Рішення

від 11.02.2013 по справі 5011-33/8326-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/8326-2012 11.02.13 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Головне управління НБУ Головне управління НБУ по м. Києву і Київській області

про стягнення 37 087 975,48 грн.

Представники:

від позивача: Могільвкін Р.Ю. - представник за довіреністю № 147 від 07.04.2010 року;

від відповідача: Гудзера Т.С. - представник за довіреністю № 3 від 18.01.2013 року.

від третьої особи: Малішевська В.О. - представник за довіреністю № 2040 від 08.10.2012 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" про стягнення 37 087 975,48 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.08.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 49.9/64-КЛТ-05, відповідно до умов якого процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 5 000 000,00 доларів США з повною або частковою конвертацією у національну валюту, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають при наданні банком кредитів

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього, надавши відповідачу кредит.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач не виконує свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків, в зв'язку з чим, станом 15.03.2012 року, в останнього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 3 319 335,00 дол. США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,71 дол. США. та прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" заборгованості за кредитом в розмірі 3 319 335,00 дол. США, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,71 дол. США, простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США та пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 1 791,32 дол. США.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2012 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 04.09.2012 року, а також продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2012 року зупинено провадження у справі № 5011-33/8326-2012 до вирішення господарським судом міста Києва справи № 5011-33/9180-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" до відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного договору № 49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2013 року провадження по справі поновлено та призначено до розгляду на 28.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2013 року, до участі у справі залучено Головне управління НБУ по м. Києву і Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 11.02.2013 року.

В судове засідання 11.02.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи, представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" заборгованість по кредиту в розмірі 3 319 335,00 дол. США, заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,71 дол. США, заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 1 791,32 дол. США, а також 64 380,00 грн. судового збору.

Представник відповідача підтримав, подані через відділ діловодства господарського суду, клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, в зв'язку з необґрунтованістю.

Також представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.08.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - позивач, банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 49.9/64-КЛТ-05, відповідно до умов якого процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 5 000 000,00 доларів США з повною або частковою конвертацією у національну валюту, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають при наданні банком кредитів.

Відповідно до п. 1.5 статуту публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів 23.02.2012 року (протокол № 1), рішенням загальних зборів акціонерів від 23.02.2012 року відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк» перейменовано у публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», у зв'язку з приведенням статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору визначено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та обов'язки сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів, що є його невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 кредитного договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.4 кредитного договору.

Згідно п. 2.3 кредитного договору, підставою для надання кредитів є додаткові угоди, що укладаються за взаємною згодою сторін після надання позивачу письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір.

У відповідності до положень п. 2.6 кредитного договору, процентні ставки встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом.

Положеннями п. 3.4.3 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного погашення дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.

Між сторонами за договором укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 06.09.2005 року, додаткова угода № 2 від 08.09.2005 року, додаткова угода № 3 від 15.09.2005 року, додаткова угода № 4 від 19.09.2005 року, додаткова угоду № 5 від 20.09.2005 року, додаткова угода № 6 від 07.11.2005 року, додаткова угода № 7 від 11.11.2005 року, додаткова угода № 8 від 16.11.2005 року, додаткова угода № 9 від 24.11.2005 року; додаткову угоду № 10 від 01.12.2005 року, додаткова угода № 11 від 07.12.2005 року, додаткова угода № 12 від 15.12.2005 року, додаткова угода № 13 від 28.02.2006 року, додаткова угода № 14 від 02.03.2006 року, додаткова угода № 15 від 09.03.2006 року, додаткова угода № 16 від 10.03.2006 року, додаткова угода № 17 від 10.03.2006 року, додаткова угода № 18 від 15.03.2006 року, додаткову угоду № 19 від 15.03.2006 року, додаткова угода № 20 від 22.03.2006 року, додаткова угода № 21 від 29.03.2006 року, додаткова угода № 22 від 03.04.2006 року, додаткова угода № 23 від 07.04.2006 року, додаткова угода № 24 від 04.04.2006 року, додаткова угода № 25 від 25.05.2006 року, додаткова угода № 26 від 30.05.2006 року, додаткова угода № 27 від 07.06.2006 року, додаткова угода № 28 від 26.06.2006 року, додаткова угода № 29 від 30.06.2006 року, додаткова угода № 30 від 18.07.2006 року, додаткова угода № 31 від 26.07.2006 року, додаткова угода № 32 від 26.07.2006 року, додаткова угода № 33 від 04.08.2006 року, додаткова угода № 34 від 08.08.2006 року, додаткова угода № 35 від 10.08.2006 року, додаткова угода № 36 від 10.10.2006 року, додаткова угода № 37 від 26.10.2006 року, додаткова угода № 38 від 27.11.2006 року, додаткова угода № 39 від 05.12.2006 року, додаткова угода № 40 від 07.12.2006 року, додаткова угода № 41 від 12.12.2006 року, додаткова угода № 42 від 19.12.2006 року, додаткова угода № 43 від 10.01.2007 року, додаткова угода № 44 від 22.01.2007 року, додаткова угода № 45 від 06.02.2007 року, додаткова угода № 46 від 23.10.2007 року, додаткова угода № 47 від 25.12.2008 року, додаткова угода № 48 від 27.04.2009 року, додаткова угода № 49 від 22.05.2009 року, додаткова угода № 50 від 05.06.2009 року, додаткова угода № 51 від 27.08.2009 року, додаткова угода № 52 від 25.09.2009 року, додаткова угода № 53 від 10.12.2009 року, додаткова угода № 54 від 25.01.2010 року, додаткова угода № 55 від 09.02.2010 року, додаткова угода № 56 від 26.04.2010 року, додаткова угода № 57 від 16.12.2010 року, додаткова угода № 58 від 17.12.2010 року, додаткова угода № 59 від 14.02.2011 року, додаткова угода № 60 від 25.03.2011 року, додаткова угода № 61 від 08.04.2011 року, додаткова угода № 62 від 08.07.2011 року, додаткова угода № 63 від 20.10.2011 року, додаткова угода № 64 від 30.01.2012 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов додаткової угоди № 57 від 16.12.2010 року до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі фактичної заборгованості 3 319 335,00 дол. США з кінцевим терміном повернення 12.10.2012 року включно.

Згідно п. 3.4.4. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 57 від 16.12.2010 року, позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 12.10.2012 року зі своїх поточних рахунків на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

Судом встановлено, на виконання умов договору, банк надав позичальнику кредити, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Пунктом 3.1.6 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 46 від 23.10.2007 року, встановлено право банку у разі недотримання позичальником умов кредитного договору та додаткових угод до нього, а також у разі погіршення фінансового стану, банк має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, шляхом надсилання позичальнику відповідного письмового повідомлення - вимоги, де зазначається термін для дострокового повернення сум кредитів та нарахованих процентів. У разі невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення сум кредитів та нарахованих процентів в термін, що визначений цією вимогою, остаточний термін повернення кредитів, визначений п. 3.4.4 кредитного договору, змінюється. Такий термін буде вважатись термін, визначений банком у письмовому повідомленні - вимозі, при настанні якого позичальник має виконати вимогу банку щодо дострокового повернення кредитів та сплати процентів. При цьому сторона досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредитів, визначеного п. 3.4.4 цього договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п. 3.1.6 цього договору, настає без укладання між сторонами будь-яких додаткових угод.

Відповідно до п. 3.4.9 кредитного договору, позичальник зобов'язаний у разі порушення умов даного договору та додаткових угод, достроково повернути на вимогу банку всю суму заборгованості за кредитами у строк, вказаний банком та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитами.

У відповідності з умовами п. 3.1.6 та п. 3.4.9. кредитного договору, у зв'язку з простроченням сплати нарахованих відсотків, банк звертався до позичальника з вимогами № 3585/49.8.3-5020-49 від 16.02.2012 року, № 3781/49.8.3-5024-49 від 20.02.2012 року та № 4090/49.8.3.-5027-49 від 22.02.2012 року про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 року, в термін не пізніше 25.03.2012 року. Проте зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим, станом на 15.03.2012 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 3 319 335,00 дол. США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,71 дол. США. та прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 15.03.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 року по кредиту в розмірі 3 319 335,00 дол. США, по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,71 дол. США. та простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США, позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1 791,32 дол. США.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.4.8. кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищенаведене та наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" заборгованості за кредитним договором № 49.9/64-КЛТ-05 від 30.08.2005 року по кредиту в розмірі в розмірі 3 319 335,00 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року еквівалентно 26 501 570,60 грн., по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038,71 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року еквівалентно 9 141 989,06 грн. та простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122,48 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року еквівалентно 1 430 113,88 грн. суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1 791,32 дол. США, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року еквівалентно 14 301,90 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальне конструкторське бюро "Сухіна" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6/11, ідентифікаційний код 32385824) на користь публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38, ідентифікаційний код 21666051) заборгованість по кредиту в розмірі 3 319 335 (три мільйони триста дев'ятнадцять тисяч триста тридцять п'ять) дол. США 00 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року еквівалентно 26 501 570 (двадцять шість мільйонів п'ятсот одна тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 60 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1 145 038 (один мільйон сто сорок п'ять тисяч тридцять вісім) дол. США 71 цент, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року в еквіваленті становить 9 141 989 (дев'ять мільйонів сто сорок одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 06 коп., прострочену заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 179 122 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто двадцять два) дол. США 48 центів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року в еквіваленті становить 1 430 113 (один мільйон чотириста тридцять тисяч сто тринадцять) грн. 88 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1 791 (одна тисяча сімсот дев'яносто один) дол. США 32 центи, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 15.03.2012 року в еквіваленті становить 14 301 (чотирнадцять тисяч триста одна) грн. 90 коп., а також судовий збір в розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.02.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий