Рішення

від 07.02.2013 по справі 5015/5305/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.13 Справа№ 5015/5305/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс», м.Жовква

до відповідача: Приватного підприємства «Вертикаль-Плюс», м.Львів

про: стягнення 31 134,98 грн

Представники :

Від позивача: Ріпак С.О. - представник (Доручення № 1); Кура Н.Я. - представник (Доручення № 2).

Від відповідача: Перцева К.В. - представник (Довіреність б/н від 21.01.2013 р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс», м.Жовква до відповідача - Приватного підприємства «Вертикаль-Плюс», м.Львів про стягнення 31 134,98 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.01.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази у справі в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 07.02.2013р. представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 03/11/11 від 03.11.2011р. та своєчасно не здійснив поставки щебеневої продукції, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути передоплату за продукцію на суму 30 000,00 грн.

Представник відповідача подав Пояснення та заперечення по справі № 87 В від 06.02.2013 р., відповідно до яких відповідач позов в частині суми основного боргу визнає. Позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних відповідач вважає безпідставними, просить суд в задоволенні позову в цій частині відмовити.

На обґрунтування своїх заперечень щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідач зазначає, що оскільки рішення суду про виникнення грошового зобов'язання в частині повернення попередньої оплати станом на день звернення позивача із позовом не було, попередня оплата ще не стала грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару. Нарахування пені та 3 % річних буде можливим лише у разі невиконання відповідачем рішення у даній справі, з моменту набрання ним законної сили.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

03.11.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір №03/11/11 купівлі-продажу, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача щебеневу та пісчану продукцію згідно Додатку до Договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що оплата продукції здійснюється позивачем на умовах 100 % передоплати за кожну партію продукції згідно виставленого відповідачем рахунку.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що відвантаження продукції здійснюється партіями протягом п'яти календарних днів з моменту 100 % передоплати за кожну партію продукції.

Як зазначається у позовній заяві на виконання договірних зобов'язань позивач 04.11.2011 р. перерахував на рахунок ПП «Вертикаль-Плюс» 148 910,00 грн. Факт сплати позивачем коштів підтверджується Платіжним дорученням № 260 від 04.11.2011 р.

Відповідач договірних зобов'язань щодо поставки продукції належно не виконав. Так, в період з 13.11.2011 р. по 16.11.2011 р. відповідачем було поставлено позивачу продукцію лише на суму 76 281,00 грн. , про що свідчать Видаткові накладні № РН-0000008 від 13.11.2011 р., № РН-0000009 від 16.11.2011 р. та № РН-0000010 від 16.11.2011 р. Частину сплачених позивачем коштів в сумі 42 629,00 грн. відповідач повернув.

На решту вартості передоплати відповідач продукції не поставив, суми передоплати позивачу не повернув. Станом на 01.01.2012 р. залишок неповернутих коштів становив 30 000,00 грн.

20.07.2012 р. позивач звернувся на адресу відповідача із Вимогою № 2 про повернення коштів в сумі 30 000,00 грн.

Як встановлено судом, вищевказану вимогу відповідач задоволив частково, 24.07.2012 р. повернувши позивачу 2 000,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позову складає 28 000,00 грн.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань, нараховану на підставі п. 7.2. Договору.

Згідно розрахунку позовних вимог розмір пені за період з 22.12.2011 р. по 22.06.2012 р. становить 2 303,20 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 831,78 грн. 3 % річних за період з 22.12.2011 р. по 01.12.2012 р.

Загальна сума позовних вимог складає 31 134,98 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як стверджує позивач спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №03/11/11 купівлі-продажу від 03.11.2011 р., на виконання умов якого позивач в якості передоплати за продукцію перерахував відповідачу кошти в сумі 148 910,00 грн.

Проте, при дослідженні змісту вищевказаного Договору суд встановив, що поставка продукції згідно Договору мала здійснюватися відповідно до погодженої заявки ТзОВ «Будсервіс», яка оформляється письмово та передається факсом, телефоном, поштою або особисто. Заявка повинна бути підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою ТзОВ «Будсервіс» (п. 2.2. Договору).

Окрім того, п. 4.1. Договору передбачено здійснення передоплати за продукцію на підставі виставленого продавцем (позивачем) рахунку.

Як встановлено судом заявки на поставку продукції відповідно до умов Договору №03/11/11 купівлі-продажу від 03.11.2011 р. позивач не оформляв. У представлених суду рахунках на передоплату продукції, а також у Платіжному дорученні № 260 від 04.11.2011 р. посилання на Договір № 03/11/11 купівлі-продажу від 03.11.2011 р., як на підставу здійснення передоплати у відсутнє.

Із врахування вищевикладеного, суд вважає, що позивач не довів що передоплату в сумі 148 910,00 грн. ним здійснено на виконання умов Договору №03/11/11 купівлі-продажу від 03.11.2011 р., а тому посилання на даний договір як на підставу позовних вимог є необґрунтованим. За висновком суду в даному випадку мають місце правовідносини, що виникли на підставі усної домовленості між сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме Платіжним дорученням № 260 від 04.11.2011 р. підтверджується, що позивачем було сплачено на користь відповідача 148 910,00 грн. за щебінь та пісок.

Згідно представлених суду Видаткових накладних № РН-0000008 від 13.11.2011 р., № РН-0000009 від 16.11.2011 р. та № РН-0000010 від 16.11.2011 р. відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 76 281,00 грн. Доказів поставки продукції на решту суми передоплати відповідач суду не надав.

Судом встановлено, що на вимогу позивача, викладену у листі № 35 від 21.11.2011 р. відповідач повернув частину передоплати на суму 44 629,00 грн., а саме 29.11.2011 р. - 10 000,00 грн., 12.12.2011 р. - 10 000,00 грн., 20.12.2011 р. 2 629,00 грн. та 24.07.2012 р. - 2 000,00 грн. Решта сплачених позивачем коштів залишається у користуванні відповідача.

Враховуючи відмову позивача від подальшої поставки продукції, підстава для збереження відповідачем суми передоплати після такої відмови відпала.

Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення 28 000,00 грн. передоплати є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що вимогу позивача, викладену у листі № 35 від 21.11.2011 р. про повернення коштів відповідач у строки, визначені ст. 530 ЦК України не виконав, суд, перевіривши розрахунок позовних вимог вважає підставним нарахування позивачем 831,78 грн. 3 % річних на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, то за переконанням суду в задоволенні позову в цій частині належить відмовити з огляду на наступне:

Із врахуванням положень ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вже було вказано, в процесі розгляду даного спору суд встановив, що правовідносини між сторонами є такими, що виникли на підставі усної домовленості. Отже письмовий правочин, який передбачає відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення зобов'язання відсутній, а тому нарахування позивачем пені в даному випадку є безпідставним.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 194, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 625, 1212 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вертикаль-Плюс» (79000, м. Львів, вул. Грінченка, буд.1, кв. 99. Ідентифікаційний код 30276128) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Вокзальна, 9. Ідентифікаційний код 32562072) 28 000,00 грн. боргу, 831,78 грн. 3 % річних, всього - 28 831,78 грн., 1 490,44 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 2 303,20 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.02.2013 р.

Суддя Ділай У.І.