Рішення

від 31.01.2013 по справі 5006/13/106/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.13 р. Справа № 5006/13/106/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів» Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром», Кіровоградська обл., м. Світловодськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія Апекс», Донецька обл., м. Краматорськ

про: стягнення 22264грн.08коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гузик С.Я. (довіреність № 98 від 22.01.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів» Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром», Кіровоградська обл., м. Світловодськ (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія Апекс», Донецька обл., м. Краматорськ (далі - відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 22264грн.08коп. та відвантажити цемент позивачу за адресою : 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 29.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку обладнання № 056/09 від 30.07.2009р. відносно своєчасної та повної поставки товару на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати, у зв'язку з чим товар на перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 22264грн.08коп. так і не був поставлений.

Доповненнями до позовної заяви № 127 від 22.01.2012р. позивач письмово визначився з позовними вимогами, а саме просив суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару в розмірі 22264грн.08коп.; обґрунтовує вимоги тим, що направив відповідачу заявку №225 від 27.03.2012р. на відвантаження цементу на суму 22264грн.08коп., яка залишилася відповідачем без виконання.

Суд у подальшому розглядає позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням неодноразово відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, Витягу з ЄДРПОУ № 06/3-16/131 від 14.01.2013р., надісланого Головним управлінням статистики у Донецькій області 17.01.2013р. на запит суду та Витягу з ЄДР станом на 08.01.2013р.- 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Карла Маркса, будинок 38, проте конверти з ухвалами суду повернулися з відміткою органу поштового «за зазначеною адресою не проживає».

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У судовому засіданні 31.01.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами в межах передбачених ст. 69 ГПК України строків.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

30.07.2009р. між Дочірнім підприємством «Завод залізобетонних виробів» ЗАТ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія Апекс» (постачальником) був укладений договір № 056/09, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність) та поставити цемент (далі продукцію), а покупець прийняти та оплатити її по ціні, на умовах та в асортименті, обумовлених у даному договорі та специфікаціях, які являються невід'ємною його частиною.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили наступний порядок оплати - безготівковим платежем на поточний банківський рахунок постачальника, протягом 3-х календарних днів з моменту відвантаження продукції. Моментом відвантаження вважати дату, вказану в видатковій накладній (залізничній квитанції).

Відповідно до п. 6.2 договору відвантаження продукції здійснюється залізничним транспортом у 10-ти денний строк з моменту надходження письмової заявки покупця з зазначенням відвантажувальних реквізитів. Письмова заявка передається факсимільним зв'язком або іншим передбаченим діючим законодавством способом, складається по формі, зазначеної в Додатку № 1 до даного договору. Письмові заявки являються невід'ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 10.4 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р.

На договорі з боку покупця міститься напис «з протоколом розбіжностей», але на вимогу суду позивачем докази існування, укладання між сторонами вказаного протоколу суду не надані.

Керуючись п. 1.1 договору сторони уклали специфікацію № 1/1 від 30.07.2009р., якою визначили найменування продукції, що підлягав поставці - цемент ПЦ 11/А-400, виробництва ВАТ «Балцем», вид відвантаження - навал, одиницю виміру, його кількість та визначили обсяг поставки - по заявці покупця (факсимільним зв'язком).

В подальшому, як вбачається із представленого позивачем статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Об'єднання Дніпроенергобудпром» протоколом № 24 від 23.12.2010р., Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариство «Об'єднання Дніпроенергобудпром», що припинило свою діяльність внаслідок реорганізації (перетворення) у Товариство з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром».

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, позивач протягом 03.08.2009р. - 20.10.2009р. перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1199400грн.08коп., в свою чергу відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 1177136грн.00коп. за видатковими накладними № РН-0000161 від 09.08.2009р., № РН-0000168 від 16.08.2009р., № РН-0000174 від 18.08.2009р., № РН-0000184 від 24.08.2009р., № РН-0000185 від 26.08.2009р., № РН-0000192 від 28.08.2009р., № РН-0000194 від 28.08.2009р., № РН-0000193 від 28.08.2009р., № РН-0000205 від 04.09.2009р., № РН-0000206 від 05.09.2009р., № РН-0000209 від 09.09.2009р., № РН-0000214 від 15.09.2009р., № РН-0000232 від 25.09.2009р., № РН-0000233 від 26.09.2009р., № РН-0000245 від 07.10.2009р., № РН-0000246 від 08.10.2009р., № РН-0000248 від 11.10.2009р., № РН-0000605 від 15.10.2009р., № РН-0000606 від 16.10.2009р., № РН-0000616 від 25.10.2009р.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару на всю суму здійсненої позивачем передоплати, товар на суму перерахованої попередньої оплати в розмірі 22264грн.08коп. так і не був поставлений.

Оскільки товар на грошові кошти у розмірі 22264грн.08коп. так і не був поставлений, грошові кошти у вказаному розмірі не повернуті, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 22264грн.08коп. (з чим визначився остаточно позивач у заяві № 127 від 22.01.2012р.), на які поставка товару, обумовленого договором № 056/09 від 30.07.2009р. та специфікацією № 1/1 до нього, відповідачем не здійснена.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір на поставку обладнання № 056/09 від 30.07.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 056/09 від 30.07.2009р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору № 056/09 від 30.07.2009р., сторони п. 4.2 передбачили порядок оплати з відстроченням платежу протягом 3-х календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Позивачем протягом періоду з 03.08.2009р. по 20.10.2009р. на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур була перерахована попередня оплата за обумовлений сторонами товар в сумі 1199400грн.08коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Оскільки відповідач отримав грошові кошти у сумі 1199400грн.08коп. без жодних зауважень та заперечень, не повернув їх позивачу, то суд дійшов висновку, що сторони своїми конклюдентними діями погодили порядок розрахунків на умовах попередньої оплати товару, а відповідач в свою чергу прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару позивачу на всю суму перерахованих позивачем грошових коштів.

Відповідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 договору відвантаження продукції здійснюється залізничним транспортом в 10-ти денний строк з моменту надходження письмової заявки покупця з вказанням відвантажувальних реквізитів. Письмова заявка передається факсимільним зв'язком, або іншим передбаченим законодавством способом, складається за формою, зазначеною в Додатку № 1 до даного договору. Письмові заявки являються невід'ємними частинами даного договору.

Позивач у доповненні до позовної заяви № 127 від 22.01.2013р. стверджує, що направлена відповідачу заявка № 225 від 27.03.2012р. здійснити поставку цементу у кількості 36тон не була виконана постачальником. У якості доказів направлення вказаної заявки відповідачу, позивачем до матеріалів справи додана засвідчена належним чином копія квитанції, яка датована 28.03.2012р.

Враховуючи п. 6.2 договору, станом на день звернення позивача до суду з позовом строк поставки товару покупцю за заявкою № 225 від 27.03.2012р. вже наступив, проте докази поставки товару за вказаною заявкою матеріали справи не містять, як і докази повернення сплачених за нього позивачем грошових коштів.

Позивач наполягає на поверненні сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 22264грн.08коп.

Суд приймає до уваги також наступне.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Аналогічні приписи містяться у ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 10.4 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р. Доказів продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що станом на день звернення позивача до суду договір № 056/09 від 30.07.2009р. вже припинив свою дію, позивач має право вимагати від відповідача повернення йому грошових коштів, поставка товару на які відповідачем не здійснена.

Суд також враховує наявні в матеріалах справи докази направлення позивачем відповідачу листа № 124 від 18.02.2010р., у якому позивач посилається на виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 22264грн.08коп. відповідно до акту звірки станом на 01.02.2010р., та лист № 26 від 12.07.2010р. за підписом директора ТОВ «Фінансово-промислова компанія Апекс», у якому останній в свою чергу зобов'язується погасити заборгованість по договору № 056/09 від 30.07.2009р. в сумі 22264грн.08коп. до 01.08.2010р., що фактично свідчить про визнання суми боргу перед позивачем та відсутність наміру поставити позивачу товар на вказані грошові кошти.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 22264грн.08коп. або поставки товару на всі перераховані позивачем кошти, як і доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача.

Заявлена сума боргу в розмірі 22264грн.08коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою № 128 від 22.01.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера ДП «Завод залізобетонних виробів» Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром».

Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, керуючись ст. 43 ГПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Законом України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється ставка судового збору - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609грн. 50коп.). Ціна позову складає 22264грн.08коп. Платіжним дорученням № 2678 від 16.11.2012р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1677грн.00коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, у зв'язку з чим поверненню підлягає зайво сплачена сума судового збору в розмірі 67грн.50коп.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у ч. 4 інформаційного листа від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір", зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525-526, 530, 625, 663, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів» Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром», Кіровоградська обл., м. Світловодськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія Апекс», Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення 22264грн.08коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія Апекс» (юридична адреса: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Карла Маркса, будинок 38, код ЄДРПОУ 35748489) на користь Дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів» Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (юридична адреса: 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комсомольська, будинок 29, код ЄДРПОУ 05784779) суму в розмірі 22264грн.08коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1609грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повернути Дочірньому підприємству «Завод залізобетонних виробів» Товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (юридична адреса: 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комсомольська, будинок 29, код ЄДРПОУ 05784779) з Державного бюджету України зайво сплачений платіжним дорученням № 2678 від 16.11.2012р. судовий збір у розмірі 67грн.50коп.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору із Державного бюджету України.

У судовому засіданні 31.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.