Рішення

від 12.02.2013 по справі 26/5014/2865/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.13 Справа № 26/5014/2865/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія", м.Луганськ

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області

2-го відповідача - Державного підприємства „Ровенькиантрацит" , м.Ровеньки Луганської області

про стягнення заборгованості за договором №19-255ГП від 23.02.2009 в сумі 28312 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 3748 грн. 77 коп., інфляційних нарахувань в сумі 8727 грн. 58 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - представник за довіреністю Карагодін Є.Г., довіреність б/н від 01.10.2012;

від 1-го відповідача - представник не прибув;

від 2-го відповідача - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №19-255ГП від 23.02.2009 в сумі 28312 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 3748 грн. 77 коп., інфляційних нарахувань в сумі 8727 грн. 58 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.12.2012 до участі у справі залучено 2-го відповідача та розгляд справи відкладений на 20.12.2012.

Запереченням №1938 від 03.12.2012 1-ий відповідач вимоги позову відхилив, оскільки вважає, що є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Позивач поясненням №2012ю від 20.12.2012 зазначив, що факт правонаступництва встановлений у рішеннях по інших справах, які розглядалися господарським судом Луганської області, і не потребує повторного доведення.

Запереченням на позовну заяву №12/ю від 30.01.2013 2-ий відповідач вимоги позову відхилив та зазначив, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки п.4.2 договору №19-255гп від 23.02.2009 сторони передбачили тільки відповідальність у вигляді пені; до вимоги про стягнення пені 2-ий відповідач просить суд застосувати позовну давність. Крім того, 2-ий відповідача зазначив, що позивачем не доведений факт наявності заборгованості за договором №19-255гп від 23.02.2009, оскільки не надано пояснень щодо підстав зарахування суми в розмірі 416998 грн. 48 коп., яка сплачена за платіжним дорученням №126 від 22.01.2010, в рахунок інших договорів та не проведене звірення розрахунків між підприємствами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.01.2013 строк розгляду справи відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України був продовжений до 19.02.2013 включно.

Відповідачі не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі представників у судовому засіданні 12.02.2013, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія" (підрядник, позивач) та Державним підприємством „Ровенькиантрацит" (замовник) 23.02.2009 був укладений договір №19-255гп по результатам тендерних торгів від 21.01.2009 (далі - договір), за умовами якого підрядник за дорученням замовника зобов'язався виконати роботи з ревізії і наладці обладнання в об'ємі та строки, обумовлені в додатку №1, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи (п.1.2 договору).

Предметом договору є виконання ревізійно-налагоджувальних робіт на Відокремленому підрозділі „Шахтоуправління Ровеньківське" (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору вартість виконуваних робіт по цьому договору орієнтовно складає 261423 грн. 65 коп., в т.ч. ПДВ.

У п.2.3 договору сторони домовились, що оплата за виконані роботи здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 20 днів з дня підписання акта виконаних робіт. Оплата витрат по відрядженню, запчастин і матеріалів здійснюється за фактичними витратами з доданням всіх підтверджуючих документів.

В розділі 3 договору сторони визначили порядок виконання робіт.

Згідно п.6.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також між сторонами був підписаний протокол узгодження договірної ціни та строків виконання Ревізійно-налагоджувальних і ремонтних робіт на шахтоуправлінні „Ровеньківське" (а.с.16).

На виконання умов договору позивач своєчасно та у повному обсязі виконав необхідні роботи, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.17-32), які підписані сторонами.

ДП „Ровенькиантрацит" в свою чергу, умови договору в частині оплати виконаних робіт виконало частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 28312 грн. 35 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначив позивач в позовній заяві, на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №741 від 23.11.2011 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" (концесіонер) був укладений концесійний договір від 01.12.2011, за умовами якого концесієдавець надає концесіонеру на платній та строковій основі згідно з умовами цього договору право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства „Ровенькиантрацит" на умовах взяття концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства та об'єктів незавершеного будівництва, після їх добудови, у складі цілісного майнового комплексу підприємства для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Згідно підпункту 33.8 пункту 33 вказаного договору Концесіонер є правонаступником підприємства за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у підприємства станом на дату укладення між сторонами цього договору та передані концесіонеру за зведеним актом приймання-передачі майна, передбаченим підпунктом 33.4 цього пункту договору, з моменту його укладення між сторонами.

Позивач вважає, що факт правонаступництва ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" за майновими та немайновими правами та обов"язками, що сформувалися у ДП "Ровенькиантрацит" станом на дату укладення концесійного договору встановлений у рішенні господарського суду Луганської області від 22.05.2012 по справі №3/5014/811/2012.

Дані доводи позивача суд вважає необґрунтованими та погоджується з доводами ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", які викладені в запереченні на позовну заяву №1938 від 03.12.2012 та підтверджені документально, в частині того, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія" згідно до передавального акту №3/РА від 01.12.2011, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (концесієдавець) та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (концесіонер), не увійшла, а тому у позивача відсутні правові підстави для її стягнення на підставі концесійного договору саме з ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит".

Таким чином, у задоволенні позовних вимог відносно 1-го відповідача слід відмовити за необгурнтованістю.

Оскільки на день розгляду справи Державне підприємство "Ровенькиантрацит" не припинило свою діяльність і знаходиться в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і саме з ним був укладений договір №19-255гп по результатам тендерних торгів від 21.01.2009, за яким воно є замовником, то воно є належним відповідачем за заявленими позивачем позовними вимогами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами по справі договір №19-255гп від 23.02.2009 за своєю правовою природою є договором підряду, до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.2.3 договору сторони встановили строк для оплати виконаних робіт - протягом 20 днів з моменту підписання акта виконаних робіт, який відповідачем не дотриманий.

Факт виконання робіт позивачем підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.17-32), які підписані сторонами, та 2-им відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

2-ий відповідач документально не довів відсутність заборгованості перед позивачем по договору №19-255гп від 23.02.2009, а довідка №174 від 06.02.2013 судом оцінюється критично, оскільки не є первісним документом у спірних правовідносинах, і не приймається судом до уваги.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №19-255гп від 23.02.2009 в сумі 28312 грн. 35 коп. та про її задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних в сумі 3748 грн. 77 коп. та інфляційні нарахування в сумі 8727 грн. 58 коп. згідно розрахунку, які і підлягають стягненню з 2-го відповідача.

Заперечення 2-го відповідача проти вимоги про стягнення пені та застосування до неї позовної давності суд вважає необґрунтованими та незрозумілими, оскільки вимоги про стягнення пені за спірним договором №19-255гп від 23.02.2009 позивач взагалі не заявляв.

Заперечення 2-го відповідача щодо того, що спірним договором сторони передбачили тільки нарахування пені (п.4.2 договору) і інші санкції за порушення умов цього договору, не передбачені договором №19-255гп від 23.02.2009, не повинні нараховуватися і стягуватися, суд вважає необґрунтованими, оскільки інфляційні нарахування та 3% річних є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а тому стягуються незалежно від вини боржника.

Доводи 2-го відповідача стосовно необґрунтованості дій позивача в частині зарахування частково коштів за платіжним дорученням №126 від 22.01.2010 в рахунок боргів за договорами №19-256гп та №19-258гп від 23.02.2009 суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Позивач до матеріалів справи надав копії вищевказаних договорів, оригінали яких були досліджені в судовому засіданні, з яких вбачається, що вони були укладені між цими ж сторонами.

В платіжному дорученні №126 від 22.01.2010 2-ий відповідач не конкретизував, за яким саме договором проводиться платіж у сумі 416998 грн. 48 коп. і позивач вправі був зарахувати дану суму в рахунок інших боргів відповідача, які виникли на підставі інших договорів (наприклад, на підставі договору №258-гп або №256-гп від 23.02.2009).

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на 2-го відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" та Державного підприємства „Ровенькиантрацит" задовольнити повністю за рахунок 2-го відповідача - Державного підприємства „Ровенькиантрацит".

2.Узадоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Ровенькиантрацит" відмовити.

3. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит", вул.Комуністична, б.6, м.Ровеньки Луганської області, код 32320704 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасіндустрія", вул.А.Ліньова, б.77, кімн.308, м.Луганськ, код 24846351 заборгованість у сумі 28312 грн. 35 коп., інфляційні нарахування у сумі 8727 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 3748 грн. 77 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 15.02.2013.

Суддя С.С. Єжова