Рішення

від 13.02.2013 по справі 5006/14/198/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.13 р. Справа № 5006/14/198/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»,

ЄДРПОУ 13504334, м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСС-Тяжстанкосервіс»,

ЄДРПОУ 32299620, м.Красний Лиман, Донецька обл.

про стягнення 475750 грн. 80 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя Огороднік Д.М.

Представники:

від позивача: Кобилецька О.С.-по дов.

від відповідача: Авдєєва Т.П.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувались

перерви з 24.12.2012р. по 02.01.2013р., з 21.01. по 29.01.2013р.,

з 29.01. по 13.02.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСС-Тяжстанкосервіс», м.Красний Лиман, Донецька обл., про стягнення неустойки в сумі 475750,80 грн.

14.01.2013р. до господарського суду надійшла заява від 11.01.2013р. №523/25, згідно з якою позивачем змінено та збільшено позовні вимоги. Зокрема, згідно з вказаною заявою позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1038466,80 грн. та грошових коштів в сумі 926920,00 грн.

18.01.2013р. позивачем суду подано заяву №523/42 від 17.01.2013р. про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 2291788,80 грн. та грошових коштів в сумі 926920,00 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог згідно п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як встановлено судом, в заяві від 11.01.2013р. №523/25 позивачем крім збільшення розміру раніше заявленої у позові неустойки додатково заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 926920,00 грн. В заяві №523/42 від 17.01.2013р. позивачем збільшено розмір раніше заявленої суми неустойки та заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 926920,00 грн.

Таким чином, за висновками суду, фактично заяви від 11.01.2013р. №523/25, від 17.01.2013р. №523/42 є заявами про збільшення позовних вимог лише в частині вимог про стягнення неустойки.

Одночасно, в решті заяви позивача від 11.01.2013р. №523/25, від 17.01.2013р. №523/42 є поданням ще одного позову про повернення грошових коштів перерахованих за договором згідно ст.1212 Цивільного кодексу України у зв'язку з закінченням строку його дії, який не може бути розглянутий в межах цієї справи, внаслідок чого суд відмовляє у прийнятті до розгляду заяв від 11.01.2013р. №523/25, від 17.01.2013р. №523/42 в частині вимог про стягнення грошових коштів в сумі 926920,00 грн.

За таких обставин, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 2291788,80 грн., викладені у позові з урахуванням заяв від 11.01.2013р. №523/25, від 17.01.2013р. №523/42 у відповідних їх частинах.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. в частині поставки товару в повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, що надійшли до суду 25.12.2012р., в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на припущення позивачем порушення виконання своїх обов'язків за договором №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. в частині своєчасного проведення розрахунків з відповідачем, що призвело до невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором з постачання товару.

02.01.2013р. від ТОВ «ТСС-Тяжстанкосервіс» надійшло клопотання №432 від 27.12.2012р., в якому відповідач просить суд звільнити його від сплати санкцій або зменшити їх з урахуванням наявності вини обох сторін. Крім того, відповідач у вказаному клопотанні стверджує про неправомірнсть проведеного позивачем нарахування суми неустойки внаслідок включення до вартості обладнання податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

19.03.2008р. між ТОВ «ТСС-Тяжстанкосервіс» та ВАТ «Азовзагальмаш» (правонаступником прав та обов'язків якого згідно з наданими до справи матеріалами є позивач) був підписаний договір №54/ПСН-03091.

Відповідно до розділу 1 вказаного договору відповідач (постачальник) зобов'язується поставити наступний товар: станок колесо-расточний мод. КРС 2791 виробництва «Ульянівського заводу важких та унікальних станків» в кількості 2 (два) шт., а позивач (покупець) - оплатити та прийняти товар.

Згідно п.3.2 договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. строк поставки товару - 120 календарних днів з моменту 50% передплати. За домовленістю сторін допускається дострокова поставка товару. Строк проведення ШМ та ПНР - на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару та підписання акту приймання - передачі.

Ціна товару (п.1.1) - 1 705 200 грн. (один мільйон сімсот п'ять тисяч двісті грн.) з урахуванням ПДВ 20% - 284200,00 грн., загальна сума договору складає 3410400,00 грн. (три мільйона чотириста десять тисяч чотириста грн.) з урахуванням ПДВ 20% - 568400,00 грн. (п.п.4.1, 4.2 договору від 19.03.2008р.).

За приписом п.5.2 договору умовами оплати є:

- 50% передплата від загальної суми договору на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору;

- 30% - на протязі 5 банківських днів з моменту повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження;

- 20% - остаточний розрахунок на протязі 5 банківських днів з моменту вводу товару в експлуатацію.

Також судом встановлено, що 09.06.2008р. сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р., відповідно до якої відповідач зобов'язався додатково поставити, а позивач прийняти та оплатити обладнання по найменуванню, кількості та цінам згідно специфікації №1 (додатку №1), яка є невід'ємною частиною вказаної додаткової угоди.

Пунктами 2, 3, 4 додаткової угоди №1 від 09.06.2008р. сторони передбачили, що ціна товару складає 97200,00 (дев'яності сім тисяч двісті) гривень з урахуванням ПДВ за одиницю. Сума даної додаткової угоди складає 194400,00 (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста) гривень з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору на умовах СРТ м.Маріуполь, у відповідності з «Інкотермс-2000» складає: 3604800,00 (три мільйона шістсот чотири тисячі вісімсот) гривень з урахуванням ПДВ.

31.12.2008р. між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №2 до договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р., згідно з п.1 якої сторони визначили строк дії договору до 31.12.2012р.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. за період з квітня 2008р. по липень 2008р. здійснено авансовий платіж на користь позивача в розмірі 2151900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №253078 від 25.04.2008р. на суму 300 000,00 грн., №253334 від 25.04.2008р. на суму 100000,00 грн., №253692 від 29.04.2008р. на суму 100 000,00 грн., №254269 від 06.05.2008р. на суму 100 000,00 грн., №254640 від 07.05.2008р. на суму 100 000,00 грн., №254992 від 08.05.2008р. на суму 150 000,00 грн., №254799 від 08.05.2008р. на суму 100 000,00 грн., №255421 від 13.05.2008р. на суму 100 000,00 грн., №256009 від 15.05.2008р. на суму 350 000,00 грн., №257000 від 21.05.2008р. на суму 200 000,00 грн., №260356 від 06.06.2008р. на суму 100 000,00 грн., №260650 від 10.06.2008р. на суму 85 000,00 грн., №261136 від 11.06.2008р. на суму 100 000,00 грн., №262037 від 18.06.2008р. на суму 100000,00 грн., №262985 від 24.06.2008р. на суму 66 900,00 грн., №265629 від 10.07.2008р. на суму 100000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вимог п.3.2 договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. відповідач мав виконати свої зобов'язання перед позивачем з постачання обладнання на суму 3604800,00 грн. в строк до 08.11.2008р.

Згідно наданого до матеріалів справи акту приймання-здачі від 01.09.2008р., накладної від 13.08.2008р. №2 відповідачем на адресу позивача було поставлено за договором №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. один колесо-расточний станок мод. КРС 2791 01.09.2008р. та два загрузочних прилади до станку мод. КРС 2791.

За таких обставин, за висновками суду, свої зобов`язання за договором №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. щодо постачання позивачу обладнання на суму 1705200,00 грн. (одного колесо-росточного станку) відповідач всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3 договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. встановлено, що в разі порушення строків поставки товару постачальник повинен сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочки. Нарахування неустойки за прострочку поставки товару здійснюється за весь період прострочки.

Позивачем на підставі п.7.3 договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ТСС-Тяжстанкосервіс» неустойки в сумі 2291788,80 грн. нарахованої за період з 11.10.2011р. по 31.12.2012р.

За висновками суду, розрахунок суми неустойки, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №01-6/1205 від 12.11.1993р., згідно яких у разі поставки товарів за вільними (договірними) цінами штрафи за прострочку поставки, недопоставку продукції (товарів), за поставку продукції (товарів) неналежної якості, некомплектної або в неналежній тарі (упаковці) слід стягувати виходячи з цієї ціни, без врахування будь-яких набавок та суми податку на добавлену вартість.

Згідно з частинами 1, 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях. Дані норми кореспондуються з положеннями ст.533 Цивільного кодексу України.

В п.4.1 договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. сторонами було узгоджено ціну товару, яка становить 1705200,00 грн. з урахуванням ПДВ. Одночасно, в п.7.3 договору позивачем та відповідачем було узгоджено можливість нарахування неустойки саме від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, частина друга статті 218 Господарського кодексу України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.

Тому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання за відсутності його вини лише у випадках, встановлених договором або законом. Таке регулювання відповідає правовідновлювальному, компенсаційному характеру приватноправової відповідальності.

При цьому, правовою підставою до настання відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, що порушила договірне зобов'язання.

Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання встановлена положеннями ст.614 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву, що надійшли до суду 25.12.2012р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність його вини у невиконанні зобов'язань з постачання обладнання внаслідок прострочення позивачем виконання своїх обов'язків з оплати цього обладнання.

Як встановлено судом, за договором №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. постачанню позивачу підлягав товар виробництва «Ульяновского завода тяжелых и уникальных станков».

В матеріалах справи наявні листи від 09.04.2008р. №104, від 30.04.2008р. №112, від 06.10.2008р. №242, від 29.10.2008р. №263, адресовані відповідачем позивачу, в яких відповідачем було повідомлено позивача про зрив закупівлі комплектуючих до обладнання внаслідок порушення позивачем умов щодо проведення розрахунків між сторонами, а також повідомлено про необхідність здійснити розрахунки за договором. Листами від 20.01.2010р. №04, від 19.06.2012р., від 15.11.2012р. відповідачем було запропоновано позивачу поставити обладнання за іншими цінами, ніж були узгоджені сторонами у договорі №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р.

Проте, як встановлено судом, за умовами підписаного між сторонами договору №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем жодним чином не ставилося в залежність від факту отримання відповідачем оплат від позивача за договором, внаслідок чого посилання відповідача на відсутність його вини у невиконанні зобов'язань перед позивачем як підставу для звільнення від відповідальності судом до уваги не приймаються.

При цьому, судом також враховано той факт, що всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до матеріалів справи взагалі не надано жодних доказів надіслання перелічених вище листів на адресу позивача.

Одночасно, відповідачем до матеріалів справи надане клопотання від 27.12.2012р. №432 про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, клопотання відповідача про звільнення його від сплати неустойки або про зменшення її розміру всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України взагалі не доведено жодними обставинами.

При цьому, за висновками суду, на момент розгляду справи отримані від позивача грошові кошти за договором №54/ПСН-03091 від 19.03.2008р. не повернуті, обладнання не поставлене.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують майновий стан сторін, суд дійшов висновку про відстуність виняткових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення позивачем розміру неустойки.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 2291788,80 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір за вимогами про стянення неустойки підлягає віднесенню на відповідача повністю.

Судовий збір за вимогами про стягнення грошових коштів в сумі 926920,00 грн. підлягає поверненню позивачу згідно ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСС-Тяжстанкосервіс», м.Красний Лиман, Донецька обл. про стягнення неустойки в сумі 2291788,80 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСС-Тяжстанкосервіс», м.Красний Лиман, Донецька обл. на користь Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь неустойку в сумі 2291788 грн. 80 коп., судовий збір в сумі 45835 грн. 78 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Азовзагальмаш», м.Маріуполь з державного бюджету України судовий збір в сумі 18538 грн. 40 коп.

В судовому засіданні 13.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.02.2013р.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя Огороднік Д.М.