Рішення

від 12.02.2013 по справі 918/2/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2013 р. Справа № 918/2/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Прокопюк І.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Яницького Валерія Васильовича, м. Корець

до відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Корецький райавтодор", м. Рівне

про стягнення 13 046,08 грн.

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу - не надходило.

Обставини справи.

Фізична особа - підприємець Яницький Валерій Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Корецький райавтодор» (далі - відповідач) про стягнення в сумі 13 046,08 грн. заборгованості. Також, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 1609,50 грн.).

Ухвалою господарського суду від 03 січня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2013р.

22 січня 2013 року позивачем через канцелярію суду подано повідомлення (вхідний номер канцелярії 01-07/846/13/846) в якому він стверджує, що у провадженні господарського суду, іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між позивачем та ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Корецький райавтодор", а також не має рішення цих органів з такого ж спору.

22 січня 2013 року позивачем через канцелярію суду подано клопотання (вхідний номер канцелярії 01-07/847/13/847) про долучення до матеріалів справи квитанції про оплату послуг адвоката, копію договору про надання правової допомоги, копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльнісю та просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн.

У судовому засіданні 22 січня 2013 року у цій справі було оголошено перерву до 05.02.2013р. для проведення акту звірки взаємних розрахунків; виконання вимог ухвали суду від 03.01.2013р. та подання банківських виписок про часткове погашення відповідачем боргу.

4 лютого 2013 року господарському суду від позивача надійшли копії витребуваних судом документів, зокрема, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.02.2010р. та 31.08.2010р., копії рахунків-фактур від 23.02.2010р. та 31.08.2010р., копія платіжного доручення № 177 від 14.07.2010р., копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії товарно-транспортних накладних.

У судовому засіданні 5 лютого 2013 року представником позивача подано суду копії актів здачі-прийняття робіт. Представником відповідача подано суду копію положення філії «Корецький райавтодор» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Також, у судовому засіданні 5 лютого 2013 року було оголошено перерву для подання відповідачем суду документів.

12 лютого 2013 року господарському суду від представника відповідача надійшло клопотання № 6/249 від 11.02.2013р. про долучення до матеріалів справи копій довіреностей на представництво № 6/08-09 від 05.01.2009р. та № 6/18-10 від 04.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Фізичною особою - підприємцем Яницьким Валерієм Васильовичем (Перевізник) та філією «Корецький райавтодор» (Замовник) були укладені Договори № 6 від 16 червня 2009 року та № 10 від 05 січня 2010 року (а.с.8-9) про надання послуг автотранспортом.

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Повноваження начальника філії «Корецький райавтодор» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на підписання вказаних договорів підтверджується Положенням філії «Корецький райавтодор» дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», затвердженим наказом директора Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 30 від 15 травня 2002 року та дорученнями № 6/08-09 від 05.01.2009р. та № 6/18-10 від 04.01.2010р., виданим директором ДП «Рівненський облавтодор» начальнику філії «Корецький райавтодор».

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Накладна, яка скріплена печаткою філії, підтверджує здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем - отримання товару, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Вказані договори підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками цих підприємств.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов цих договорів перевізник надає автотранспорт КАМАЗ 45-142 ВК 74-45 АМ для замовника, а замовник проводить оплату по 7,50 грн. за 1 км. пробігу.

Відповідно до розділу 2 «Вартість послуг та порядок їх оплати» вартість послуг встановлюється в грошовій формі згідно погодженої ціни замовником в гривнях за фактично виконану роботу (акт виконаних робіт). Замовник оплачує за виконану роботу на протязі 3 (трьох) банківських днів.

Відповідно до п. 4.1. Договорів дані договори набирають чинності з моменту підписання його сторонами та діють: Договір № 6 від 16 червня 2009 року до 31.12.2009 року, Договір № 10 від 05 січня 2010 року до 31.12.2010 року відповідно.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних сторонами, позивач надав відповідачу послуги з перевезення, а відповідач їх прийняв.

Відповідно до рахунків-фактур від 23.02.2010р. та 31.08.2010р. позивач виставив до оплати відповідачу 4800,00 грн. та 10282,50 грн. відповідно.

Як вбачається з платіжного доручення № 177 від 14.07.2010р. відповідач розрахувався за надані послуги частково, сплативши 2000,00 грн.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, за станом на 01.07.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 13 046,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи за станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 13 046,08 грн. за надані позивачем послуги автотранспортом по Договору № 6 від 16 червня 2009 р. та Договору № 10 від 05 січня 2010 року.

Доказів, які б підтверджували протилежне (спростовували наявність суми боргу) та доказів погашення заборгованості на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не подано.

При прийняті рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що і є у цьому випадку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання передбачені Договорами, а відповідач прийняв їх, про що свідчать підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свого обов'язку в частині оплати наданих послуг у повному обсязі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 046,08 грн. заборгованості є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 1000 грн. то суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються також витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката.

У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом .

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження витрат: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (пункт 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», із змінами і доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи послуги адвоката (а.с.21 - копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю) були надані у відповідності до умов договору про надання правової допомоги від 01.11.2012р. (а.с.21), укладеного між позивачем та Адвокатом Ткачуком Віталієм Миколайовичем, яким було обумовлено про те, що Фізична особа - підприємець Яницький В.В. уповноважує адвоката Ткачука В.М. бути його представником в господарському суді Рівненської області по справі за його позовом до філії «Корецький райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна компанія «Автомобільні дороги України». Вищезгадані документи (належним чином завірені копії) були подані суду для вирішення питання розподілу господарських витрат.

На підтвердження проведеної оплати за цим договором представником позивача було надано господарському суду письмове підтвердження від 26 грудня 2012р. про сплату адвокатських послуг (а.с.20) на суму 1000 грн.

У судових засідання 22.01.2013р. та 05.02.2013р. суд наголошував позивачу та його представнику, що подані документи, зокрема письмове підтвердження, не є належним доказом сплати позивачем йому адвокатських послуг і надавав можливість подати такі докази. Проте, за станом на день прийняття рішення у справі позивачем не подано суду належних та допустимих доказів (документів), які б підтверджували сплату позивачем його представнику адвокатських послуг у розмірі 1000,00 грн.

Отже вимоги позивача про відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката на суму 1000 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" (33028, м. Рівне, вул. Остафова,7, код ЄДРПОУ 31994540) Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Корецький райавтодор" (34700, Рівненська область, м. Корець, вулиця Радянська, будинок 25, код ЄДРПОУ 26206615) на користь Фізичної особи-підприємця Яницького Валерія Васильовича (34700, Рівненська область, м. Корець, вул. Київська, 16, ідентифікаційний номер 2280111539) 13 046 (тринадцять тисяч сорок шість) грн. 08 коп. заборгованості та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 лютого 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.