Рішення

від 12.02.2013 по справі 2-3811/11

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-3811/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" лютого 2013 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Чех Н.А.

при секретарі - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, процентів за користування позикою і штрафних санкцій,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що відповідно до розписки від 20.07.2009 року, виписаної на її ім'я, відповідач ОСОБА_2 взяв у неї в борг 6 000 доларів США і 60 000 грн. під десять відсотків в місяць. У борговому документі ОСОБА_2 зазначив, що кошти взяв для розвитку бізнесу на свою фірму "Віріліс". За умовами розписки ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти 15 листопада 2009 року. Передача коштів відбулася у присутності двох свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про що останні підписалися у борговому документі. Дане свідчить про те, що у відповідності до вимог ст.1047 ЦК України, між нею та відповідачем ОСОБА_2 виникли взаємовідносини позики. Водночас, 21.07.2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед нею (позивачем) за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що випливають на підставі розписки про взяття останнім в борг у неї (позивача) коштів - 6 000 доларів США. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання перед нею (позивачем) за своєчасне і належне виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що виникли із взаємовідносин позики, і має нести солідарну відповідальність згідно ст.554 ЦК України. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 позику не повернув у визначений строк і по цей час, він має сплатити разом з відповідачем ОСОБА_3 солідарно на її користь борг в сумі 60 000 грн. та суму 6 000 доларів США, що в еквіваленті на день звернення до суду становить 47 760 грн. Також відповідачі мають сплатити їй суму 114 624 грн. відсотків за користування позикою в іноземній валюті, 144 000 грн. за користування гривневою позикою та 2 677 грн. - 3 проценти від розміру гривневої позики, а всього - 369 061 грн. В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити. Просили врахувати, що заперечення сторони відповідача ОСОБА_2 безпідставні, бездоказові. Лише через два роки як справа в суді, ОСОБА_2 надав суду медичні документи, що на день оформлення розписки він перебував у лікарні, до цього жодного разу про це не говорив. Однак, перебування на стаціонарному лікуванні ніяким чином не доводить того, що він не зустрічався з позивачем, не брав у неї в борг кошти, не давав розписку. Від лікарні, де він лікувався, до місця, де була зустріч з позивачем, дорога займає хвилин 5-10. Зазначив, що ОСОБА_2 не просив суд призначити експертизу, сам за своєю заявою залишив свій позов про визнання правочину недійсним без розгляду в Білоцерківському суді. Стосовно відсутності в розписці даних про державу, якій належать долари у розмірі 6 000, що передавалися ОСОБА_2 зазначив, що це дійсно є проблема, але вважає, що слід врахувати ст.7 ЦК України, оскільки за звичаєм на території України використовуються долари США. Щодо відсотків за користування позикою зазначив, що стягнення їх є законним, враховуючи роз'яснення ВСУ. Просили врахувати, що відповідач ОСОБА_3 підтвердив в суді, що він дійсно укладав, підписував договір поруки.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, просили врахувати письмові заперечення, надані до справи. Відповідач ОСОБА_2 просив врахувати, що відповідача ОСОБА_3 він ніколи не бачив, не знайомий з ним. Стосовно дій позивача він звертався до правоохоронних органів. Зазначив, що він раніше, до 20.07.2009 року, дійсно інколи брав у позивачки в борг кошти, розписки писав власноручно. Просили врахувати, що розписка оформлена невідповідно до вимог ЦК України, відсутні повні дані свідків, не вказано яку саме іноземну валюту передавала позивач. По позовних вимогах зазначено в обгрунтуваннях і фірму "Віріліс", однак після зміни позовних вимог стосовно цієї фірми ніяких змін обгрунтувань не було надано. На розписці стоїть печатка фірми "Віріліс", яку ОСОБА_2 ніколи раніше не ставив у розписках при отриманні від позивача в борг коштів. ОСОБА_2 не вміє користуватися комп'ютером. Передача чогось в заставу, як вказано в розписці, вимагає згідно чинного законодавства укладення нотаріально посвідченого договору. Відсотки по позиці між фізичними особами не стягуються відповідно до вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином. До справи надавав свої письмові пояснення, в яких міститься і прохання розглядати справу у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача ОСОБА_2, його представника, заслухавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В суді встановлено, що 20.07.2009 року було складено розписку від імені відповідача ОСОБА_2, згідно якої останній взяв у позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 6 (шість) тисяч доларів і 60 (шістдесят) тисяч гривень в борг під 10 (десять) процентів у місяць, гроші взяв для розвитку бізнесу на свою фірму "Віріліс". В заставу і в підтвердження залишає документи, а саме "Свідоцтво на право на спадщину за заповітом" (на його ім'я) на квартиру і податкові документи на його фірму "Віріліс", а саме: довіреність, договір і податкову накладну. Зобов'язується повернути борг в повній сумі з процентами до 15 листопада 2009 року, в чому нижче розписується. На даній розписці стоїть дата "20.07.2009 р.", підпис відповідача ОСОБА_2, та зазначені свідки: "ОСОБА_4, ОСОБА_5", та стоять підписи останніх.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не оспорював свій підпис на вказаній розписці, не просив призначити експертизи щодо підпису чи складання даної розписки, хоча часу мав достатньо (справа знаходиться в провадженні суду з 18.05.2011 року). Провадження по справі зупинялося за клопотання сторони відповідача ОСОБА_2 у зв'язку із зверненням останнього до Білоцерківського суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними. Згідно ухвали Білоцерківського Міськрайонного суду Київської області від 04.04.2012 року позов ОСОБА_2 був залишений без розгляду за заявою останнього. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не надав жодного доказу щодо своїх заперечень по позову ОСОБА_1 Крім того, судом враховується те, що відповідач ОСОБА_2 надавав до справи письмові заперечення, які постійно змінювалися. А саме: в запереченнях від 30.08.2011 року ОСОБА_2 зазначав, що дану розписку він написав під примусом та психологічним і фізичним тиском, в запереченнях від 20.09.2011 року ОСОБА_2 зазначав, що розписка сфальсифікована позивачем, в останніх судових засіданнях ОСОБА_2 зазначав, що він не міг фізично брати кошти в борг у позивача та видавати розписку, оскільки 20.07.2009 року (дата розписки) перебував на стаціонарному лікуванні.

Судом не може бути враховано посилання відповідача ОСОБА_2 на той факт, що він фізично не міг скласти дану розписку та отримати від ОСОБА_1 в борг кошти 20.07.2009 року, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні по 21.07.2009 року, так як доказів того, що ОСОБА_2 не виходив з лікарні 20.07.2009 року, чи не мав такої можливості за станом здоров'я суду не було надано. Враховується при цьому і те, що ОСОБА_2 не оспорює свій підпис на розписці.

Відповідно до ст.ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. В даній статті зазначено, що договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

По даній справі встановлено, що надана розписка на отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача в позику грошових коштів складена у письмовій формі, як передбачено вимогами законодавства. Однак, дана розписка свідчить про отримання відповідачем ОСОБА_2 в борг від позивача суми 6 000 доларів, без визначення якої держави ця іноземна валюта. Дана обставина позбавляє суд можливості визначити еквівалент в гривні, що в свою чергу дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині про стягнення боргу в сумі 6 000 доларів. Позовна вимога про стягнення боргу в сумі 60 000 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 10 процентів за місяць за користування позикою - 60 000 грн., суд приходить до того, що дана вимога є обгрунтована та підлягає задоволенню. Сума процентів по гривневій позиці (60 000 грн.) за 24 повних місяця (з липня 2009 року по липень 2011 року) складає 144 000 грн. і дана сума підлягає стягненню на користь позивача. Щодо позовної вимоги про стягнення 10 процентів по позиці в іноземній валюті - 6 000 доларів, має бути відмовлено по вказаних вище підставах.

Суд не може погодитися з посиланням сторони відповідача ОСОБА_2 на те, що проценти не мають нараховуватися, оскільки дана позика згідно ст.1048 ЦК України вважається безпроцентною, так як відсутні будь-які дані, докази такого посилання.

Не може бути враховано і посилання сторони відповідача ОСОБА_2 на те, що при передачі в позику коштів від фізичної особи до фізичної особи проценти не мають нараховуватися, так як відповідно до Постанови Верховного Суду України від 26.12.2011 року договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України). Посилання сторони відповідача ОСОБА_2 на наявність на розписці печатки фірми "Віріліс" та зазначення в розписці про те, що кошти бралися на розвиток вказаної фірми, не є підставою для відмови в позові. В розписці вказано, що кошти бралися в борг ОСОБА_2, тобто - як фізичною особою, жодних даних про те, що кошти брала юридична особа - фірма "Віріліс", в розписці не міститься. Наявність печатки даної фірми на розписці не є доказом того, що кошти брала юридична особа. Враховується і те, що в процесі розгляду справи сторона позивача просила закрити провадження в частині вимог до фірми "Віріліс", про що 31.01.2013 року судом була постановлена відповідна ухвала. Позовні вимоги позивач уточнила лише до боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 Безпідставним і бездоказовим є і посилання на те, що ОСОБА_2 не вміє користуватися комп'ютером. Необгрунтованим і безпідставним до позовних вимог є посилання на вказане в розписці щодо передачі в заставу документів. Суд погоджується з тим, що застава має оформлюватися відповідно вимог чинного законодавства шляхом укладення нотаріально посвідченого договору, однак ці вимоги стосуються нерухомого майна. Крім того, предмет спору, позовні вимоги ніяким чином не стосуються переданих в заставу документів. Судом враховується і те, що ОСОБА_2 за весь час розгляду справи так і не пояснив суду звідки у позивача з'явилися належні йому документи (щодо фірми "Віріліс", свідоцтво про спадщину). Той факт, що ОСОБА_2 звертався до міліції з приводу викрадення у нього документів не може бути врахований судом, оскільки такі звернення були вже в період розгляду справи в суді.

Згідно постанови Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 30.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи - в ході виконання матеріалів було проведено дослідження розписки та за висновками спеціаліста було встановлено, що ознак, які б свідчили про те, що частина тексту такого змісту "20.07.2009 р ОСОБА_2" надрукована в процесі другої друкарської операції ніж інший текст, що досліджується, не виявлено. Відтиск печатки фірми "Віріліс", ідентифікаційний код 30537070, поряд з надрукованим прізвищем з ініціалами "ОСОБА_2" проставлений за допомогою матриці печатки.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. По даній справі в розписці не вказано про відповідальність за невиконання зобов'язання про повернення грошових коштів, не було вказано сторонами про наявність такої домовленості в усному порядку, тому позовна вимога про стягнення на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу - 60 000 грн. підлягає задоволенню. Сума 3% річних за період з 20.07.2009 року по 11.05.2011 року (дату складання позовної заяви) складає - 2 677 грн.

Позивач в своєму позові просить стягнути заборгованість солідарно з відповідача ОСОБА_2, який отримав від неї позику, та з відповідача ОСОБА_3, як солідарного боржника, згідно ст.ст.553, 554 ЦК України.

До справи надано договір поруки, укладений між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 21.07.2009 року, згідно якого останній, у разі невиконання боржником ОСОБА_2 зобов'язання по розписці від 20.07.2009 року, відповідає перед позивачем разом з боржником ОСОБА_2 як солідарні боржники.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. По даній справі встановлено, що позивач не пред'являла вимогу до поручителя ОСОБА_3 протягом шести місяців після настання строку виконання боржником грошового зобов'язання. Враховуючи це, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме: має бути стягнуто з відповідача ОСОБА_2 гривневий борг, нараховані на нього проценти за користування позикою та 3% річних за невиконання зобов'язання щодо повернення гривневого боргу. Інші позовні вимоги є необгрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку розмір суми, що підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_2 позивачу, становить 120 грн., сплачених останньою при подачі позову до суду за ІТЗ. З відповідача ОСОБА_2 в доход держави має бути стягнуто і судовий збір у розмірі - 1 700 грн. (максимальний розмір на час звернення до суду).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 559, 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 20.07.2009 року в сумі 60 000 грн., проценти за користування гривневою позикою - 144 000 грн., три проценти річних за порушення грошового зобов'язання - 2 677 грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення - 120 грн., а всього - 206 797 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір у розмірі 1 700 грн.

В інших частинах позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: