Рішення

від 11.02.2013 по справі 915/187/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 915/187/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВІДЗЕВ» / 54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКА СУДНО-РЕМОНТНА ГРУПА» / 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 22, кв. 59/

про стягнення 22018, 27 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Мельников В.І. (довіреність від 18.01.13р.)

від відповідача: Шимко В.П. (довіреність від 21.01.13р.)

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 26819,00 грн. основного боргу, 141,63 грн. 3% річних та 57,64 грн. інфляційних нарахувань, а загалом 27018,27 грн.

11.02.13р. позивач подав до суду заяву від 11.02.13р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 22018,27 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем частини суми основного боргу.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, поставленого позивачем на лист - замовлення відповідача від 11.11.12р. № А-1111 за накладною від 12.11.12р. № 1156/11.

Відповідач позов позивача визнав у повному обсязі та просив суд не покладати на нього заявлені позивачем як судові - витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Ухвалою суду від 28.01.13р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 11.02.13р. о 14 год. 00 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

11.11.12р. відповідач звернувся до позивача з листом № А-1111, в якому просив останнього відвантажити йому металопрокат та гарантував оплату згідно виставленого рахунку до 25.11.12р.

Прийнявши вказане замовлення до виконання, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28819,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.11.12р. № 1156/11 ГП, довіреністю від 12.11.12р. № 84 та поясненнями сторін.

24.12.12р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 24/12 про сплату вартості вищевказаного товару. Проте відповідач свої зобов'язання з оплати даного товару виконав частково, сплативши позивачу лише 7000,00 грн., у зв'язку з чим і виник спір у даній справі. Дана обставина підтверджується банківською випискою, платіжним дорученням від 09.02.13р. № 19 та поясненнями сторін.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 21819,00 грн., що підтверджується обома сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За встановлених обставин, господарський суд, керуючись вищенаведеними нормами права, враховуючи визнання позову відповідачем, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 21819,00 грн. основного боргу є таким, що ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства України, а отже підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 57,64 грн. підлягає повному задоволенню судом.

З поданого суду розрахунку 3% річних вбачається, що позивач нарахував до стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення оплати поставленого товару в розмірі 141,63 грн., не врахувавши при цьому, що у 2012р. було 366 днів, а перша оплата була здійснена відповідачем 21.01.13р.

За цих обставин, позов позивача в частині стягнення з відповідача 3 процентів річних підлягає частковому задоволенню в сумі 141,23 грн., розрахованих наступним чином:

- з 26.11.12р. по 31.12.12р. на суму боргу 28819,00 грн. з розрахунку 366 днів у році;

- з 01.01.13р. по 20.01.13р. на суму боргу 28819,00 грн. з розрахунку 365 днів у році;

- з 21.01.13р. по 24.01.13р. на суму боргу 26819,00 грн. з розрахунку 365 днів у році.

Щодо покладення на відповідача визначених позивачем як судові - витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн., то господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України .

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Таким чином, вказана процесуальна норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

З цього приводу, Вищий господарський суд України у п. 5 інформаційного листа від 14.07.04р. № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного суду України від 01.10.02р у справі № 30/63).

Крім цього, у п. 10 листа від 14.12.07р. № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» Вищий господарський суд України зазначив, що стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Зі змісту ст.ст. 13-15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом індивідуально (самозайнята особа) та шляхом створення юридичної особи у формі адвокатського бюро та адвокатського об'єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999 р. (протокол № 6/VI), угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.

Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 33 Правил адвокатської етики гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

На підтвердження понесення позивачем заявлених як судових - витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. позивач подав суду договір від 17.01.13р. № 2 про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «СТУДІО ЛЄГАЛЄ» та платіжне доручення від 25.01.13р. № 59 з призначенням платежу: «оплата за юридичні послуги по договору № 2 від 17.01.13р. Без ПДВ».

З цих доказів та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 11.02.13р., суд встановив, що юридичні послуги за вказаним договором надавались позивачу не адвокатом (індивідуально) та не адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, а сплачена позивачем сума коштів в розмірі 1500,00 грн. не є винагородою адвокату за надання правової допомоги.

За цих підстав, керуючись вищевикладеними нормами права, господарський суд вважає, що сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «СТУДІО ЛЄГАЛЄ» 1500,00 грн. за надані юридичні послуги не відносяться до складу судових витрат і тому не підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 43, 44, 48, 49, 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКА СУДНО-РЕМОНТНА ГРУПА» (54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська, 22, кв. 59, код 36700929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВІДЗЕВ» (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, код 31821732) 21819 (двадцять одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 141 (сто сорок одна) грн. 23 коп. 3% річних, 57 (п'ятдесят сім) грн. 64 коп. інфляційних нарахувань та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 47 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 15.02.2013р.

Суддя Д.О.Бездоля