Рішення

від 05.02.2013 по справі 5011-50/18963-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18963-2012 05.02.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс»

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОНС"

про стягнення 9 593,06 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Ковтун Н.В. (дов. від 14.01.2013)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9318,00 грн., 229,2 грн. пені та 45,84 грн. трьох відсотків річних за неналежне виконання обов'язків за договором-доручення № 22 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/18963-2012 та призначено до розгляду на 17.01.2013.

В судове засідання 17.01.2013 представник відповідача не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.1013 дав пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2013 відкладено розгляд справи на 05.02.2013.

В судове засідання 05.02.2013 представник відповідача повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.02.2013 представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Ухвала господарського суду м. Києва від 17.01.2013 направлена за зазначеною позивачем адресою відповідачу та отримана ним 28.01.2013, що підтверджується повідомленням про вручення № 04210 1048496 6.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення та складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс» (далі позивач, виконавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОКОНС» (далі відповідач, замовник за договором) був укладений договір-доручення № 22/12 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному сполученні (далі договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору виконавець, діючи в межах даного договору-доручення, за дорученням, від імені і за рахунок засобів замовника надає експедиційні послуги з перевезення вантажів в міжміських і міжнародних повідомленнях за допомогою транспортних послуг перевізника.

Виконавець організовує перевезення найманим транспортом по маршруту, вказаному в разовій заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору-доручення, може бути отримана факсом і має юридичну силу нарівні з оригіналом.

Згідно п. 6.3.1. договору у випадку, якщо сторони визначають в заявці на перевезення вантажу, що оплата має бути здійснена до моменту виконання перевезення, підставою для оплати є заявка і рахунок виконавця, переданий факсом. При цьому, якщо інше не обумовлене в заявці, оплата має бути здійснена в строк до 10 календарних днів з дня завантаження автомобіля.

Здача-приймання послуг підтверджується актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п. 6.6. договору).

Позивачем 04.10.2012 було надано відповідачу заявку № б/н з датою завантаження 09.10.2012 о 9:00.

Як встановлено судом позивач (перевізник) на виконання умов договору своєчасно доставив довірений йому відповідачем ( відправником) вантаж до пунктів призначення, що підтверджується актом виконаних робіт від 16.10.2012.

Зазначений акт виконаних робіт підписаний сторонами та скріплений печатками, приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем перевезення вантажу.

Крім того, позивач 16.10.2012 надав відповідачу рахунок-фактуру № 449 від 16.10.2012 на суму 9318,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано послуги по перевезенню вантажів по маршруту: с. Михайловка Рубежовка (Україна) - Італія на загальну суму 9318,00 грн.

Однак відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати за послуги перевезення вантажу встановленої плати.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 9318,00 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спірні правовідносини між сторонами склалися на підставі договору перевезення.

Статтями 908,909 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправник) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу(одержувач), а відправник зобов'зується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 916 ЦК України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За наведеного, обов'язок відправника прийняти та оплатити послуги з перевезення вантажу витікає із закону та Договору.

Отже, на думку суду, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги з перевезення вантажу належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9318,00 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 45,84 грн. та пеню - 229,2 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено пунктом 6.4. договору, за затримку платежу на замовника накладається пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну прострочену добу оплати.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 229,22 грн. та 3% річних в сумі 45,84 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача складається з основної суми боргу, пені, 3% річних та становить 9593,06 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОНС» (04213, м. Київ, вул. Прирічна, 11, ідентифікаційний код 32108196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія-Транс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 53/80, ідентифікаційний код 31303651) заборгованість у розмірі 9593 (Дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 06 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 12 лютого 2013 року