Рішення

від 13.02.2013 по справі 919/58/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року справа № 919/58/13-г

За позовом Приватного підприємства «Градстройсервіс» (99045, м. Севастополь, Гагарінський район, вул. Грушева, будинок 1, кв. 4, ідентифікаційний код 32254815)

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дмитрівська, будинок 92-94, ідентифікаційний код 19454139) в особі Відділення №41 Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (99028, м. Севастополь, вул. Репіна, 1)

про стягнення 48051,11 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ПП "Градстройсервіс"): Михайлова Н.В., довіреність № 373 від 27.12.2012;

відповідача (ПАТ "Банк "Таврика" в особі Севастопольського відділення № 41 - Регіонального управління ПАТ "Банк "Таврика" ): Калуженко Н.І., начальник відділення, довіреність № 261 від 27.11.2012;

Суть спору:

Приватне підприємство «Градстройсервіс» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» в особі відділення №41 Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про стягнення 43876,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача виконати зобов'язання по зняттю грошових коштів з рахунків позивача, що є порушенням умов договорів банківських рахунків, укладених між сторонами.

Ухвалою від 09.01.2013 позовну заяву прийнято судом до розгляду.

У ході розгляду справи позивачем надавалися заяви про уточнення позовних вимог, остаточно позивач просив стягнути з відповідача 48051,11 грн (арк.с. 64-65).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, збільшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, вказавши, що позовна заява не підлягає задоволенню враховуючи те, що 20.12.2012 відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.12.2012 прийнято рішення №33 щодо запровадження тимчасової адміністрації строком на до 20.03.2013, при цьому згідно з вимогами ч. 5 статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється.

У прядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав письмові пояснення з огляду на відзив відповідача, вказавши, зокрема, що положення ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» застосовуються лише до правовідносин банку та фізичних осіб, крім того положення цього закону не застосовуються до зобов'язань щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився та за договорами банківського рахунку вкладників (арк.с. 69-70).

У ході розгляду справи відповідач надав заяву про уточнення найменування, вказавши що його найменування є Публічне акціонерне товариство «Банк Таврика» в особі Відділення №41 (арк.с. 71).

Означена заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити, посилаючись на постанову Правління Національного Банку України від 20.12.2012 № 458 «Про віднесення Публічного Акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категоріїї неплатоспроможних», яким запроваджено тимчасову адміністрацію до 20.03.2013. Також відповідач посилається на частину 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

встановив:

16.12.2002 між ПАТ «Таврика» (Банк) та ПП «Градстройсервис» (Клієнт) було укладено Договір №2490 на здійснення розрахунково-касового обслуговування між установою банку та юридичною особою (Договір 1), за змістом якого Банк за дорученням Клієнта відкриває Клієнту рахунок у національній валюті № 260063012490 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до умов цього Договору банк зобов'язався здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції, передбачені законодавством, зокрема, виконувати доручення клієнта про перерахування коштів в межах наявних на рахунку коштів на початок операційного дня з обов'язковім зазначенням підстави перерахування; здійснювати приймання та видачу готівки в порядку і за правилами, встановленими чинним законодавством, розрахункові операції за дорученням клієнта здійснювати у відповідності до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою НБУ №135 від 29.03.2001, видавати клієнту готівкові кошти на виплату заробітної плати в строки, передбачені у календарі видачі заробітної плати.

У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність у порядку ї на умовах, передбачених діючим законодавством (п. 3.1 Договору).

Банк у випадку порушення встановлених законом строків виконання доручення клієнта на переказ коштів чи строків завершення переказу, якщо ще сталося з вини банку, сплачує клієнту пеню в розмірі 0,01 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 5 відсотків суми переказу (п. 3.2).

Відповідно до п. 9.1, Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту закриття рахунку у банку. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України.

18.12.2009 між ПАТ «Таврика» (Банк) та ПП «Градстройсервис» (Клієнт) було укладено Договір №10851 банківського рахунку (Договір 2), за змістом якого Банк за дорученням Клієнта відкрив Клієнту рахунки у національній валюті №2600030110851 та 2600930210851 та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування (арк.с. 11-13).

Відповідно до умов цього Договору банк зобов'язався здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції, передбачені законодавством, зокрема, виконувати доручення клієнта про переказ грошей та забезпечувати зарахування коштів на рахунок клієнта; здійснювати приймання та видачу готівки в порядку ї за правилами, встановленими діючим законодавством (п. 2.12 Договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність у порядку ї на умовах, передбачених діючим законодавством (п. 3.1 Договору).

Банк у випадку порушення встановлених законом строків виконання доручення клієнта на переказ коштів чи строків завершення переказу, якщо ще сталося з вини банку, сплачує клієнту пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.1, Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту закриття рахунку у банку. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України.

17.03.2011 між ПАТ «Таврика» (Банк) та ПП «Градстройсервис» (Клієнт) було укладено Договір №10851/С банківського рахунку з спеціальним режимом використання (Договір 3), за змістом якого Банк за дорученням Клієнта відкрив Клієнту поточний рахунок з спеціальним режимом використання (окремий рахунок) у національній валюті №2604430110851 (арк.с. 14-16).

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок можуть бути використані Клієнтом виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам клієнта (роботодавця). Виконання операцій за окремим розрахунком Клієнта здійснюється у відповідності з вимогами статті 21 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до п. 3.12 Договору 3 Банк зобов'язався здійснювати за дорученням клієнта по окремому рахунку розрахункові та касові операції, передбачені законодавством, зокрема, виконувати доручення клієнта про переказ грошових коштів та забезпечувати зарахування коштів на рахунок клієнта; здійснювати приймання та видачу готівки в порядку ї за правилами, встановленими чинним законодавством; розрахункові операції в національній валюті за дорученням клієнта здійснювати у відповідності до інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004; видавати клієнту готівкові кошти на виплату страхових коштів згідно з наданою заявкою (п. 3.1 - 3.15).

Відповідно до розділу 4 Договору 3 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. Банк у випадку порушення встановлених законом строків виконання доручення клієнта на переказ грошових коштів або строків завершення переказу, якщо це сталося з вини банку, сплачує Клієнту пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від помилково зарахованої суми.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи з 15.11.2012 банк зупинив проведення платежів з рахунків ПП «Градостройсервис», з 26.11.12 зупинені усі дії банку (а.с. 47).

Постановою правління Національного Банку України від 20.12.2012 №548 ПАТ «Банк «Таврика» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.12.2012 №33 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Таврика» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 21.12.2012. Тимчасова адміністрація запроваджена строком на 3 місця з 21.12.2012 по 20.03.2012 (арк.с. 57).

Відповідно до Листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.12.2012 № 16-16223/12 "Щодо здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк «»Таврика" відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління та органів контролю Публичного акционерного товариства "Банк "Таврика".

27.12.2012 позивач направив банку платіжні доручення № 362 від 27.12.2012 на суму 1700,00 грн. та № 379 від 27.12.2012 на суму 44600,00 грн. (арк.с. 43-44), однак, означені платіжні поручення не були проведені банком, повернуті позивачеві з посиланням на положення п. 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

30.11.2012 позивач скерував на адресу банку претензію про невиконання договірних умов та порушення норм діючого законодавства, просив усунути порушення та поновити перерахування грошових коштів (арк.с. 17).

Станом на 21.01.2013 на рахунках позивача наявні кошти: на р/р 2600930210851 - 1926,25 грн.; на р/р №2600030110851 - 46124,86 грн, що підтверджується банківськими виписками з облікового рахунку позивача (арк.с. 66).

Враховуючи відмову банку виконати доручення про перерахування грошових коштів, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 48051,11 грн. - суми грошових коштів, які є наявними на рахунках позивача.

Суд вивчивши матеріали позовної заяви, визнав вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке .

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання договорів банківських рахунків, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності із ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договори банківських рахунків.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За змістом положень статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Грошові кошти згідно вищезазначених платіжних документів на переказ - не були спрямовані Банком отримувачу, що не заперечується самим відповідачем.

В даному випадку збоку позивача - Клієнта банку, мали місце платіжні доручення № 362 від 27.12.2012 на суму 1700,00 грн. та № 379 від 27.12.2012 на суму 44600,00 грн. на перерахування на користь Пенсійного фонду Гагарінського району (банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Севастополі) грошових коштів (а.с.43-44).

Повертаючи означені платіжні доручення банк послався на п. 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В той же час, суд вважає такі дії банку базпідставними з огляду на наступне.

За змістом частини 5 статті 36 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:

1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом;

2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.

Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2 і 3 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Крім того, позивач в даному випаку не являється кредитором банку, оскільки, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку - це будь-яка фізична або юридична особа, що користується послугами банку.

Таким чином, позивач є клієнтом банку, а не його кредитором, у зв`язку з чим, застосування частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин, що склались між ПП "Градстройсервіс" та ПАТ "Банк "Таврика" є помилковим, а дії банку щодо повернення платіжних доручень такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Однак, відповідно до частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що обов`язки банку врегульовані умовами укладених між ПАТ «Таврика» та ПП «Градстройсервис» (Клієнт) Договами № 2490 від 16.12.2002, № 10851 від 18.12.2009 та № 10851/С від 17.03.2011 на здійснення розрахунково-касового обслуговування між установою банку та юридичною особою.

За умовами означених договорів банк зобов'язався здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції, передбачені законодавством, зокрема, виконувати доручення клієнта про перерахування коштів в межах наявних на рахунку коштів на початок операційного дня з обов'язковім зазначенням підстави перерахування; здійснювати приймання та видачу готівки в порядку і за правилами, встановленими чинним законодавством, розрахункові операції за дорученням клієнта здійснювати у відповідності до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою постановою НБУ №135 від 29.03.2001, видавати клієнту готівкові кошти на виплату заробітної плати в строки, передбачені у календарі видачі заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Оскільки в даному випадку мали місце платіжні доручення Клієнта на перерахування на користь конкретного отримувача - Пенсійного фонду Гагарінського району (банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Севастополі), грошових коштів, а також мало місце невиконання Банком вказаного доручення клієнта, суд приходить до висновку про те, що банком порушено умови договору щодо виконання за дорученням клієнта операції з перерахування коштів.

Обов'язок Банку виконати переказ за платіжним дорученням не є майновим зобов'язанням, а є зобов'язанням виконати дії з розрахунково-касового обслуговування клієнта, шляхом перерахування коштів клієнта на підставі платіжного доручення. Означений висновок зроблений Вищим господарським судом України у постанові від 14.01.2010 № 7/36-2009.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідач не має перед позивачем грошових зобов`язань щодо сплати на його користь певної суми, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для застосування такого способу захисту, як стягнення такої суми в судовому порядку.

Порушеним є право позивача (клієнта) на отримання послуг банку щодо виконання доручення про перерахування коштів (розрахунково-касове обслуговування) відповідно до умов договору на користь третьої особи.

Тому, виходячи із змісту укладених між сторонами договорів, а також умов договорів, які порушені збоку банку, належним способом захисту в даному випадку може бути спосіб, встановлений пунктом 5 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України: примусове виконання обов'язку в натурі (зобов`язання здійснити переказ грошових коштів).

Позовні вимоги про стягнення грошових коштів, в даному випадку, є неналежним способом захисту. Обрання невірного способу захисту є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 14.02.2013

Суддя підпис О.С. Погребняк