Рішення

від 05.02.2013 по справі 5015/5466/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа№ 5015/5466/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», в особі Управління виробничо-технологічної комплектації, м.Львів

про: стягнення 92 864,50 грн.

Представники:

Від позивача: Ганущин М.В. - представник (Довіреність б/н від 21.11.2012р.)

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», м.Львів до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», в особі Управління виробничо-технологічної комплектації, м.Львів про стягнення 92 864,50 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2012 р. (суддя Король М.Р.) порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2013 р.

У зв'язку із відпусткою судді Король М.Р. за результатом автоматизованого перерозподілу справу для подальшого розгляду по суті передано судді Ділай У.І.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 22.01.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 05.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд про задоволення позову.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.12.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу № 01/12/11, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача трубу ст.d 1420x23, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Згідно з п. 1.2..Договору вартість, кількість, ассортимент та якість товару наведені у специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною даного Договору, або у накладній на відпуск товару.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу визначений Договором товар - трубу ст.d 1420x23 на суму 91 634, 76 грн. Факт передачі товару підтверджується Видатковою накладною №РН-0000044 від 06.12.2011 р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У п. 5.1 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється відповідачем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку в сумі 100% попередньої оплати.

Суд встановив, що попередньої оплати товару, переданого позивачем згідно Видаткової накладної №РН-0000044 від 06.12.2011 р., відповідач не здійснював.

Станом на 01.09.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 91 634,76 грн. , про що свідчить підписаний сторонами Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2012 р.

12.09.2012 р. позивач направив на адресу відповідача Лист-претензію № 40, відповідно до якого просив в термін до 12.10.2012 р. погасити заборгованість в сумі 91 634,76 грн.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За порушення строків оплати товару, позивач на підставі п. 6.3. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що згідно розрахунку позовних вимог становить 632,28 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 91,64 грн. інфляційних та 505,82 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог становить 92 864,50 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 01/12/11 від 01.12.2011 р.

Згідно визначення ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що на виконання договірних зобов'язань позивачем було передано відповідачу товар - трубу ст.d 1420x23 на суму 91 634, 76 грн. Факт прийняття відповідачем товару підтверджується відтиском печатки та підписом повноважного представника відповідача на Видатковій накладній №РН-0000044 від 06.12.2011 р.

Як вбачається із змісту Договору, сторонами обумовлено передоплату товару. Однак, як встановив суд, передоплати товару відповідач не здійснив.

Також судом встановлено, що 19.09.2012 р. відповідач отримав від позивача Лист-претензію № 40 від 12.09.2012 р., відповідно до якого позивач вимагав оплатити товар в термін до 12.10.2012 р. Отримання відповідачем вказаного листа підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» на листі. Проте, станом на грудень 2012 р. отриманий товар відповідачем оплачений не був.

Згідно приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із врахуванням положень вищенаведеної правової норми, перебіг строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, почався з моменту прийняття товару та підписання сторонами Видаткової накладної №РН-0000044 від 06.12.2011 р. При цьому, положення ч. 2 ст. 530 ЦК Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог, суд встановив, що порядок нарахування пені у розмірі 0,01 % від суми заборгованості відповідає приписам вищевказаного Закону України.

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні в частині стягнення суми основного боргу, пені та 3 % річних є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення

В частині стягнення інфляційних втрат в задоволенні позову слід відмовити, оскільки у жовтні та листопаді 2012 р. індекс інфляції становив 100 % та 99,9 % відповідно Таким чином інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період не відбулося.

Нарахування інфляційних втрат за вересень 2012 р. є безпідставним, оскільки при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс обчислюється не на кожну дату місяця, а в середньому за цілий місяць, тому якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційні зміни розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - то інфляційні зміни розраховуються із врахуванням цього місяця. (Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у Листі № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 194, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, кв. 32. Ідентифікаційний код 01293961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал» (79071, м. Львів, вул. Скнилівська, 81. Ідентифікаційний код 35145335) 91 634, 76 грн. основного боргу, 632,28 грн. пені, 505,82 грн. 3 % річних, всього - 92 772,86 грн.; 1 855,46 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 91,64 грн. інфляційних в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя У.І. Ділай

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.02.2013 р.

Суддя Ділай У.І.