, березень, квітень та липень 2006 року позивач правомірно на підставі податкових накладних, виданих СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч», ЗАТ «Еліта» та ТзОВ «СК ПРО», зменшив суму податкового зобов'язання з ПДВ на суми ПДВ, які були сплачені ним при придбанні товарів у цих суб'єктів господарювання.

Крім того, не потребують доказування факти придбання позивачем товару у ТзОВ «СК ПРО» у квітні та липні 2006 року за готівку по накладних №113 від 18.04.2006 року та №408 від 01.07.2006 року, оплати цього товару позивачем, видачі ТзОВ «СК ПРО» податкових накладних та правомірності включення позивачем до податкового кредиту, сплаченого ним в ціні товару податку на додану вартість, оскільки ці обставини встановлені судовим рішення від 07.02.2008 року у справі № 25/430-А, яке набрало законної сили.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність укладення договорів СПД-ФО ОСОБА_1 з СВАТ АФ «Сортонасіннєовоч», ЗАТ «Еліта» та ТзОВ «СК ПРО» підтверджується наявними в матеріалах справи накладним, рахунками-специфікаціями, квитанціями до прибуткових касових ордерів, а відтак позивач не може нести відповідальність за контрагентів в силу ст. 96 ЦК України, згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Чинне законодавство не покладає обов'язку на покупця обов'язку контролювати порядок ведення бухгалтерського обліку та порядок і достовірність подання продавцем податкової звітності за здійсненими господарськими операціями. Порушення продавцем вимог законодавства щодо порядку ведення бухгалтерського обліку, порядку і достовірності подання податкової звітності не можна вважати належним та допустимим доказом порушення податкового законодавства покупцем, який підтвердив належними доказами здійснення господарської операції та сплату ПДВ,та не може бути підставою для відповідальності такого покупця.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 10 листопада 2009 року по справі № 24/42А/5015, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Обрізко І. М

судді Левицька Н.Г.

Онишкевич Т.В.

Повний текст виготовлено 15.02.2013 року.