Рішення

від 07.02.2013 по справі 4/5007/1401/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" лютого 2013 р. Справа № 4/5007/1401/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищук М.Ю. представник за дов. - № 22/11 від 22.11.2012 р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрансінвест" (м. Житомир)

про стягнення 43361,83 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 43361,83 грн. за неналежне виконання договору поставки товару №12-12-36 від 12.10.2012 р., з яких: 42380, 00 грн. - основний борг, 818,27грн. - пеня, 163,56 грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві; надав бухгалтерську довідку від 05.02.2013 р. та обігово-сальдову відомість по рахунку № 361 за 16.10.2012 р. - 05.02.2013 р. (а. с. 51 - 53).

Відповідач в засідання суду не з'явився, копія ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 12.12.2012 р., яка направлялась на адресу, зазначену в позовній заяві: 10003, м. Житомир, вул. Старовільська, 22, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається з витягу з інформації, розміщеної на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яку долучено до матеріалів справи, ТОВ "Агротрансінвест" (ідентифікаційний код 38329697) знаходиться за адресою: 10003, м. Житомир, вул.Старовільська, 22 (а. с. 48).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрансінвест" (покупець/відповідач) укладено договір поставки товару №12-12-36 (далі - договір) (а. с. 6 - 8), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві, автомобільні товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються у видатковій накладній (надалі іменується "накладна"). Після підтвердження та підписання сторонами цієї накладної вона має силу специфікації (п.1.2. договору).

Кількість, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється покупцю, вказується в рахунках - фактурах. видаткових накладних до договору (п. 2.1. договору). Загальна кількість товару, що поставляється за договором, складає суму кількості Товару по всіх видаткових накладних, укладених сторонами протягом строку дії договору. Зобов'язання постачальника по поставці товару в рамках договору виникає тільки після підтверджені постачальником заявки покупця, в якій сторони фіксують конкретний об'єм, умови поставки та оплати партії Товару (п. 2.2. договору).

Підставою для оплати за поставлену партію товару є рахунок - фактура, якщо інше не обумовлено додатковою угодою до цього договору, з обов'язковим посиланням в платіжному дорученні на номер договору або рахунку - фактури, на підставі якого проводиться оплата (п.2.3. договору).

Відповідно до п.2.4. договору від 12.10.2012 р. загальна сума ціни за товар, що поставляється, складається із сум вартості товару по всіх видаткових накладних, укладених сторонами протягом строку дії договору. Згідно з п.3.1. договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі.

Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію поставленого товару протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження партії товару згідно п. 4.4. на поточний рахунок продавця (п.3.2. договору від 12.10.2012 р.).

Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.3. договору). Датою відвантаження вважається дата вказана в видатковій накладній, датою поставки є дата прибуття товару до покупця (п.4.4 договору); товар вважається прийнятим, з моменту підписання видаткової накладної представником покупця випадку доставки товару у пункт, призначений покупцем.

Покупець зобов'язаний передати кур'єром або надіслати поштою підписану видаткову накладну та оригінал довіреності на отримання товару (п.5.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 42380,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2952 від 15.10.2012 р., долученою до матеріалів справи (а. с. 9).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав, заборгованість у сумі 42380,00 грн. залишилась непогашеною.

04.12.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати боргу в сумі 42380,00 грн. (а. с. 31, 32), яка залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує борг у сумі 42380,00 грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 818,2 грн. пені та 163,56 грн. 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 66532,05грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору від 12.10.2012 р. сторони погодили, що за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, наведеного в тексті позовної заяви (а. с. 4), розмір пені складає 818,27 грн., розмір 3% річних - 163,56 грн. за період з 15.10.2012 р. по 01.12.2012 р.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, обґрунтованим періодом для нарахування пені та 3% річних суд вважає період з 29.10.2012 р. (14 день після поставки товару згідно з п.3.2 договору) по 01.12.2012 р. (кінцева дата, визначена позивачем).

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 572,88 грн. та 3% річних в сумі 114,51 грн. за період з 29.10.2012 р. по 01.12.2012 р. на суму заборгованості в розмірі 42380,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 245,39 грн. та 3% річних в сумі 49,05 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 42380,00 грн. основного боргу, 572,88 грн. пені та 114,51 грн.3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрансінвест" (10003, м. Житомир, вул.Старовільська, 22, код 38329697)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" (03142, м. Київ, вул .В.Стуса, 9, оф.44, код 36509625)

- 43067,39 грн., з яких: 42380, 00 грн. основний борг, 572,88 грн. пеня, 114,51 грн. - 3% річних, а також 1598,57 грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено: 14.02.2013 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - ТОВ "Торговий дім "Дакота", 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 2, кв. 3 (за заявою представника позивача на а. с. 54)

3 - відповідачу (реком.)