Рішення

від 11.02.2013 по справі 916/155/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2013 р.Справа № 916/155/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Брагіна Я.В.

секретар судового засідання Джелілова М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернишова О.Т. за довір. №1 від 03.01.13.

від відповідача: не з'явився

прокурор: Журавльов А.О.

Розглянув справу:

за позовом: Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (м.Одеса) в інтересах держави в особі Військової частини 3012 (м.Одеса)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південспецсервіс" (м.Одеса)

про стягнення 34179,84грн.

17.01.2013р. Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Військової частини 3012 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південспецсервіс" про стягнення 34179,84грн., із яких основний борг - 33120,00грн., пеня в сумі - 1059,84грн.

Прокурор в засіданні суду надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути на користь позивача 22903,07грн., із яких 22120,00грн. - основний борг та пеня в сумі 783,07грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги прокурора з підстав, викладених в позовній заяві.

Враховуючи вимоги ст.22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог і розглядає справу в межах предмету позову, викладеного в уточненні позовних вимог.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином і вчасно, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2011р. між Військовою частиною 3012 (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південспецсервіс" (відповідачем) укладено договір №2 про надання послуг з охорони громадського порядку та безпеки, згідно якого позивач зобов'язувався надати послуги з охорони громадського порядку та безпеки на території відповідача згідно дислокації об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська, 5 у встановлений договором час за планом комплексного використання сил та засобів, а відповідач зобов'язувався оплатити надані послуги.

Зазначений договір діє до 31 грудня 2012року.

Додатковими угодами до зазначеного договору та п.4.2 договору вартість з охорони громадського порядку та безпеки одним військовослужбовцем за одну годину становить 22320,00грн.

Відповідно до розділу четвертого договору вартість послуг підтверджується актами наданих послуг та табелями робочого часу.

Позивач належно виконав умови договору, надав послуги відповідачу, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.12. та від 15.11.12. на загальну суму 33120,00грн. і табелями робочого часу

За умовами п.3.1.1 та 4.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом п'яти банківських днів, 100% передоплата.

Проте, відповідач оплатив вартість послуг частково - в сумі 22000,00грн., про що свідчить виписка з банку за 15.01.13., тобто належно умови договору не виконав у повному обсязі. Тому виникла заборгованість у відповідача перед позивачем за надані послуги в сумі 22120,00грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 22120,00грн. обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих за договором послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Прокурор, уточнивши вимоги просить стягнути із відповідача пеню в сумі 783,07грн.

Згідно п.4.7 договору, за порушення строків оплати послуг відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача пені, суд приходить до висновку, що розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, представник відповідача в засіданні суду не з'явився.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки останній спонукав прокурора звернутись з позовом до суду в інтересах позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Південспецсервіс" (65031, м.Одеса, вул. Новомосковська дорога, 5, код ЄДРПОУ 25916473)

на користь Військової частини 3012 (65098, м. Одеса, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 23314215)

- 22903,07грн. - основного боргу,

- 783,07грн. - пені

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Південспецсервіс" (65031, м.Одеса, вул. Новомосковська дорога, 5, код ЄДРПОУ 25916473) 1720,50грн. судового збору в дохід Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р №31210206783008 в ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526, код класифікації доходів бюджету 22030001, символ звітності 206).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 15.02.13.

Суддя Брагіна Я.В.