Постанова

від 17.05.2011 по справі 2а-1004/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 року 2а-1004/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавля В.О.,

при секретарі Горбуновій К.С.,

за участю:

прокурора - Іванова С.О.,

представника позивача - Вітер І.О.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проБаришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств» стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

24.02.2011 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Баришівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - позивач) до Комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 156 591 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом зі сплати податку з доходів фізичних осіб. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Прокурор посилається на закони України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні»та зазначає, що податковий борг, який становить в загальній сумі 156 591 грн. 60 коп., виявлено проведеною податковим органом перевіркою, за результатами якої відповідачу нараховано податкові зобов'язання та винесено податкове повідомлення-рішення, яке відповідачем не оскаржено, а податковий борг ним не сплачено.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду прибув прокурор і представник позивача, які в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Комунальне підприємство «Березанський комбінат комунальних підприємств» зареєстровано 05.06.1998 Виконавчим комітетом Березанської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.06.1998 №1352 1200000000111, взято на облік платників податків в органах державної податкової служби 10.06.1997 за №15-534 в Баришівській ОДПІ. Місцезнаходження підприємства згідно з реєстраційними документами: Київська область, м. Березань, вул. Леніна, 30.

Станом на 01.12.2010 відповідач має заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 156 591 грн. 60 коп., яка виникла за наступних обставин.

На підставі наказу №382 та направлення від 15.12.2010 №266 позивачем проведено позапланову виїзну перевірка комунального підприємства «Березанський комбінат комунальних підприємств», код ЄДРПОУ 03803768, з питань встановлення сум заборгованості по заробітній платі, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2007 по 30.11.2010.

За результатами перевірки складено Акт №25/7/03803768 від 18.01.2011, відповідно до якого станом на 01.12.2010 у підприємства встановлена заборгованість по заробітній платі, а також перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб. Станом на 01.10.2007 заборгованість по ПДФО із заробітної плати становить 31888 грн. 81 коп.; за період з 01.10.2007 по 30.11.2010 нараховано 493 498 грн. 44 коп.; сплачено ПДФО за період з 01.10.2007 по 30.11.2010 у сумі 368 795 грн. 65 коп. Документальною перевіркою встановлено такі порушення: станом на 01.12.2010 заборгованість по заробітній платі складає 356 903 грн. 11 коп., заборгованість по податку з доходів фізичних осіб - 156591 грн. 60 коп.; порушено пп. 16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003, нараховано пені в розмірі 29 241,62 грн.; порушено п.4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2035 та абз. „в" пп 6.5.2 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003, донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 77,24 грн; порушено пп 6.5.1 п.6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003, донараховано податку в сумі 76,47 гривень; порушено пп. 8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003, донараховно податку в сумі 90,00 гривень.

Станом на 01.12.2010 загальна сума заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб становить 156591 грн. 60 коп.

На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення по податку з доходів найманих працівників №0000271730/0 від 27.01.2011 на суму 731 грн. 13 коп., яке того ж дня під розпис вручено представнику відповідача.

Позивачем та відповідачем складено Акт звірки заборгованості по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.12.2010 по КП «Березанський комбінат комунальних підприємств», згідно з яким розбіжностей у позиціях сторін не встановлено, відповідач підписав вказаний Акт із зазначенням розміру вказаної заборгованості - 156 591 грн. 60 коп., чим фактично визнав наявність та розмір заборгованості по податку з доходів фізичних осіб.

Станом на день судового розгляду спору заборгованість відповідачем не сплачено, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 22.05.2003 №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», Законом України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та іншими.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі законодавчі акти втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Згідно з п.7.1. зазначеного Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Об'єкт оподаткування визначено статтею 3 цього Закону. Пунктом 3.5. ст. 3 зазначеного Закону визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.

Статтею 16 цього Закону визначено, що податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами бюджетного кодексу України. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Територіальні управління Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку здійснюють розподіл зазначених коштів згідно із нормативами, встановленими статтею 65 Бюджетного кодексу України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів. Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, передбачено підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 №1789-XII прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до статті 36 1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд бере до уваги те, що суму боргу у розмірі 156591 грн. 60 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується дослідженими в суді документами, у тому числі Актом перевірки, податковим повідомленням-рішенням, Актом звірки заборгованості, яким фактично відповідач визнав наявність та розмір заборгованості; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги прокурора та податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена .