Рішення

від 11.02.2013 по справі 6/4/921/29/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р.Справа № 6/4/921/29/13 Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Шумського І.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФЕКТ УКРАЇНА" (вул. Буковинська, 5, кв.21, м. Рівне, 33027)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область,47823)

про стягнення 44408 грн. боргу, 1339,58 грн. пені, 267,91 грн. 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: Лавренчук Т.В.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефект Україна" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення 44408 грн. боргу, 1339,58 грн. пені, 267,91 грн. 3% річних.

За клопотаннями відповідача, розгляд справи, призначений вперше на 24 січня 2013 року двічі відкладався, востаннє на 11 лютого 2013 року.

Позивач в судовому засіданні 11.02.2013р. вказував на те, що борг відповідача складає 24408 грн., оскільки 29.01.2013р. ТОВ "Агробізнес" сплачено 20000 грн. в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній №129 від 13.09.2012р

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується зокрема протоколом судового засідання від 31.01.2013р., в якому приймав участь представник ТОВ "Агробізнес".

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30 березня 2012 року між ТОВ "Ефект Україна" та ТОВ "Агробізнес" укладено договір поставки №30/03/12, згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язувався постачати покупцю пакети поліпропіленові із нанесеними флексодруком написами, а покупець (відповідач), серед іншого, брав на себе зобов'язання приймати та оплачувати їх із розрахунку 50% вартості на умовах передплати, з кінцевим розрахунком у розмірі 50% - на протязі 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до умов договору, на підставі довіреностей №№356 від 12.09.12р., 388 від 08.10.12р., по видаткових накладних №№129 від 13.09.12р., 157 від 08.10.12р. ТОВ "Агробізнес" отримано від позивача товар на загальну суму (27716+16992) 44408 грн.

Поставка здійснювалась без попередньої оплати.

Зауважень щодо відступів від положень угоди, інших недоліків по кількості та якості поставленого товару від покупця не надходило.

Як вбачається зі змісту позову, в обумовлені договором строки покупець розрахунок не провів.

Направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією претензія - вимога №1/11юр від 09 листопада 2012 року про здійснення розрахунку залишена станом на день подання позову без відповіді та повного задоволення порушених майнових інтересів кредитора.

Вказане додатково підтверджується і підписаними та завіреними печаткою відповідача актами звірки взаєморозрахунків.

Не виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порядку ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором -у термін визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч.2 п.1 ст. 693 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4ст. 538 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Частина друга вказаної статті визначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, розрахунок по оплаті вартості отриманого товару відповідач не здійснив навіть після отримання вимоги №1/11юр від 09 листопада 2012 року, заборгувавши станом на 04.01.2013р. (дата оформлення позовної заяви) 44408 грн.

При цьому, судом встановлено, що після порушення провадження у справі, ТОВ "Агробізнес" платіжним дорученням №96-Ф від 22.01.2013р. перерахував на користь позивача 20000 грн. в якості оплати за пакети поліпропіленові.

Відповідно до пояснень представника позивача та листа №30юр від 30.01.2013р., вказану суму зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача за основним зобов'язанням.

Згідно з наведеним, на час вирішення спору, сума основного боргу з врахуванням часткового погашення складає (44408 - 20000) -24408 грн.

Відтак, позов у частині стягнення 24408 грн., підлягає задоволенню як обґрунтований і незаперечений відповідачем.

Щодо стягнення 20000 грн. то провадження слід припинити по п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (за відсутності предмету спору).

У разі несвоєчасного проведення оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, п.7.2 договору №30/03/12 передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи положення договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суму заборгованості та період нарахування, вимоги про стягнення 1339,58 грн. пені підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням у т.ч. 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на суму боргу, розрахунок позивача, період нарахування, інші обставини справи, вимоги про стягнення 267,91 грн. 3% річних слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" 747,79 грн. судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,33,34,43,44,49,75,80,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30915832)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект Україна" (вул. Буковинська, 5/21, м. Рівне, код 37246133) 24408 грн. боргу, 1339,58 грн. пені, 267,91 грн. 3% річних, 972,71 грн. судового збору.

Видати наказ.

2. Провадження у справі в частині стягнення 20000 грн. основного боргу припинити.

3. У відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року, судовий збір в сумі 747 (сімсот сорок сім) грн. 79 коп., сплачений платіжним дорученням №1 від 03 січня 2013 року, підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Ефект Україна" (вул. Буковинська, 5/21, м. Рівне, код 37246133).

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: "12" лютого 2013р.

Суддя І.П. Шумський