Рішення

від 21.01.2013 по справі 5006/36/151пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.13 р. Справа № 5006/36/151пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Лютій Т.О..

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон», м.Донецьк

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка

про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон» право власності на будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2839,2кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням підвалу літ.А, загальною площею 819,8 кв.м.

Представники сторін:

від позивача: Єресько І.І., за довіреністю б/н від 05.03.2012р.

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон», м.Донецьк звернулось із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон» права власності на будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2839,2кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням підвалу літ.А, загальною площею 819,8 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за договором купівлі-продажу від 17.11.2011р. придбав у ліквідатора ЗАТ «Компанія «Сеса» будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2019,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.11.2011р. Однак, КП БТІ помилково в технічному паспорті не зазначило підвальне приміщення, яке було передано за актом приймання-передачі позивачу, що унеможливлює державну реєстрацію зазначеного майна. Оскільки зазначене підвальне приміщення є невід'ємною частиною складу готової продукції, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 06.12.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/36/151пн/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 06.12.2012р. господарський суд зобов'язав комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" за рахунок позивача провести технічну інвентаризацію будівлі складу готової продукції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням підвального приміщення, матеріали технічної інвентаризації надати суду

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.12.12р. справу №5006/36/151пн/2012, у зв'язку із знаходженням судді Гриник М.М. у відпустці, передано на розгляд судді Харакозу К.С.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.01.13р. справу №5006/36/151пн/2012 передано на розгляд судді Гриник М.М.

09.01.2013р. відповідач надав лист, в якому позовні вимоги визнає. Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника. Клопотання судом розглянуто та задоволено, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Заявою від 15.01.2013р. позивач надав уточнення до позовної заяви, а саме просить визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон» право власності на будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2839,2кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням підвалу літ.А, загальною площею 819,8 кв.м.. Судом зазначені вимоги позивача прийняті як статочні

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2011р. між ліквідатором ЗАТ «Компанія «Сеса» (продавець) та ТОВ «Ліга Дон» (покупець) укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого ліквідатор зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Предметом договору є наступне майно: будівля, загальною площею 2019,2кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 та 1.2 договору).

Ціна договору складає 800000грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1.1. договору передача проданої будівлі покупцю здійснюється в день підписання та нотаріального посвідчення цього договору, разом з повним комплектом ключів та технічним паспортом на будівлю за актом прийому-передачі в день нотаріального посвідчення цього договору.

Між ліквідатором ЗАТ «Компанія «Сеса» та ТОВ «Ліга Дон» 17.11.2011р. підписаний акт приймання - передачі. Відповідно до п.3 акту приймання - передачі будівля включає склад готової продукції та підвал.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу. Договір зареєстровано в реєстрі за №5717.

Відповідно до витягу з КП «Бюро технічної інвентаризації» право власності на будівлю готової продукції зареєстровано за ТОВ «Ліга Дон».

04.09.2012р. між ТОВ «Ліга Дон» та ФОП ОСОБА_1 укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та отримання завдатку.

Відповідно до попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та отримання завдатку сторони домовилися укласти договір купівлі -продажу складу готової продукції, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 03.10.2012р. ФОП ОСОБА_1 повідомив позивача, що надані ним документи не містять відомостей про підвальне приміщення складу готової продукції. Відповідач зазначив у листі, що сам склад готової продукції не складає цінності без підвального приміщення, а тому вважає, що договір купівлі-продажу не може бути укладений, через що просить виплатити 10000грн. (подвійний розмір завдатку).

Листом №08/10 від 08.10.2012р. ТОВ «Ліга Дон» повідомило ФОП ОСОБА_1, що підвальне приміщення є власністю товариства на підставі ст..187 ЦК України та запропонувало укласти договір купівлі-продажу 15.10.2012р.

Листом від 12.10.2012р. ФОП ОСОБА_1 повторно зазначено, що товариство не є власником підвального приміщення в розумінні ст..334 ГК України, виходячи з чого відповідач вважає, що договір купівлі-продажу не може бути укладено та просить виплатити 10000грн. до 22.10.2012р.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон» є юридичною особою, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 816938 від 13.09.2012р., а отже наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

За умовами договору укладеного між ліквідатором ЗАТ «Компанія «Сеса» та ТОВ «Ліга Дон» вказану у договорі будівлю продано за 800000 грн.

Вказаний договір підписано повноважними представниками, скріплений відбитками печаток сторін та нотаріально посвідчений. Відповідно до п.3 акту приймання - передачі будівля включає склад готової продукції та підвальне приміщення.

На час розгляду справи юридичну особу продавця ЗАТ «Компанія «Сеса» припинено.

Викликаний в порядку ст.. 30 ліквідатор Тищенко О.І в судове засідання не з'явилась, пояснень по суті спору не надала.

На виконання ухвали господарського суду від 06.12.2012р. КП Бюро технічної інвентаризації м.Донецька проведено інвентаризацію підвального приміщення та складено технічний паспорт від 19.12.2012р. на підвальне приміщення як на захисну споруду. Площа підвалу складає 819,8 кв.м. Власника майна в технічному паспорті не зазначено.

Позивачем також долучено до матеріалів справи експертний висновок експерта Жукова В.І. (свідоцтво НОМЕР_1), здійснений з метою проведення будівельно- технічного дослідження. За результатами проведеної експертизи встановлено, що підвальне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не може бути віднесено до оборонної споруди цивільного захисту. При існуючому плануванню допускається використання підвалів для виробничих приміщень по вибуховопожежної та пожежної небезпеки категорії Г та Д. Стіни підвального приміщення є опорою для конструкцій наземних поверхів. За результатами експертного дослідження підвальний поверх є невід'ємною частиною будівлі та за своїми характеристиками не може бути віднесений до оборонної споруди цивільного захисту.

Відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бут відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Згідно ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Отже, об'єкт нерухомості - підвальне приміщення та будівля складу готової продукції, яка належить позивачу на праві власності, є складною річчю, які разом представляють собою єдине ціле та не можуть використовуватися відокремлено без пошкодження або істотного знецінення.

Таким чином, підвальне приміщення є складовою частиною об'єкту нерухомості, яке не можє використовуватися самостійно та пов'язане із основною річчю спільним призначенням та є її приналежністю, у зв'язку із чим на неї розповсюджується тотожній правовий режим, а отже і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009р. №660/5 при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 Цивільного кодексу України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання права власності на будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2839,2кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням підвалу літ.А, загальною площею 819,8 кв.м. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до приписів ст..49 ГПК України.

На підставі викла?деного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон», м.Донецьк до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Макіївка про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон» права власності на будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2839,2кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням підвалу літ.А, загальною площею 819,8 кв.м. - задовольнити.

Визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Дон» (83121, м.Донецьк, вул.. Собінова, 2а, ЄДРПОУ 37041828) на будівлю складу готової продукції літ.А-1 загальною площею 2839,2кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням підвалу літ.А, загальною площею 819,8 кв.м.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2013р.