Рішення

від 12.02.2013 по справі 914/173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа№ 914/173/13

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Інкартранс", м. Луганськ

до відповідача публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Сілець Львівської області

про стягнення заборгованості 75 294,06 грн.

суддя Юркевич М.В.

представники:

від позивача : Кушнірук Л.В. - юрисконсульт

від відповідача : Кріль Н.Г. - заст. генерального директора

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору : на розгляд до господарського суду Львівської області товариством з обмеженою відповідальністю „Інкартранс" подано позов про стягнення з публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» 64598,20 грн. заборгованості по оплаті товару, 9883,52 грн. штрафу та 812,34 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 16.01.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.01.2013р.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2013р. за усним клопотанням відповідача було відкладено розгляд справи для надання можливості останньому подати суду акт звірки взаєморозрахунків.

В останнє судове засідання відповідач акт звірки взаєморозрахунків не подав, вимоги ухвали суду від 29.01.2013 року не виконав. Однак, повторно в усній формі заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач проти заявленого клопотання заперечив, просив суд позовні вимоги розглянути по суті.

Судом вказане клопотання про відкладення судового розгляду відхилено, оскільки відповідачу вже надавалась можливість подати необхідну доказову базу на підтвердження своїх заперечень та заявлених клопотань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

22.06.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Інкартранс" та публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» був укладений контракт №22/06-6, на умовах якого позивач (продавець) продав, а відповідач (покупець) купив товар, найменування, кількість, вартість та умови поставки якого визначені в специфікації.

В п.5.1. контракту сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунків, які виставляються продавцем покупцю.

Згідно умов даного контракту протягом 2011-2012 років відповідачу поставлявся залізорудний концентрат у кількості 484,3 тон на загальну суму 1 073 598,20 грн., про що свідчать видаткові накладні № ІН-00041 від 30.07.2011 р., №ІН-00050 від 10.09.2011 р., №ІН-00051 від 01.10.2011 р., №ІН-0000002 від 18.02.2012 р., №ІН-0000014 від 11.05.2012 р., та залізничні накладні, які містяться у матеріалах справи.

Згідно видаткової накладної №ІН-0000014 від 11.05.2012 року ТОВ «Інкартранс» поставило відповідачу залізорудний концентрат у кількості 69,5 тон на суму 134 482, 50 грн. Як стверджує позивач, відповідачем здійснено лише частково сплату за поставлений товар, а саме сплачено кошти в сумі 69 884,30 грн.

17.07.2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 203/1 сплатити суму заборгованості в строк до 27.07.2012 р. Як вбачається із наявних матеріалів справи, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

04.09.2012 р. позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією №278/1, яка також залишена без задоволення.

13.11.2012 р. між позивачем та відповідачем був складений акт взаємних розрахунків, в якому сторони дійшли згоди про заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 64 598,20 грн. за поставлений товар.

З огляду на те, що відповідач не сплатив вказану суму заборгованості, позивач просить стягнути в судовому порядку 64 598,20 грн. основного боргу, 9883,52 грн. штрафу та 812,34 грн. 3% річних.

Відповідач у своєму відзиві проти позовних вимог не заперечує, однак звертає увагу суду на те, що причиною існування заборгованості є важкий фінансовий стан ПАТ «Львівська вугільна компанія» викликаний дією Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», відповідно до якого виконавче провадження у відношенні підприємств вугільної галузі зупинено, що в свою чергу призвело до неможливості стягнення ПАТ «Львівською вугільною компанією» коштів з своїх боржників. В тому ж відзиві відповідач просить суд прийняти рішення, яким на 90% зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем, та відстрочити або розстрочити виконання рішення терміном на 12 місяців.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 64 598,20 грн. та 812,34 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які відповідач не заперечує. При цьому, суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона, згідно ст.193 ГК України повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.(ст. 625 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на те, що відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, кошти в сумі 64 598,20 грн. не сплатив, позовні вимоги ТзОВ «Інкартранс» є обґрунтованими і такими що підлягають до задоволення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.9.1 контракту сторони погодили, що у випадку затримання розрахунків за товар, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивачем у позовній заяві проведено розрахунок штрафних санкцій за період з 27.07.2012 року по 26.12.2012 року, що складає 153 дні.

Суд за результатами перевірки вказаного розрахунку погоджується з позивачем щодо стягнення з відповідача штрафу 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення в розмірі 9 883,52 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 812,34 грн. Правильність зробленого розрахунку не заперечує і відповідач.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, обґрунтовуючи це важким фінансовим становищем підприємства.

Оцінивши матеріали надані відповідачем, а також його пояснення з приводу обставин відстрочки або розстрочки виконання рішення та зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Згідно п. п 3, 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У судовому засіданні представником відповідача не було надано достатньо належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість чи утруднення виконання рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій. Зокрема, відповідач на підтвердження свого тяжкого фінансового становища надав баланс підприємства станом на 30 вересня 2012р. та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012р., проте, подані документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не характеризують фінансовий стан на день прийняття рішення. А інших доказів, які б підтверджували факт тяжкого стану підприємства відповідачем не надано.

Крім того, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відхилення даного клопотання господарський суд враховував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а саме той факт, що на момент поставки товару відповідач був платоспроможним та мав можливість виконати свої зобов'язання щодо оплати.

Таку ж позицію стосовно підставності та вмотивованості застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення, займає Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року №9.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем по справі не надано жодних документально підтверджених доказів, які б свідчили про підстави відстрочки або розстрочки виконання рішення.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в контексті ст.121 ГПК України, сторони не позбавлені можливості звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку рішення в процесі його виконання.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не подано доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст..ст.193, 229-231,343 ГК України, ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,75,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інкартранс», м. Луганськ задоволити в повному обсязі.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», Львівська обл., Сокальський район, село Сілець (код ЄДРПОУ 35879807) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інкартранс", вул. Звейнека, 145 Б, м. Луганськ (код ЄДРПОУ 34580135) 64 598,20 грн. основного боргу, 812,34 грн. 3 % річних, 9 883,52 грн. штрафу та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

У судовому засіданні 12.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.02.2013р.

Суддя Юркевич М.В.