Рішення

від 11.02.2013 по справі 5006/37/151/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.13 р. Справа № 5006/37/151/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк, ідентифікаційний код 14311844

до Відповідача: Донецької обласної громадської організації «Козацький Донбас», м. Донецьк, ідентифікаційний код 36443224

про: стягнення за договором оренди №4413/2010 від 03.08.2010р. заборгованості у розмірі 2666,43 грн.

за участю у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, ідентифікаційний код 13511245

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи - Тутов Д.С. (за довіреністю №82 від 10.09.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 15.01.2013р. на 28.01.2013р., з 28.01.2013р. на 11.02.2013р.

У судовому засіданні 11.02.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Донецький казенний завод хімічних виробів, м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до Донецької обласної громадської організації «Козацький Донбас», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №4413/2010 від 03.08.2010р. заборгованості у розмірі 2666,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №4413/2010 від 03.08.2010р зі сплати частини орендної плати балансоутримувачу у розмірі 30% місячного платежу за період з лютого 2012р. по вересень 2012р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №4413/2010 від 03.08.2010р. з додатками, розрахунок орендної плати, рахунки-фактури, лист від 06.11.2012р., акт звіряння-розрахунків, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно статусу і місцезнаходження Відповідача, нормативно обгрнутувавши свої вимоги ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 49, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем були надані документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.35-45), у тому числі - постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2012р. по справі №2а/0570/6904/2012, якою було розірвано договір оренди №4413/2010 від 03.08.2010р.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, доказів сплати стягуваної заборгованості або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.21, 22), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

В контексті правової позиції, наведеної в абз. 1 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.11.2012р., таке повідомлення Відповідача вважається належним.

Ухвалою від 15.01.2013р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено у якості Третьої особи, яка не заявляє на предмет спору, на стороні Позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області .

Третя особа 08.02.2013р. надала письмові пояснення (а.с.а.с.51-58), якими повідомила про обставини виконання договору оренди Відповідачем та припинення правовідносин за таким договором у судовому порядку.

У судове засідання 11.02.2013р. представники сторін попри належне повідомлення судом без пояснення причин не з'явились, а представник Третьої особи на запитання суду повідомив про припинення нарахування орендної плати Відповідачеві з 27.07.2012р. та наполягав на вирішені спору в цьому судовому засіданні. Зважаючи на це суд розглядує спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин, а повторна неявка належним чином повідомлених представників сторін і ненадання Відповідачем певних документів за змістом ст.ст.4-3, 22, 33 і 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2010р. між Третьою особою (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4413/2010 (а.с.а.с.24-26), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - окрему розташовану будівлю загальною площею 218,8 кв.м. за адресою: м. Донецьк, вул. Софійська, 2, яка знаходиться на балансі Позивача (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2010р. і становить 127 070,30 грн., для розміщення громадської організації, строком до 24.07.2013р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та за результатами конкурсу на право оренди державного Майна (за базовий місяць розрахунку - червень 2010р. - становить 638,02 грн. без ПДВ). Орендна плата за перший місяць оренди -серпень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень-серпень 2010р., з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць, та розподілом у співвідношенні 70% і 30% між державним бюджетом та Балансоутримувачем відповідно, та сплачується щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним. Своєчасне і повне внесення орендних платежів п.5.4. віднесено до обов'язків Орендаря.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 03.08.2010р. об'єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.28).

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань в перебігу дії договору оренди Позивачем складалися рахунки на сплату послуг (а.с.а.с. 9-16) , зокрема - за період з лютого по вересень 2012р. на загальну суму 2823,72грн., доказів щомісячного надсилання (вручення) яких до справи не надано.

З супровідним листом №20-164 06.11.2012р. (а.с.18) Позивач надіслав Відповідачеві для розгляду і підписання акти звірення розрахунків (а.с.19) з виведеним сальдо на свою користь у розмірі стягуваної суми (враховуючи зменшення загальної суми за рахунками на суми здійсненого у лютому 2012р. платежу в розмірі 157,29грн. згідно відмітки на рахунку №1100 від 07.03.2012р. - а.с.16), проте вказаний лист повернуто поштою службою (а.с.17).

У зв'язку із вищевикладеним Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с.43), складеному та надісланому Позивачем (а.с.44) на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.42) за підписом головного бухгалтера та директора станом на 16.01.2013р. заявлена до стягнення заборгованість в перебігу розгляду справи не погашена.

Як вбачається з наданих 08.02.2013р. пояснень Третьої особи з додатками (а.с.а.с.51-58) постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/6904/2012 від 27.06.2012р. за позовом Регіонального фонду Державного майна України по Донецькій області до Донецької обласної громадської організації «Козацький Донбас» розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4413/2010 від 03.08.2010р. та зобов'язано орендаря повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Вказана постанова суду за змістом виданого виконавчого листа набрала законної сили в порядку ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України 27.07.2012р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4413/2010 від 03.08.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. І хоча Позивач не є стороною укладеного між Орендодавцем та Орендарем договору, проте за його змістом він визначений отримувачем частини орендної плати, що цілком відповідає положенню ст. 636 Цивільного кодексу України та зумовлює існування об'єкту судового захисту у розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по донецькій області та Відповідачем договір оренди №4413/2010 від 03.08.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, у тому числі і перед Позивачем.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність нарахування Орендодавцем передбачених договором платежів виключно в межах строку дії відповідних правовідносин - до їх припинення будь-яким передбаченим діючим законодавством способом.

Виходячи із встановлених судом обставин на підставі наявних в матеріалах справи доказів, у Позивача не має суб'єктивного права нараховувати і отримувати стягувані орендні платежі за період після 27.07.2012р. (дата набрання законної сили в порядку п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/6904/2012, яка станом на 11.02.2013р. згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень не оскаржена та є чинною), оскільки вказане судове рішення за змістом ч.3 ст.291 Господарського кодексу України та ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України зумовило припинення орендних правовідносин як правової підстави для нарахування і отримання Позивачем відповідної частини орендної плати незалежно від обставин обізнаності Балансоутримувача про розірвання договору.

При цьому, варто наголосити, що положення договору оренди №4413/2010 від 03.08.2010р. не містять спеціального у розумінні ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України застереження про можливість подальшого нарахування орендних платежів після розірвання договору і до моменту повернення об'єкту оренди.

Суд наголошує, у світлі приписів ст.ст. 124, 129 Конституції України чинність згаданого вище судового акту унеможливлює піддання сумніву факту розірвання договору оренди інакше, ніж шляхом скасування постанови у справі №2а/0570/6904/2012 за результатами перегляду у встановленому процесуальному порядку. Цей висновок суду у повній мірі узгоджується позицією Європейського суду з прав людини, сформульованою у Рішенням від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг" проти України": „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів" (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні" від 18.11.2003р. № 01-8/1427). Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, через встановлений судом факт припинення 27.07.2012р. орендних правовідносин між сторонами, у Позивача відсутнє суб'єктивне право на нарахування і отримання орендних платежів за період з 28.07.2012р. по вересень 2012р. включно в стягуваній сумі 747,54грн., що унеможливлює порушення такого відсутнього права і застосування запропонованого способу судового захисту.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягування означених сум через їх юридичну неспроможність.

В свою чергу, решта позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати з лютого 2012р. по 27 липня 2012р. включно підлягають задоволенню судом з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно до умов п. 3.6. договору оренди №4413/2010 від 03.08.2010р.за період користування, у тому числі - з лютого 2012р. по 27 липня 2012р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі - припинення грошових зобов'язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов'язань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості - з лютого 2012р. по 27 липня 2012р. включно) Відповідачем не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу - в сумі 1918,89грн. (2666,43 - 747, 54)

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам, належному до сплати за такими позовними вимогами розмірі - 1609,5грн., тоді як зайво сплачений залишок судового збору у розмірі 0,45грн. згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України та п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню Позивачеві на підставі відповідної ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк (ідентифікаційний код 14311844) до Донецької обласної громадської організації «Козацький Донбас», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443224) про стягнення за договором оренди №4413/2010 від 03.08.2010р. заборгованості у розмірі 2666,43 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецької обласної громадської організації «Козацький Донбас», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443224) на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк (ідентифікаційний код 14311844) заборгованість в розмірі 1918,89грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Донецької обласної громадської організації «Козацький Донбас», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443224) на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк (ідентифікаційний код 14311844) судовий збір в розмірі 1158,27грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2013р.

Суддя Попков Д.О.