Постанова

від 31.01.2013 по справі 4/107-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа№ 4/107-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,,

від відповідача: Лук'янова І.Ю. - довіреність № 06-12/3 від 06.12.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" на рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року

у справі № 4/107-12 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетіївське

міжрайонне підприємство матеріально-технічного

забезпечення",

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості „Укрспирт",

про стягнення 7 080,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 7 080,70 грн. заборгованості за Договором поставки № 17-10 від 20.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт", звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року для розгляду справи № 4/107-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року було продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 31.01.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача.

Представник позивача в судове засідання, яке відбулося 31.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.12.2010 року між ТОВ „Тетіївське міжрайонне підприємство матеріально-технічного забезпечення" (продавець) та ДП „Стадницький спиртовий завод" (покупець) було укладеного договір поставки № 17-10 (Договір), відповідно до умов якого продавець протягом строку дії договору зобов'язується за замовленнями покупця поставляти та передавати через АЗС у власність покупця нафтопродукти (товар) в асортименті: дизельне пальне, неетильовані бензини А-95, А-92 та А-76 (А-800, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначені відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до Додаткового договору від 21.09.2011 року про заміну сторони у зобов'язанні, ДП „Стадницький спиртовий завод" передає Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укспирт" всі свої права та обов'язки покупця по укладеному договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 20.12.2010 року № 20-10.

Згідно п.п. 3.1, 4.2. Договору, продавець зобов'язаний поставляти покупцю за замовленням останнього товар в обсягах, необхідних покупцеві, за цінами, визначеними у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець - своєчасно оплачувати продавцю вартість товару.

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару до 10 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалась поставка товару.

Статтею 712 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачеві товар (бензин А-76 в кількості 139 л. та А-95 в кількості 562 л.) на загальну суму 7 080,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 111 від 30.09.2011 року та відомістю обліку видачі ПММ за вересень 2011 року.

Вказаний товар було отримано уповноваженим представником відповідача Шевчуком С.І. на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 01.09.2011 року.

Однак, в порушення умов договору, покупець належним чином та в установлений Договором строк оплату товару за видатковою накладною від 30.09.2011 року не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Договором в сумі 7 080,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього позивачем направлялась претензія у формі листа від 31.05.2012 року з вимогою погасить існуючу заборгованість в розмірі 7 080,00 грн. в семиденний строк з часу отримання вимоги.

Дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 080,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати за поставлений позивачем товар не надав, то позовні вимоги про стягнення 7 080,00 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволення у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що товар за видатковою накладною № 111 від 30.09.2011 року ним не отримувався, оскільки на вказаному документі відсутній підпис уповноваженої особи на прийняття товарно-матеріальних цінностей та печатка підприємства.

Однак, зазначені твердження спростовуються наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків станом на 27.02.2012 року, який підписаний бухгалтерами та скріпленим печатками сторін, який засвідчує наявність заборгованості за відповідачем в розмірі 7 080,70 грн., що відповідає сумі поставленого за видатковою накладною від 30.09.2011 року товару.

Крім того, слід зазначити, що відсутність підпису та печатки відповідача на видатковій накладній не спростовує факту отримання ним товару за вказаною накладною, оскільки відповідач в апеляційній скарзі частково визнає, що уповноваженим представником покупця - Шевчуком С.І. було отримано 382 л. бензину, при цьому відповідачем не зазначено доказів, які б вказували, що товар в кількості 382 л. проти отримання якого відповідач не заперечує поставлявся йому на підставі іншої видаткової накладної.

Також, як зазначається позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та не спростовується відповідачем, інших правовідносин між сторонами щодо поставки бензину на АЗС позивача не має, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказаний товар на загальну суму 7 080,00 грн. був отриманий саме на підставі видаткової накладної № 111 від 30.09.2012 року.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості „Укрспирт" на рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року у справі № 4/107-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 15.10.2012 року у справі № 4/107-12 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 4/107-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 05.02.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.