Рішення

від 08.02.2013 по справі 914/450/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.13 Справа№ 914/450/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Виграш», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Білун», м.Львів

про: визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 27.05.2005р.

За зустрічною позовною заявою: Приватного підприємства «Білун», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Виграш», м.Львів

про: визнання права власності на нежитлове приміщення.

За участю представників:

від позивача(за первісним позовом): Сивий Ю.Б. - представник (Довіреність б/н від 14.12.2012 р.)

Від відповідача (за первісним позовом): Кость Я.Р. - представник (Довіреність №10/10/12 від 10.10.2012р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства «Виграш», м.Львів до відповідача - Приватного підприємства «Білун», м.Львів про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 27.05.2005р.

Ухвалою суду від 21.01.2013 р. зазначена позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 31.01.2013 р.

29.01.2013р. Приватним підприємством «Білун», м.Львів подано зустрічний позов (№914/450/13-г) до Приватного підприємства «Виграш», м.Львів про визнання права власності на нежитлове приміщення (приміщення для чергового), позначене літ. Б-1, площею 3,6 м.кв., що заходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

Ухвалою від 31.01.2013 р. зустрічний позов прийнято судом для спільного розгляду із первісним позовом, розгляд справи відкладено на 08.02.2013 р.

В судовому засіданні 08.02.2013 р. представник позивача (за первісним позовом) первісні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити. Позовні вимоги ПП «Білун» представник позивача (за первісним позовом) заперечив.

Представник відповідача (за первісним позовом) подав заяву про застосування строків позовної давності щодо первісних позовних вимог. Зустрічні позовні вимоги представник ПП «Білун» підтримав, просив суд зустрічний позов задоволити.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

27.05.2005 р. між сторонами у справі укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПП «Виграш» зобов'язалося передати у власність ПП «Білун» майно автостоянки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

27.05.2005 р. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2363.

Згідно п. 3 Договору продаж майна вчинено за 7 445,00 грн. Грошові кошти повністю сплачено покупцем продавцю до підписання Договору.

Відповідно до п. 4 Договору претензій матеріального та фінансового характеру щодо розрахунків за майно ПП «Виграш» до ПП «Білун» не має.

Вищевказаний Договір купівлі-продажу а частині продажу приміщення для чергового, вартістю 1 200,00 грн. позивач (за первісним позовом) вважає недійсним, виходячи з наступного:

Приватне підприємство «Виграш» являлось користувачем земельної ділянки за адресою: м.Львів. вул. Любінська,160-162 площею 0,1350 га. призначення - для обслуговування автостоянки. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді позивача (за первісним позовом) на підставі Договору оренди землі від 07.04.2000р. та Договору оренди землі від 21.07.2004р., зареєстрованого 27.09.2004р. за №04:04:438:00956 в кн.записів 04-3). Договір оренди землі від 21.07.2004р. укладено на підставі Ухвали Львівської міської ради № 1162 від 25.03.2004 р.

У 2000 році на вищевказаній земельній ділянці ПП «Виграш» було споруджено автостоянку.

Як вказано у позовній заяві будівництво автостоянки здійснено на підставі Ухвали Львівської міської ради від 27.01.2000р. № 484 та згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від. 14.03.2000р. №55 2000 Інспекції Держархбудконтролю.

Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 27.12.2000 р. автостоянку на вул. Любінській. 160-162. прийнято до експлуатації.

Вказаний вище акт державної технічної комісії від 27.12.2000 р. затверджено наказом №1610 / 5-07 від 04.01.2001р. Департаменту землеустрою та планування забудови міста.

Додатком №1 Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5. визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності на нерухоме майно. Вказаним нормативно-правовим актом також визначено, що невід'ємною частиною правовстановлюючого документу є витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий відповідним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Враховуючи відсутність первинної реєстрації права власності на приміщення для чергового за адресою: м. Львів. вул. Любінська, 160-162. відсутність витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого відповідним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та відсутність реєстрації спірного договору у ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Договір купівлі-пролажу від 27.05.2005р. в частині продажу приміщення для чергового за переконанням позивача (за первісним позовом) слід визнати недійсним.

Відповідач (за первісним позовом) викладені у позовній заяві доводи ПП «Виграш» заперечив, вказавши, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідач (за первісним позовом) зазначає, що згідно технічного паспорту на спірне приміщення для чергового площею 3,6 м.кв (літ.Б-1) паспорт складений лише 27.04.2012 р.

Згідно п.2 Договору купівлі-продажу від 27.05.2005р., належність майна продавцю (позивачу - ПП «Виграш»), в тому числі спірного приміщення для чергового підтверджується випискою з балансу ПП «Виграш» за №1/05 від 10.05.2005р.

Доказів того, що спірне приміщення для чергового пройшло первинну технічну інвентаризацію та вимагалось проведення державної реєстрації такого майна станом на час укладення спірного договору стороною позивача не подано.

Договір купівлі-продажу від 27.05.2005 р. укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи скріплено печатками сторін, та посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом A.B., р.н. 2363, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України. В силу ст. 204 ЦК України, такий договір є правомірним правочином.

З огляду на те, що ПП «Виграш» фактично не визнає права власності ПП «Білун» на приміщення для чергового площею 3,6 м.кв (літ.Б-1), що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 160-162 та стверджує про відсутність у відповідача (за первісним позовом) такого права, ПП «Білун» звернулося із зустрічним позовом про визнання за ним права власності на спірне приміщення.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якшо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Таким чином, ПП «Виграш» набуло права власності на спірне майно з моменту його введення в експлуатацію, тобто з 27.12.2000 р., ПП «Білун» - відповідно - з моменту укладення Договору купівлі- продажу від 27.05.2005р., тобто - з 27.05.2005 р.

З врахуванням викладеного позивач (за зустрічним позовом) вважає що право власності ПП «Білун» на нежитлове приміщення (приміщення для чергового) літ.Б-1 площею 3,6 м.кв, за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162., підлягає захисту шляхом визнання такого права за Підприємтсвом.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні первісних позовні вимог слід відмовити, а зустрічний позов задоволити з наступних підстав:

У відповідності до положень ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є: суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; відсутність в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним та не відповідає його внутрішній волі; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( Вказаної позиції дотримується Верховний суд України у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як на підставу визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.05.2005 р. позивач (за первісним позовом) посилається на відсутність первинної реєстрації права власності на приміщення для чергового за адресою: м. Львів. вул. Любінська, 160-162; відсутність витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого відповідним Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та відсутність реєстрації спірного договору у ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Вищезазначені підстави, на думку суду, до визначених ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підстав недійсності правочину не належать, а тому первісні позовні вимоги є безпідставними.

Окрім того, суд приймає до уваги доводи відповідача (за первісним позовом) про пропуск позивачем (за первісним позовом) строку позовної давності на пред'явлення вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.05.2005 р.

Згідно визначення ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином строк позовної давності для пред'явлення вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.05.2005 р. сплив 27.05.2008 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із врахуванням вищевикладеного в задоволенні первісного позову суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у справі за вимогами про визнання права власності може бути особа, яка є власником або яка вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку інших осіб, а відповідно, відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Крім того, ст. 321 ЦК України на законодавчому рівні закріплений принцип непорушності права власності, згідно з яким ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Як вже зазначалось раніше, на підставі Договору купівлі-продажу від 27.05.2005 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2363, ПП «Виграш» передало, а ПП «Білун» прийняло у власність майно автостоянки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

Таким чином, з 27.05.2005 р. ПП «Білун» набуло право власності на майно автостоянки, в т. ч. і на приміщення для чергового, позначеного літ. Б-1, площею 3,6 м.кв., що заходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

27.04.2012 р. Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовлено Технічний паспорт на нерухоме майно - пункт охорони загальною площею 3,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

Як вбачається із технічного паспорта власником нерухомого майна є ПП «Білун».

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У той же час, статтею 4-3 ГПК України зазначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З огляду на те, що відповідач (за зустрічним позовом) право власності ПП «Білун» на нежитлове приміщення (приміщення для чергового), позначене літ. Б-1, площею 3,6 м.кв., що заходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162 заперечує, однак доводи, на яких ґрунтується такі заперечення належними та допустимими доказами не підтверджені, суд вважає що зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 215, 256, 257, 267, 316, 317, 319, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

2. Зустрічні позовні вимоги задоволити.

3. Визнати з Приватним підприємством «Білун» (79000, м. Львів, вул. Трильовського, 28/59. Ідентифікаційний код 30650711) право власності на нежитлове приміщення (приміщення для чергового), позначене літ. Б-1, площею 3,6 м.кв., що заходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 160-162.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Виграш» (79000, м. Львів, вул. Трильовського, 28/59. Ідентифікаційний код 23958220) на користь Приватного підприємства «Білун» (79000, м. Львів, вул. Трильовського, 28/59. Ідентифікаційний код 30650711) 1 720,50 грн. судового збору.

5. Наказ на стягнення видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст виготовлено та підписано 12.02.2013 р.

Суддя Ділай У.І.