Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а/1270/8953/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року справа №2а/1270/8953/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участі представника позивача Болота О.О.

представника відповідача Пучкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8953/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Стройбізнес» до Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма (далі - ТОВ ВКФ) «Стройбізнес» звернулось до суду з позовом до Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Інспекція), в якому позивач просив суд:

- скасувати накази Інспекції від 20.02.2012 № 223, від 29.02.2012 № 273, від 26.06.2012 № 340;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 23.07.2012 № 0000112200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 60 964,00 грн.. за штрафними санкціями - 15 241,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 23.07.2012 № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48 599,00 грн., за штрафними санкціями - 12 150,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 12.10.2012 № 0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45 698,00 грн.. за штрафними санкціями - 11 424,50 грн.;

- визнати протиправними дії Інспекції, які полягають у проведенні перевірки позивача, в результаті якої було складено акти перевірки № 17/23-23477408 від 07.03.2012 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.11, № 89 від 06.07.2012 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.11;

- визнати протиправними дії Інспекції щодо визнання правочинів, укладених позивачем з контрагентами за період з 01.01.09 по 31.12.11 такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності в силу припису закону.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідач при здійсненні перевірки перевищив надані законом повноваження. Так, в порушення приписів Податкового кодексу (далі - ПК) України, наказ про проведення перевірки було вручено позивачу лише на наступний день після її початку, у направленні на проведення перевірки не було зазначено про продовження термінів перевірки та не було надано вчасно наказ про продовження строків перевірки.

Позивач зазначає, період з 01.12.10 по 30.09.11 вже був предметом перевірки, за результатами якої відповідачем було складено довідку, та вказано про відсутність порушень правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, про які йдеться в акті № 17/23-23477408 від 07.03.2012 . Тобто відповідачем фактично проведено додаткову перевірку без достатніх підстав.

Крім того, в основу актів перевірки відповідачем покладено висновки акта перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Лугпромстройсантехмонтаж», яку проведено Ленінською МДПІ. При цьому відповідачем не враховано, що дії податкового органу щодо проведення вказаної перевірки визнано протиправними постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-10972/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року.

Позивач зазначає також, що висновки податкового органу в акті перевірки № 17/23-23477408 від 07.03.2012 викладені не з урахуванням аналізу первинних документів бухгалтерського та фінансового обліку, а на підставі припущень та особистих міркувань перевіряючи. Необґрунтовані та безпідставні висновки податковим органом здійснено і щодо недотримання позивачем в момент вчинення правочинів вимог статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. На думку позивача, відповідачем не враховано, що товариством для здійснення підприємницької діяльності були укладені відповідні договори. Факти проведення робіт за договорами, оплати робіт, підтверджуються відповідно оформленими первинними документами.

Наводячи вимоги ПК України та посилаючись на первинні документи бухгалтерського та фінансового обліку, позивач зазначає також про правомірність формування ним податкового кредиту та визначення сум податкових зобов'язань.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у цій справі позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12 жовтня 2012 року форми «Р» № 0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 122,50 грн.; від 23 липня 2012 року форми «Р» № 0000112200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 76205,00 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перевірку позивача було призначено відповідно до норм статті 78 ПК України, та здійснено на виконання постанови слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України. За результатами перевірки було складено акт № 17/23-23477408 від 07.03.2012. Не погодившись із висновками акта позивач надав заперечення до акту, у зв'язку з чим, податковий орган керуючись нормами пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, призначив проведення додаткової документальної позапланової перевірки позивача. Обов'язок щодо вручення посадовим особам позивача всіх документів, які відповідно до норм ПК України надають право податковому органу приступити до перевірки (накази, направлення), виконано відповідачем в повному обсязі.

Листом від 29.03.2012 позивач повідомив інспекцію про пошкодження первинних документів, які мали бути надані до перевірки, та просив надати час для їх відновлення. У зв'язку з цим Стахановської ОДПІ у відповідності до вимог статті 44 ПК України було складено акт про неможливість проведення перевірки та видано наказ № 73 від 29.03.2012 про перенесення терміну проведення перевірки до відновлення документів, але не більше ніж на 90 днів.

Після відновлення позивачем первинних документів Інспекцією наказом № 340 від 26.06.12 призначено перевірку позивача. Наказ та направлення на перевірку було вручено під розписку посадовим особам позивача. За результатами перевірки складено акт № 89/22-23477408 від 06.07.2012.

На підставі акта перевірки № 89/22-23477408 від 06.07.2012 Інспекцією 23.07.2012 були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000112200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 76 205,00 грн. та № 000012220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60 749,00 грн. Рішенням ДПС в Луганській області від 27.09.2012 за результатами розгляду скарги позивача, було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 № 000012220, у зв'язку з чим Інспекцією 12.10.2012 прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 122,50 грн., відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 № 000012220 слід вважати скасованим.

Щодо висновків перевірки відповідач у запереченнях вказав, що зважаючи на норми ПК України, статті 203, 215, 216 ЦК України, та враховуючи відсутність реального здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», за позивачем не може бути визнано право на віднесення до складу витрат у сумі 243856 грн., та податкового кредиту з ПДВ в розмірі 48 599,00 грн.

Відповідач зазначив також, що під час перевірки було правомірно використано акт перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки ухвалою суду було забезпечено позов шляхом заборони Ленінській МДПІ вносити до системи співставлення інформацію про результати перевірок товариства. Зазначене рішення не обмежує право інших податкових органів використовувати у своїй роботі інформацію з АС «Результати співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ ВКФ«Стройбізнес» (ідентифікаційний код 23477408) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області 25.03.1997, перебуває на податковому обліку в Інспекції, зареєстровано платником податку на додану вартість 14.07.1997 (а.с.145-147).

Відповідачем з 22.02.12 по 01.03.12 проводилась документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.11, за результатами якої складено акт № 17/23-23477408 від 07.03.2012 (а.с.22-45).

Вказану перевірку призначено наказом відповідача № 223 від 20.02.12 у зв'язку з отриманням постанови слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.12 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача (а.с.20).

29.02.12. наказом відповідача № 273 у зв'язку з неповним дослідженням господарських операцій, які потребують підвищеної уваги, на підставі п. 82.2 ст. 82 ПК України, продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09. по 31.12.11 на 2 робочих дня з 29.02.12 по 01.03.12 (а.с.21).

Висновками названого акта перевірки встановлено порушення позивачем:

1. пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 006 391,00 грн., в тому числі ІІІ квартал 2010 - 1 057 439,00 грн., 2010 рік - 2 006 391,00 грн.;

2. пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 909 229 грн., в тому числі ІІ квартал 2011 - 484458,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 - 909229,00 грн., ІІ-IV квартал 2011 року - 909 229,00 грн.

3. пп. 7.2.3 п. 7.2. пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 48 599,00 грн., в тому числі у квітні 2009 року - 950,00 грн., у грудні 2010 року - 47 649,00 грн.;

4. ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215. ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг).

27 червня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 31.12.11, за результатами якої складено акт за № 89/22-23477408 від 06.07.2012 (а.с.46-88).

Проведення вказаної перевірки призначено наказом відповідача від 26.06.12 № 340 у зв'язку з отриманням постанови слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.12 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача та усуненням причин, які призвели до неможливості проведення перевірки згідно з наказом № 58 від 26.03.12 (а.с.19).

Висновками акта перевірки № 89/22-23477408 від 06.07.2012 встановлено порушення позивачем:

1. пп. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.1., абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 60 964,00 грн., в тому числі за 2010 рік - 60 964,00 грн.;

2. пп. 7.2.3 п. 7.2. пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 48 599,00 грн., в тому числі у квітні 2009 року - 950,00 грн., у грудні 2010 року - 47 649,00 грн. ;

3. ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215. ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг).

Акт перевірки підписано позивачем із запереченнями.

На підставі акта перевірки № 89/22-23477408 від 06.07.2012 відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення (а.с.89-94):

- від 23 липня 2012 року форми «Р» № 0000112200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 76 205,00 грн.;

- від 23 липня 2012 року форми «Р» № 000012220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60 749,00 грн.;

- від 12 жовтня 2012 року форми «Р» № 0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 122,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року форми «Р» № 0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57 122,50 грн. прийнято відповідачем з урахуванням рішення Державної податкової служби у Луганській області № 15724/10-458 від 27.09.2012 за результатами розгляду скарги позивача, яким податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2012 року № 000012220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60 749,00 грн. скасовано в частині донарахування податку в сумі 2901,00 грн. та застосованої фінансової санкції в сумі 725,50 грн. (а.с.116-119).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Виходячи з норм підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

До обставин, за наявності однієї з яких здійснюється позапланова документальна перевірка, норми пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України відносять: наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якими виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

Тобто, проведення перевірки та видання наказу про проведення перевірки є правом податкового органу за наявності обставин та підстав, передбачених ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку позивача призначено у зв'язку із отриманням постанови слідчої групи Генеральної прокуратури України від 03.02.12 про призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача у межах розслідування кримінальної справи, тобто за наявності обставини, передбаченої статтею 78 ПК України.

В силу норм пункту 82.2 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Наведені норми надають право податковому органу продовжити термін проведення перевірки шляхом видання відповідного наказу. Як зазначалось, термін проведення перевірки продовжено відповідачем наказом відповідача № 273 від 29.02.12 на 2 робочих дня.

За приписами підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка може здійснюватися також за обставини, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

Як вбачається з акта перевірки № 89/22-23477408 від 06.07.2012 та матеріалів справи, вказану перевірку позивача було проведено 27.06.2012 у зв'язку з усуненням причин, які призвели до неможливості проведення перевірки згідно з наказом № 58 від 26.03.12. В свою чергу, наказом № 58 від 26.03.12 документальну позапланову виїзну перевірку позивача призначено у зв'язку із отриманням заперечень позивача на акт перевірки № 17/23-23477408 від 07.03.2012.

Причинами неможливості проведення перевірки за наказом № 58 від 26.03.12. стало звернення позивача від 29.03.12. на виконання вимог статті 44 ПК України до відповідача із повідомленням про пошкодження первинних документів, які призначались для надання співробітникам відповідача для перевірки (а.с.226).

За таких обставин відповідачем складено акт про неможливість продовження проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 29.03.12 № 90/22-23477408, а також видано наказ № 73 від 29.03.12 про перенесення термінів проведення перевірки строком не більше ніж 90 днів (а.с.227,229).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що перевірки позивача проведено відповідачем в межах повноважень, в порядку та за наявності підстав, визначених ПК України.

Крім того, вирішуючи спір в межах заявлених вимог суд звертає увагу на наступне.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначає стаття 81 ПК України.

В силу норм п. 81.1. ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, та позивачем не заперечувалось, що посадові особи відповідача було допущено до проведення перевірки. Відтак, з урахуванням наведених вимог статті 81 ПК України, місцевий суд правильно не прийняв посилання позивача на порушення підстав призначення та порядку проведення перевірок, та не розцінив такі обставини як підстави для визнання дій відповідача неправомірними.

Крім того, твердження позивача про порушення відповідачем вимог ПК України щодо вручення наказу та направлення на перевірку спростовуються безпосередньо матеріалами справи. Так, з наданих відповідачем направлень на перевірку вбачається, що зазначені документи вручались безпосередньо головному бухгалтеру та директору позивача, про що свідчать підписи вказаних посадових осіб. Доказів на спростування цих обставин позивачем не надано.

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності дій податкового органу, суд вважає, що самі по собі дії щодо видання наказу, призначення та проведення позапланової документальної виїзної перевірки не впливають на права та обов'язки позивача.

Як зазначалось, за результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ. Саме це рішення створює юридичні наслідки для позивача, оскільки стосуються його зобов'язань, що виражені в грошовому еквіваленті, мають очевидний економічний характер, та можуть призвести до збільшення чи зменшення активів позивача. Тому, в разі непогодження з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, належним способом звернення за захистом порушених прав, має бути звернення щодо скасування саме рішень податкового органу.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними наказу та дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки задоволенню не підлягають. При цьому апеляційна скарга позивачем на рішення суду першої інстанції не подавалась.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який втратив чинність з набуттям чинності ПК України.

Як зазначалось, перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлює, що до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До 01.01.2011 порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету визначав Закон України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), який втратив чинність на підставі ПК України. Проте, оскільки правовідносини щодо визначення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ виникли до 01.01.2011, суд перевіряє правомірність висновків відповідача як суб'єкта владних повноважень, саме на підставі Закону № 168/97-ВР.

Згідно зі статтею 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.

Як вбачається з акту перевірки № 89/22-23477408 від 06.07.2012 та пояснень представника відповідача, підставою висновків податкового органу стала відсутність факту підтвердження належними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. В свою чергу, такі твердження ґрунтуються на тому, що позивач у періоді з 01.12.10 по 31.12.10 мав взаємовідносини з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Листом Ленінської МДПІ у м. Луганську на адресу відповідача надіслано акт № 803/23-35554567 від 11.11.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11, який містить твердження про нікчемність угод ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з контрагентами з огляду на норми ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України через відсутність підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності (а.с.244-252).

Як зазначалось, вказані обставини викладено відповідачем в акті виключно з урахуванням акта перевірки, проведеної Ленінською МДПІ. При цьому посилань на відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо позивача акт перевірки не містить. Твердження про ненадання первинних документів, неможливість фактичного здійснення господарських операцій, порушення вимог ЦК України стосуються виключно ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

На думку суду, фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджено, відповідно договорами, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, банківськими виписками (а.с.148-207).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (субпідрядник) було укладено Договори підряду на ремонтні роботи від 20.10.10 № 20-10-10, від 20.09.10 № 20/09/10 та від 08.11.10 № 08/11/10 предметом яких є здійснення субпідрядником в обумовлений строк капітального ремонту будівлі школи у селищі Новотошківський, капітального ремонту будинку сімейного типу у м. Кіровську вул.. Войкова, 13, та поточного ремонту другого поверху будівлі А-22 онкологічного диспансеру м. Стаханова, відповідно.

ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» були проведені розрахунки договірної ціни вартості ремонту та складені: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, згідно типової форми № КБ-3; локальні кошториси; підсумкові відомості до локальних кошторисів; розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів .

Доказами фактичного виконання робіт є акти форми КБ-2в та № КБ-3. На вказані в актах здачі-приймання виконаних робіт суму вартості робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виписані податкові накладні.

Фактична сплата за виконані роботи, у тому числі ПДВ, проведена у безготівковій формі, та підтверджується банківськими виписками з рахунків та платіжними дорученнями.

Роботи з капітального ремонту будівлі школи у сел. Новотошківський, будинку сімейного типу у м. Кіровську здійснено на виконання умов договорів позивача з Комітетом у справах культури Кіровської міськради № 15 від 20.10.10. та № 109 від 20.09.10, відповідно. Виконання робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт КБ-2в, підписаними позивачем та замовником - Комітетом у справах культури Кіровської міськради.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

Суд враховує, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань .

Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо встановлених податковими органами порушень з боку контрагента позивача суд звертає увагу на наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-10972/11/1270, яка набрала чинності відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, частково задоволено позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», зокрема, визнано протиправними дії Ленінської МДПІ щодо здійснення перевірки товариства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період 01.12.2010 по 30.09.2011 та складання акту № 803/23-35554567 від 11.11.2011 (а.с.134-144).

В силу норм статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначене свідчить, що висновки податкового органу за результатами перевірки, які отримані в результаті неправомірних дій інших податкових органів врахуванню не підлягають.

З цих же підстав суд не приймає заперечень відповідача щодо правомірності використання «Системи автоматизованого співставлення», до якої внесено відомості за результатами перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Крім того, ці заперечення стосуються ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, без врахування рішення по суті спору.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними. Відтак, податкові повідомлення-рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 15 лютого 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8953/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Стройбізнес» до Стахановської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування наказів та податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов