Рішення

від 12.02.2013 по справі 5006/14/212пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/14/212пд/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж»,

ЄДРПОУ 31860750, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг»,

ЄДРПОУ 36061529, м.Донецьк

про визнання недійсним правочину від 09.06.2010р.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: Мороз А.М.-адвокат

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», м.Донецьк, про визнання договору поставки від 09.06.2010р. недійсним.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення його прав та інтересів щодо безпечного відображення у податковому обліку результатів виконання договору внаслідок укладання договору від 09.06.2010р., порушення останнім приписів ст.627 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (списки відправлень рекомендованої кореспонденції від 24.12.2012р., 04.01.2013р., 16.01.2013р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

09.06.2010р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір без номеру, відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити узгоджені товари, а позивач (покупець) - прийняти та оплатити їх у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору вартість товарів узгоджується сторонами та сума договору складає орієнтовно 800000,00 грн.

Оплата за даним договором проводиться покупцем на протязі місяця з дня поставки товару, а за згодою сторін цей строк може бути змінений (п.3.1 договору від 09.06.2010р.).

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що строк поставки товару за даним договором з 09 по 15 червня 2010р., строк дії договору - до 31.12.2010р.

Сторонами для відстрочки термінів сплати були укладені додаткові угоди до договору поставки від 09.06.2010р.:

- №1 від 01.09.2010р., відповідно до якої заборгованість позивача частково погашається шляхом передачі 2-х простих векселів, емітованих ТОВ «Електромонтаж»: серії АА 1649700, АА 1645720, на загальну суму 80 000,00 гривень (вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), строк погашення - 31.12.2010р.;

- №2 від 04.10.2010р. - передано вексель серії АА 0579240, на загальну суму 30 000,00 гривень (тридцять тисяч гривень 00 коп.), строк погашення - 31.12.2010р.;

- №3 від 07.10.2010р. - передано вексель серії АА 0579241, на загальну суму 70 000,00 гривень (сімдесят тисяч гривень 00 коп.), строк погашення - 31.12.2010р.;

- №4 від 11.10.2010р. - передано вексель серії АА 0579242, на загальну суму 125 000,00 гривень (сто двадцять пять тисяч гривень 00 коп.), строк погашення - 31.12.2010р.;

- №5 від 12.10.2010р. - передано вексель серії АА 0579243, на загальну суму 125 000,00 гривень (сто двадцять пять тисяч гривень 00 коп.), строк погашення - 31.12.2010р.;

- №6 від 05.11.2010р. - передано вексель серії АА 0617982, на загальну суму 104 744,20 гривень (сто чотири тисячі сімсот сорок чотири гривні 20 коп.), строк погашення - 31.12.2010р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, 08.11.2012р. державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області складений акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Електромонтаж» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійснення господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р.». На думку позивача, відповідно до вказаного акту перевірки, основною підставою для визнання договору між позивачем та відповідачем недійсним в силу закону є та обставина, що ТОВ «Донтрансторг» не було надано (надано не своєчасно) податкові декларації з податку на прибуток та податкові декларації з податку на додану вартість підприємства за 1 квартал 2012 року.

Таким чином, позивач вважає, що укладенням спірного договору з боку відповідача були порушені законні права та інтереси позивача щодо безпечного відображення у податковому обліку результатів виконання договору.

Як наслідок, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору поставки від 09.06.2010р. недійсним.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» значиться в реєстрі, проте, є відсутнім за місцезнаходженням.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 09.06.2010р. між сторонами був укладений договір поставки, відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити узгоджені товари, а позивач (покупець) - прийняти та оплатити їх у відповідності з умовами даного договору.

За приписом п.2.1 вказаного договору вартість товарів узгоджується сторонами та сума договору складає орієнтовно 800000,00 грн.

Розділом 3 «Умови платежу» договору сторонами встановлено, що оплата за даним договором проводиться покупцем на протязі місяця з дня поставки товару, а за згодою сторін цей строк може бути змінений (п.3.1 договору від 09.06.2010р.).

Пунктом 4.1 договору визначено, що строк поставки товару за даним договором з 09 по 15 червня 2010р.

Сторонами також узгоджено, що строк дії договору - до 31.12.2010р. (п.4.2 договору поставки від 09.06.2010р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №090613 від 09.06.2010р., копія якої надана до матеріалів справи, за договором від 09.06.2010р. відповідачем здійснювалось постачання товару позивачу на суму 727744,20 грн. На вказану господарську операцію ТОВ «Донтрансторг» було виписано відповідну податкову накладну №090613 від 09.06.2010р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.38-41). Позивачем до матеріалів справи надано картки обліку основних засобів, згідно яких товар, отриманий від відповідача за договором від 09.06.2010р., обліковувався на підприємстві. Згідно накладних від 10.06.2010р., 11.06.2010р., 14.06.2010р., 15.06.2010р., 16.06.2010р., 17.06.2010р. матеріальні цінності, отримані за договором від 09.06.2010р. були передані зі складу ТОВ «Електромонтаж» для витрат підприємству. У 2011р. вказані цінності у зв'язку з їх непридатністю для використання були списані ТОВ «Електромонтаж», про що складено відповідні акти від 27.01.2011р., 25.03.2011р., 28.02.2011р., 28.12.2010р., 23.11.2010р., 26.10.2010р.

Крім цього, внаслідок підписання сторонами додаткових угод до договору поставки від 09.06.2010р. щодо погашення заборгованості позивача перед відповідачем шляхом передачі векселів, сторонами було підписано акти приймання-передачі векселів від 01.09.2010р., 04.10.2010р., 07.10.2010р., 11.10.2010р., 12.10.2010р., 05.11.2010р. В подальшому вказані векселі були пред'явлені до оплати, що підтверджується актами пред'явлення до платежу від 02.09.2010р., актами пред'явлення векселів до погашення від 03.11.2010р., 08.11.2010р., 10.11.2010р., 01.12.2010р.

Згідно з платіжними дорученнями №19 від 13.07.2010р., №49 від 20.07.2010р., №306 від 03.08.2010р., №103 від 03.09.2010р., №104 від 03.09.2010р., №264 від 03.11.2010р., №268 від 08.11.2010р., №281 від 10.11.2010р., №282 від 10.11.2010р., №341 від 01.12.2010р. позивачем було здійснено погашення заборгованості за поставлений товар перед відповідачем на суму 727744,20 грн.

Зазначені документи відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" є первинним документами, підставою для бухгалтерського обліку та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів по справі. Тобто, товар за оспорюваним правочином постачався відповідачем позивачу, а останнім здійснювалась оплата його вартості.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, сторонами виконувались свої зобов'язання за укладеним договором поставки від 09.06.2010р.

Частиною 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Таким чином, для визнання правочину фіктивним та, як наслідок, визнання його недійсним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину на ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також відсутність будь-яких дій сторін, спрямованих на виконання умов договору.

При цьому, при зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Як встановлено судом вище, на виконання зазначеного вище договору від 09.06.2010р. сторонами здійснювалось постачання товару та оплата його вартості. Викладене підтверджує наявність у сторін під час підписання оспорюваного правочину наміру створити реальні правові наслідки.

На підставі викладеного, враховуючи надані до матеріалів справи первинні документи, за висновками суду, сторонами було вчинено дії, спрямовані на настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати спірний договір фіктивним.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів того, що спірний договір поставки вчинений без наміру створення правових наслідків, позивачем не надано та, відповідно, таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що спірний договір від 09.06.2010р. відповідає вимогам чинного законодавства, має всі істотні умови, фактично виконувався сторонами та є дійсним.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на факт ненадання відповідачем податкової звітності до ДПІ у Калінінському районі м.Донецька, враховуючи, що викладені обставини не є підставою недійсності правочину.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем наявності підстав для визнання спірного договору поставки від 09.06.2010р. недійсним не доведено (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позов про визнання недійсним договору поставки від 09.06.2010р. підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж», м.Донецьк, викладене у вступній частині позовної заяви, щодо залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДПІ у Калінінському районі м.Донецька судом залишено без задоволення, враховуючи, що, за висновками суду, правовідносини за оспорюваним у цій справі правочином склалися виключно між сторонами по справі та жодним чином не зачіпають права та обов'язки ДПІ у Калінінському районі м.Донецька.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», м.Донецьк про визнання договору поставки від 09.06.2010р. недійсним.

В судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Левшина Г.В.