Рішення

від 28.01.2013 по справі 13/5005/11195/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.13р. Справа № 13/5005/11195/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", м. Балаклія

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч", м. Дніпропетровськ

про стягнення 316 740 грн. 95 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Плісак С.В. - представник, довіреність № 06/13 від 03.01.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовної заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" заборгованість у розмірі 248 392 грн. 25 коп. - за поставлений товар, пені - 41 045 грн. 97 коп., індекс інфляції - 19 871 грн. 38 коп. та 3% річних - 7 431 грн. 35 коп., Також Позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача судовий збір у розмірі 6 334 грн. 82 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем Договору на постачання цементу № 64/01-09 від 12.03.2009 року.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2013 року.

У судовому засіданні 23.01.2013 року представник позивача надав клопотання про залучення до матеріалів справи копії накладних відвантаженого цементу, заявок на відвантаження товару, податкових накладних. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 06.02.2013 року.

У судовому засіданні 06.02.2013 року Позивач подав клопотання (Т-4, а.с.31), в якому просить суд вважати недійсним пункт 9.2 Додаткової угоди від 01.08.2009 року до Договору.

Відповідач у судові засідання 23.01.2013 року та 06.02.2013 року явку повноважного представника не забезпечив, відзив на позовну заяву та витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Поштовий конверт (а. с. 34) з ухвалою суду, яка направлялись на адресу Відповідача повернувся з поштовою відміткою: "адресат выбыл".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Балцем" (відповідно до п. 1.2 статуту перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна") (далі - Позивач/Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" (далі - Відповідач/Покупець) укладено Договір № 64/01-09 від 12.03.2009 року на поставку цементу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність Покупця цемент (далі - товар), у кількості та строки, передбачені Договором, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору назва, кількість та асортимент поставленого товару зазначається в Додатках (Специфікаціях) до Договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.3 Договору зміна кількості та марки товару, що постачається можливо за згодою сторін шляхом підписання нового Додатку (Специфікації) до Договору, або шляхом зазначення іншої марки або кількості товару, що постачається в Заявці Покупця. В останньому випадку зазначені зміни не несуть обов'язкового характеру для Продавця та мають бути обов'язково узгодженими с Продавцем із врахуванням можливості поставки останнього.

Відповідно до п. 1.5 Договору грузоотримувачем за Договором є будь - яка вказана Покупцем особа, на адресу якої повинна виконуватись поставка товару. Покупець зобов'язується вказати в Заявці повне найменування грузоотримувача, його відгрузні та інші необхідні реквізити. Покупець несе всю відповідальність за вірність вказаних реквізитів грузоотримувача. Це, означає, що Продавець належним чином, виконав зобов'язання з поставки товару у відповідності до пред'явлених Покупцем реквізитів.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору здійснювати поставку товару на адресу, вказану Покупцем Грузоотримувач, у кількості, якості, асортименті та в строки, встановлені Договором, на основі Заявки Покупця на об'єм поставленого товару.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору Покупець зобов'язаний щомісяця пред'являти Продавцю Заявку на поставку товару не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного місяця поставки. Заявка повинна в обов'язковому порядку містить наступні дані: найменування, адреса та код Грузоотримувача, найменування та код станції, марка цементу, об'єм товару, кількість та тип вагонів, графік поставки. Заявка вважається направленою належним чином, у тому випадку при пред'явленні її за допомогою коштів факсимільного зв'язку с наступним пред'явленням оригіналу.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору Покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до порядку, передбаченому пунктами 5.3, 5.4 Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору вартість товару встановлюється в Специфікаціях (Додаток № 2), на умовах поставки, передбачених Договором, та вказується в рахунку на оплату. Вартість товару не включає в себе транспортні та інші витрати, пов'язані з доставкою товару від станції відправки до станції призначення, вказаною Покупцем в Заявці, які відшкодовуються Покупцем.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата товару та витрат, пов'язаних з його перевезенням, здійснюється Покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів. з моменту пред'явлення рахунку на оплату. Поставка товару здійснюються в межах оплачуваної кількості товару.

Оплата товару здійснюється Покупцем 100% грошовими коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок Продавця. Оплатою вважається факт надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

Відповідно до п. 5.4 Договору вартість фактично поставленого товару та розмір витрат, пов'язаних з його транспортуванням вказується в рахунках - фактурах, в товарних накладних та податкових накладних У разі перевищення вартості партії поставленого товару понад здійсненою Покупцем передоплаті, Покупець зобов'язаний здійснити доплату Продавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання повідомлення Продавця. Якщо вартість партії товару менше сплачений Покупцем у відповідності до п. 5.3 Договору, передплата Покупця зараховується в оплату за наступний період.

Відповідно до п. 5.5 Договору у разі порушення Покупцем умов та строків оплати, передбачених п. 5.3 Договору, Продавець вправі не здійснювати поставку товару в поточному місяці та, за згодою Покупця, зарахувати їх в оплату товару, належному поставці в наступному місяці або здійснити повернення отриманих грошових коштів за умов розірвання Договору.

Додатковою угодою до Договору від 01.04.2009 року (Т-1, а.с. 15) та Додатковою угодою до Договору від 01.08.2009 року (Т-1, а.с. 16) сторони змінили п. 5.3 Договору, виклавши його у наступній редакції: оплата товару та витрат, пов'язаних з його перевезенням, здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу на протязі 10 (десяти) днів з моменту поставки товару (максимальна сума поставленого товару на умовах відстрочки платежу не може перевищувати 300 000 гривень). Оплатою вважається надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця.

У разі заяви Покупцем до відвантаження товару на суму, більш того вказану в частині першій пункту, Покупець зобов'язаний на протязі 15 днів надати Продавцю документально підтверджену гарантію виконання зобов'язань зі сплати заявленої кількості товару (за згодою с Продавцем). При невиконанні Покупцем вказаної умови, Продавець маж право не здійснювати відгрузку заявленого товару без застосування к останньому будь - яких штрафних санкцій.

Відповідно до наданих Заявок (Т-2, а. с. а.с. 95-150; Т-3, а. с. а.с. 1- 26) Відповідач замовив у Позивача цемент на загальну суму у розмірі 9 164 885 грн. 58 коп.

Позивач на виконання умов Договору та згідно Заявок поставив Відповідачеві товар на загальну суму 9 164 885 грн. 58 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями про приймання вантажу (Т-1, а. с. 43-150).

У позовній заяві Позивач стверджує, що Відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару виконані не повному обсязі, оплата відповідачем здійснена лише частково у розмірі 8 916 493 грн. 33 коп.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач направляв на адресу Позивача (поштове повідомлення та фіскальний чек як доказ відправки - Т-1, а. с. 22) претензію № 110/ЕЦУ-893/11 від 19.04.2011 року (Т-1, а.с. 17), в якій просить Відповідача погасити заборгованість за поставлений товар на загальну суму 316 740 грн. 95 коп.

Таким чином, на день розгляду справи сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 248 392 грн. 25 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до умов ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 248 392 грн. 25 коп.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.17 Договору (із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.08.2009 року) передбачена відповідальність Покупця у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, по якому нараховується пеня, нарахована на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Договору за не виконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п. 6.17 Додаткової угоди до Договору від 01.08.2009 року Позивач нарахував пеню у розмірі 41 045 грн. 97 коп. (розрахунок Т-1, а. с. 20).

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме 41 045 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вищевказаної норми Позивач нарахував індекс інфляції у розмірі 19 871 грн. 38 коп. та 3 % річних у розмірі 7 431 грн. 35 коп. (розрахунок Т-1, а.с.а.с. 19, 21).

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат на загальну суму 19 871 грн. 38 коп. та 3 % річних у розмірі 7 431 грн. 35 коп. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У судовому засіданні 06.02.2013 року Позивач подав клопотання, в якому просить суд вважати недійсним пункт 9.2 Додаткової угоди від 01.08.2009 року до Договору.

Відповідно до п. 9.2 Додаткової угоди від 01.08.2009 року до Договору у разі якщо сторони не дійшли згоди, спори розглядаються в господарському суді Харківської області у відповідності до діючого законодавства України.

Підсудність визначається на загальних підставах ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Абзац перший пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" доповнено реченням такого змісту: "Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено." (редакція викладена постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 3 від 16.01.2013 року).

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку про визнання недійсним п. 9.2 Додаткової угоди від 01.08.2009 року до Договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати пункт 9.2 Додаткової угоди від 01.08.2009 року до Договору № 64/01-09 на постачання цементу від 12.03.2009 року укладеного між Публічним акціонерним товариством "Євроцемент-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвіч" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 47, код ЄДРПОУ 32350985) на користь Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна" (64200, Харківська область, м. Балаклія, код ЄДРПОУ 00293060) 248 392 грн. 25 коп. - основної заборгованості, 41 045 грн. 97 коп. - пені, інфляційних втрат - 19 871 грн. 38 коп. , 3 % річних - 7 431 грн. 35 коп. , та 6 334 грн. 82 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Повне рішення складено 11.02.2013 року