Рішення

від 04.02.2013 по справі 905/289/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.13 р. Справа № 905/289/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгара Е.В.

При секретарі судового засідання Фенченко Б.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Приватного підприємства «Торгівельний дім «Время» м.Донецьк

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 7 572, 79 грн., пені в сумі 248, 29 грн., 3% річних в сумі 49, 79 грн.

За участю представників:

від позивача: Жукова О.С. - довір.

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Торгівельний дім «Время» м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 7 572, 79 грн., пені в сумі 248, 29 грн., 3% річних в сумі 49, 79 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди №19/10 від 20.10.2011р. в частині здійснення орендних платежів за вересень-грудень 2012р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

В заяві б/н від 04.02.2013р. позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення пені в сумі 248, 29 грн.

Відповідачі в жодне судове засідання не прибули, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позов не надали, причин такого не повідомив, хоча про дати та час судових засідань були повідомлені належним чином.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ №15698663 від 25.01.2013р., відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №19/10 від 20.10.2011р. (далі Договір), за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування 2 торгівельних павільйони для здійснення торгівельної діяльності (далі об'єкт, що орендується), згідно акта приймання-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Строк дії Договору встановлено на 1 рік від дати підписання цього Договору обома сторонами (п.4.1 Договору).

Згідно п.4.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про намір припинити дію цього Договору, його дія автоматично пролонгується на той же самий строк на тих же умовах.

Таким чином, з огляду на умови Договору та наявні у справі документи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати складає 3200,00 грн. на місяць.

Орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця 10 числа поточного місяця (п.3.2 Договору).

Згідно п.3.5 Договору, після підписання даного Договору орендар щомісячно 10 числа поточного місяця відшкодовує витрати з оплати за спожиту електроенергію, а також відшкодовує оплату за користування земельною ділянкою під об'єктом, що орендується на підставі виставлених рахунків.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, вбачається, що спірний договір є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі свої договірні зобов'язання за вересень-грудень 2012р. належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути 7159,97 грн. боргу за оренду з урахуванням передплати та повернення 15.10.2012р. одного з орендованих за договором павільйону, а також 412,82 грн. компенсації за електроенергію та за користування земельною ділянкою.

Факт понесення витрат позивачем з оплати за електроенергію та витрат з оренди землі підтверджено наявними в справі рахунками електропостачальної організації, актами приймання - передачі товарної продукції (електроенергії) (а.с.117-129) та відповідними платіжними документами (а.с.134-179).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця 10 числа поточного місяця.

Разом з цим, обов'язок відшкодувати витрати з оплати за спожиту електроенергію, а також оплату за користування земельною ділянкою під орендованим об'єктом у відповідача виникає щомісячно 10 числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків (п. 3.5 Договору).

Доказів виставлення відповідачу рахунків на компенсацію оплати за спожиту електроенергію та за користування земельною ділянкою, у відповідності до умов п. 3.5 Договору, позивач суду не надав.

Тобто, позивач не довів, що у відповідача виник обов'язок щодо компенсації позивачу за спожиту електроенергію та за користування земельною ділянкою за період з вересня 2012р. по грудень 2012р. включно, а у позивача, в свою чергу, виникло право вимоги цього боргу в судовому порядку.

Суд звертає увагу на той факт, що законодавець пов'язує право особи на звернення до суду із позовом лише у разі порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо стягнення боргу за спожиту електроенергію та за користування земельною ділянкою в сумі 412,82 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з невдоволеністю порушеного права на момент розгляду справи.

Борг за оренду за період вересень 2012р. - грудень 2012р. в сумі 7159,97 грн. доведений позивачем, підтверджений матеріалами справи та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору, позивач також просив стягнути з нього 3% річних в сумі 49, 79 грн. за період з 21.10.2012р. по 08.01.2013р.

Враховуючи часткове задоволення вимог щодо стягнення суми основного боргу, на який позивачем нараховані 3% річних, вимоги в частині стягнення 3% річних також підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних в сумі 46,96грн., нарахованих на борг за оренду підлягають стягненню; сума 3% річних в розмірі 2,83грн., яка нарахована на борг за електроенергію та за користування земельною ділянкою задоволенню не підлягає.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору в частині здійснення оплат, позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 248, 29 грн.

В заяві б/н від 04.02.2013р. позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення 248, 29 грн. пені.

Заява підписана повноважною особою. У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні заяви про відмову від частини позовних вимог. Наслідки відмови від позову позивачу судом роз'яснені.

Розглянувши заяву позивача, суд з'ясував, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з чим відмова судом приймається.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 248, 29 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 283 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Торгівельний дім «Время» м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 7 572, 79 грн., пені в сумі 248, 29 грн., 3% річних в сумі 49, 79 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торгівельний дім «Время» (83047, м.Донецьк, вул.Антропова, 2А, ЗКПО 30087468, р/р 26003619943517 в ПАО «Промінвестбанк», МФО 300012) заборгованість з орендної плати в сумі 7159,97 грн., 3% річних в сумі 46,96 грн., судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення пені в сумі 248, 29 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.02.2013р.

Суддя Сгара Е.В.